f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Композитору Вадиму Храпачову – 70 літ!

24.09.2017

24 вересня 2017 року заслужений діяч мистецтв України, композитор Вадим Храпачов, чия творчість посідає особливу сторінку в історії кіно та історії музики, відзначає ювілей – 70 років. Подаємо статтю заступника голови НСКУ, кінознавця Сергія Тримбача про ювіляра.

В унісон

Сергій Тримбач, «День»

Ніколи не розумів, як то люди пишуть музику. Навіть уявити собі цього не можу. Композитори — якісь особливі люди, з якимись особливими здібностями проникати у вищі, горішні сфери, чути ритми і звуки, поєднуючи їх у свої синтези та гармонії...

Музика в кіно незрідка виконує функцію рятівника: заповнюючи емоційні пустоти, підтягуючи недохоплене і недорозвинене уявою режисера... Унікальність Вадима Храпачова, напевно, полягає в тому, що він не «лікує» фільм, він просто впрягається у кінематографічного «воза», бере до рук одну з кінематографічних «скрипок» і, за помахом режисерської диригентської палички, починає грати. В унісон, звичайно. Згадаймо хоча б хрестоматійний початок «Польотів уві сні і наяву» Романа Балаяна — то якраз ті передранішні схлипи-скрипи, внутрішні роздраї, з яких і народжується мелодія якихось нетутешніх сфер...

Вадим Храпачов — «сімдесятник», він розпочав роботу в кіно, зосереджуючись на добуванні поезії з прози. До прикладу — філігранна музична обробка життєвого й, вочевидь, прозового матеріалу в трилогії «Перед екзаменом», «Своє щастя», «Дрібниці життя» В’ячеслава Криштофовича. Композитор у супрязі з режисером і прагне виявити внутрішній зміст, внутрішню ритміку та мелодику в житейських негараздах, у тому, що тоді називали «дрібнотем’ям». Ота дрібнота мирська, оті піщинки у Криштофовича і Балаяна, з майже незмінною участю Храпачова, виростають у щось значуще, значуще-тривожне. Бо ж світ цей і справді хворий та вбогий, тільки фінальна наша глядацька емоція (інтелектуальна, бо такою задумують її автори) куди стереоскопічніша, куди оптимістичніша. Тож не дивно, що композитор працює також в анімації, причому найуспішніше з Євгеном Сивоконем — бо ж тут так само присутній мікс урбанізованого життєвого матеріалу і поетичної образності, яка не накидається згори, а виникає, повільно й переможно, із глибини, із самої тканини — життєвої і власне мистецької.

Вадим Храпачов — особлива сторінка в історії кіно та історії музики. Ні на кого не схожий, не подібний. Чого йому не вистачає нині — то це здоров’я. Хай воно прибуде якнайшвидшим потягом на станцію його імені. І зазвучить, і збудить в душах наших тривожні й щасливі передчуття нових енергій і нових екранних світлотіней.

Сергій Тримбач, «День», 22 вересня 2017 року, №168–169

19-20 жовтня, четвер-п’ятниця, Синій зал «Молоде українське кіно». Програма короткометражних фільмів «24 EGO», 2017 рік.

25 жовтня, вівторок, Синій зал «Молоде українське кіно». Прем’єрний показ документального фільму «Посол часу, що минає». 18:30

27 жовтня, п’ятниця, Червоний зал ФІЛЬМИ-ПРИЗЕРИ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ. «ЧАРІВНІ ЧУДОВІ». 18:30