f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Сергій Тримбач про передачу Спілчанської влади

12.11.2016

«Тримбач, опісля звільнення його з посади голови Спілки кінематографістів, ходить чорний увесь, схуд, занепав просто...»

Сьогодні в моєму рідному Інституті мистецтвознавства[, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України] мені оповіли, що про мене розказують. От, мовляв, скинули його з крісла, і він тепер чорний ходить, страшенно переживає, схуд і змарнів... (Хто не знає – на останньому З’їзді Спілки кінематографістів я склав повноваження голови, новим очільником обрано кінорежисера Тараса Ткаченка).

Прийшов додому і одразу зважився: ніц, ті самі 94 кг. Чорний? Порівняйте два фото різного часу – нічого такого. Переживаю з того, що позбавлений спілчанського «трону»? Швидше навпаки – почуваю полегшення.

Звідки ж такі розмови? (Звісно, це якісь епізоди, а все ж...) Вони від того, що є люди, яким важко уявити, що хтось може не тільки не чіплятись за крісло (не бо’зна яке й начальственне, до речі), а навпаки – прагнутиме його у передбачений спілчанською конституцією (статутом) термін передати іншій людині, та ще й молодшій (нагадаю ще раз – Тарасу Ткаченку 40 літ, себто він годиться мені в сини). Останнє є принциповим – треба передавати, поступово, плавно, владу новим поколінням. Власне, це і відбувається в країні загалом – прем’єр-міністру 36 років, президенту – 50 і так далі.

Мені страшенно не подобається, коли чую від старших таке собі бурчання-сичання щодо молодших (як і в зворотному напрямі). 2 роки тому був у Польщі в складі невеликої делегації, зустрічалися з аксакалами: Анджеєм Вайдою, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом. Всі вони говорили з великою симпатією про молодих. Та й власне наші класики – Кіра Муратова, Лариса Кадочникова, Роман Балаян про молодих – тільки з надією і симпатією. Нормальний інстинкт: якщо ти думаєш про завтрашній день, значить розраховуєш на молодших, на дітей і онуків.

Відтак прошу не турбуватись про моє здоров’я – все гаразд. І я ще деякий час лишатимусь у Спілці – передусім для того, аби в ній голосніше зазвучали молоді голоси. Тоді, до речі, й старші почуються молодшими. Кінематографісти мусять бути нормальною сім’єю, де поруч крокують старші й молодші...

P.S. До речі, уперше в історії Спілки кінематографістів України передача влади відбулася у мирний, абсолютно безконфліктний спосіб. До прикладу, мій попередник, режисер Борис Савченко, 4 роки судився зі мною і Спілкою, вимагаючи поновити його на посаді. Нині опісля З’їзду відбувся Пленум правління, на якому я привітав Тараса Ткаченка, потому на екрані з’явилися фінальні кадри «Пропалої грамоти», запорозький марш і нестримний рух вершника на коні, і напутній голос Івана Миколайчука «Людям служи!». А ще далі я вручив новому голові непропалу і незнищенну Грамоту Спілки, на якій викарбуваний наказ спілчан: «Людям кіно служи, Спілку бережи!»...

Отаке, як любила фіналізувати свої оповідки моя тітка Галина Павлівна, проста собі і мудра сільська вчителька.

Сергій Тримбач

19 вересня 2019 року. Червоний зал Будинку кіно. Художній фільм "БЛУКАЮЧА ЗЕМЛЯ" (Китай, 2019 рік) НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ та CHINA FILM CO.,LTD,ЗА ПІДТРИМКИ ПОСОЛЬСТВА КНР В УКРАЇНІ

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05

ОРЕНДА ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ ПЕРЕЛІК ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ