f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Діагнози минулого й сучасності

19.07.2016

Одеський сьомий кінофестиваль, церемонія відкриття якого відбулася минулої п’ятниці ввечері, розганяється чим далі стрімкіше. У вівторок стартує секція Film Industry Office. Власне, йдеться про таку собі платформу для комунікації професіоналів від кіно, ознайомлення з вітчизняними кінопроектами — і українцями, і зарубіжними учасниками. Першого дня відбудеться знайомство з анімаційними проектами. А ще — компанія AVID презентує так звані «хмарні технології для цифрового кіно». Побачимо й почуємо...

Сергій Тримбач, «Україна молода»

«...по-прєжнєму, всьо по Брежнєву»

У вівторок продовжиться знайомство з фільмами, які ввійшли до Національної конкурсної програми (повний метр, є ще й конкурс короткометражних стрічок). Відбудеться прем’єрний показ фільму «Моя бабуся Фані Каплан» режисера Альони Дем’яненко, зробленого на інтригуючому історичному матеріалі. Чи стріляла напівсліпа, як з’ясувалося, Каплан у Володимира Леніна, чи так усе було, як нам десятиліттями втовкмачували в голову, і взагалі: чому історія наша (наша-наша! так ми це досі сприймаємо) є аж такою парадоксальною?..

А у середу довгоочікувана прем’єра фільму «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка з Риммою Зюбіною та Віталієм Лінецьким у головних ролях. Соціальна драма про долю жінки, що подалася на заробітки до Італії — для порятунку сімейного благополуччя. Хоча у підсумку все виявилося значно драматичніше.

Соціальна драма — на наших теренах ця жанрова сполука не надто популярна. А жаль. Кіно в нас за звичаєм останніх років дистанціюється від соціальних реалій, вважаючи, що цю нішу цілком закривають телебачення й iнтернет. Так, закривають — на рівні публіцистики і політологічної аналітики, незрідка поверхової і одверто замовної. А глибинного «буріння» у товщу соціуму, колективної та особистісної психології не відбувається. Результат надто добре відомий — за чверть століття ми не надто просунулись уперед.

Відтак не дивним було те легке потрясіння, яке викликав у мене фільм «Цвітіння кульбаби» Олександра Ігнатуші, який глядачам більше відомий як актор. Картину 1992 року (!) показали в Одесі у програмі «Межі свободи: незалежність по обидва боки екрана» (до 25-ї річниці української Незалежності добірку підготував Національний центр Олександра Довженка). Дія відбувається якраз у перший рік Незалежності і в кадрі час від часу лунає голос Президента Леоніда Кравчука — про те, що український народ виборов свободу і суверенність, і то вже повік і назавжди. От тільки все «по-прєжнєму, всьо по Брежнєву». Це село, в якому ті самі обрядові дійства празникові (День Перемоги і Паска змішались в одне свято), і той самий репресивний апарат, чи то пак «менти», які ганяють головного героя фільму Юрка (Олександр Миронов) ні за що ні про що — так реалізується на практиці їхній мисливський інстинкт.

Стрічка сприймається нині як на диво точний діагноз тодішньому суспільству. З його безпам’ятством (риють-добувають глину, викидаючи на поверхню кістки замордованих Голодомором 1933 року), з його соціальною безвідповідальністю («Донбасские мы, — говорить один із водіїв вантажівки, — нам без разницы. Разница только в зарплате...»; ото ж бо й воно), із цілковитою зневагою до особистості, чиї прояви прагнуть знищити на корню... Ось таким входило наше суспільство в часи державної незалежності, хіба ж дивно, що маємо ту саму Україну і через двадцять з гаком літ.

В Одесі дебютувала і нова секція «Серіали». Тут не присуджуються призи, а радше відбувається доволі серйозна розмова про телесеріальну продукцію, до якої нині в Україні підвищена увага. Серед інших презентовано і новий український серіал «Потрійний захист» (режисери Анатолій Матешко, Антон Азаров, виробництво Fresh Production, показ 16-серійної версії відбудеться на каналі «Україна» восени). Один зi сценаристів серіалу Андрій Кокотюха розказав мені, що у разі успіху на серіал чекає продовження. Що нині завершується робота над іншим серіалом, де він так само є сценаристом, — «Катерина», за поемою Тараса Шевченка, перенесеною в сьогоднішні дні («Студія "1+1"»). Що на тих же «Плюсах» відзнімуть і «Чорного ворона» у чотирисерійному форматі, за відомим романом Василя Шкляра... Словом, громаддя планів, що добре і навіть чудесно.

Джульєтта і демони

Так, українського кіно дуже багато на Одеському фестивалі. Що головне — воно викликає великий інтерес публіки, преси. Як і більшість фестивальних програм. До прикладу, шалений успіх має невелика програма «Гала-прем’єри», де показують «вершки» останнього Каннського кінофестивалю. «Тоні Ердман» німкені Марен Аде (тригодинна стрічка минає в залі майже непомітно, іскрометна, наповнена гумором і гіркотою історія стосунків батька і суперсучасної доньки). «Джульєтта» іспанського класика Педро Альмодовара — у чомусь подібна історія над­складних стосунків матері й дочки, «Неоновий демон» данського хулігана Ніколаса Віндінга Рефна, який у Каннах «порвав» публіку й критиків своїм фільмом, — розпочинається як історія такої собі лялечки-красунечки Джессі (17-річна Ель Фаннінг), що приїхала до Лос-Анджелеса із наміром стати супермоделлю, і все спершу йде гладенько, а потім помалу перетворюється на трилер з кров’ю, зляганням із трупом і подібними витребеньками. Містичне задзеркалля зовні блискучого й гламурного світу...

Про велику конкурсну програму оповім уже наступного разу. Поки що найсильніше враження на мене справила кінодрама про життя театральної трупи «Людожери»  французького режисера і сценариста Леі Фенер. Вона про величезну складність поєднання людей, та ще й таких амбітних, як актори. Конфлікти, великі й малі, пожирають людське життя, саму його основу. Одначе фінал фільму простий і оптимістичний. Пісня об’єднує колектив бродячого театру, вертаючи їм сенс самого життя.

А людей кіно об’єднують, окрім усього іншого, фестивалі. На мій погляд, Одеський із цією місією упорується доволі добре. Піднімаючи реноме українського кіно, поєднуючи його із кіно світовим. І глядачі — як здорово, коли під склепіннями залів чуєш громовиту овацію!

СТАТИСТИКА

На міжнародному кінофорумі в Одесі цього разу представлять 114 фільмів iз 36 країн, зокрема 77 повнометражних і 37 короткометражних. 70% програми становлять ігрові фільми, а також документальні, анімаційні, для дорослих і дітей. Причому дві третини фільмів — від жінок-режисерів.

За «Золотого Дюка» в міжнародній програмі поборються 12 фільмів. У національній програмі представлено 5 повнометражних стрічок і 21 короткометражка.

У рамках кінофестивалю на Потьомкінських сходах відбудевся показ фільму «Шерлок Холмс» 1916 року.

Фільмом-відкриттям ОМКФ 2016 стала картина «Маргарита» режисера Ксав’є Джаннолі, яка перемогла в чотирьох номінаціях на Венеціанському кінофестивалі.

Сергій Тримбач, «Україна молода», 19 липня 2016 року, №89

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05

ОРЕНДА ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ ПЕРЕЛІК ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ

10 грудня, вівторок, Червоний зал ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ Посольство Аргентини в Україні представляє Художній фільм «ПІДПІЛЬНЕ ДИТИНСТВО»