"ПУСТІТЬ МЕНЕ ДО МЕНЕ!"
07.01.2022
Сергій ТРИМБАЧ
НСКУ, Українська кіноакадемія
Учора народився ВАСИЛЬ СТУС (1938-1985)
Діалог двох поетів - СТУСА і ДОВЖЕНКА
У жовтні 1956 року, за півтора місяці до своєї смерті, Довженко звернувся до керівництва Спілки письменників України з проханням надати йому квартиру в Києві. Він так прагнув повернутися в Україну... І щоби з вікон тої квартири можна було побачити Десну - що так зачаровано омивала його дитинячу душу...
Один із лідерів Шістдесятників, поет й одважний воїн на полі бою за Україну Василь Стус адекватно сприйняв мотиви того звернення: як рішення великого режисера повернутися до себе. Аби душа вирівнялась і впізнала саму себе - знову, як колись!
«Пустіть мене до мене!»… Майбутній бранець мордовських концтаборів ніби відчував свою долю і свою смерть. І безсмертя своє. Бо загинув поза Україною, зберігши Україну в собі, себе в собі.
ВАСИЛЬ СТУС
ОСТАННІЙ ЛИСТ ДОВЖЕНКА
Прозаїки, поети, патріоти!
Давно опазурились солов'ї,
одзьобились на нашій Україні.
А як не чути їх? Немає сил.
Столичний гамір заважкий мені.
І хочу вже на затишок,і, може,
на спокій хочеться на придеснянський,
і хочеться на мій селянський край.
Пустіть мене до себе. Поможіть
мені востаннє розтроюдить рану,
побачити Дніпро, води востаннє
у пригірш, із криниці зачерпнуть.
Нехай гризуть днiпровi гострi кручi
моє зболіле серце. Хай гудуть
чернігівські просмолені ліси.
Пустіть мене в просмолене дитинство.
Бо кожну ніч порипують бори,
і ладаном мені живиця пахне,
і дерева, як тіні предковічні,
мене до себе кличуть і зовуть.
Пустіть мене у молодість мою.
Пустіть поглянути. Пустіть хоч краєм,
хоч крихіткою ока ухопить прогірклу землю. Звіхолили сни
мій день, і ніч мою, й життя прожите.
Пустіть мене до мене. Поможіть
ввібрать в голодні очі край полинний
і заховать на смерть. Пустіть мене
— прозаїки, поети, патріоти.
VI. 1964