Спецефекти в українському кіно очима VFX-продюсера
06.03.2019
Кого сьогодні можна здивувати комп'ютерними ефектами в кіно? Фантастика, військові та історичні драми повністю побудовані на них. Захоплюючись подіями фільму й реалістичною картинкою, ми часом навіть не помічаємо спецефектів, які дають життя картині.
Вперше глядач познайомився з візуальними ефектами (VFX) завдяки голлівудським блокбастерам із реалістичними монстрами, захопливими боями та епічними вибухами. Українські комп'ютерні студії теж долучилися до світового кінопроцесу і працюють над закордонними проектами. А останнім часом комп'ютерна графіка стає популярною і в українському кіно.
Так, у жовтні 2017 року в український прокат вийшло фентезі «Сторожова застава» режисера Юрія Ковальова, яке увійшло до числа лідерів за касовими зборами серед національних кінострічок.
У березні 2018 року глядачі побачили 3D-анімаційний фільм «Викрадена принцеса», який став першим проектом лінійки кінотеатральних анімаційних прем'єр студії Animagrad. «Проект “Викрадена принцеса” був дуже тепло прийнятий публікою, ми часто чули фразу «”не віриться, що так круто вміють робити в Україні”», — каже Андрій Міліцький, керівник виробництва студії Animagrad.
У 2019 році у прокат вийде фільм українського режисера Анатолія Матешка «Фокстер і Макс». Це сімейний фільм про наноробота собаку Фокстера, який має надзвичайні здібності.
Кадр із фільму «Фокстер і Макс»
«Можу з упевненістю назвати Фокстера першим в Україні 3D-головним героєм фільму, який спілкується, взаємодіє з навколишнім світом, висловлює емоції, — розповідає VFX-продюсер фільму Артем Сушильников. — По суті, це персонажна анімація нового рівня для українського кіно. Крім цього, у фільмі “Фокстер і Макс” багато складних ефектів, пов'язаних із нанороботами, складні FullCG-сцени, а загальний обсяг графіки — понад 500 шотів. Уся ця кропітка робота для того, щоби фільм вийшов дійсно цікавим для глядача, з максимально якісною картинкою».
Створення персонажа фільму «Фокстер і Макс»
Які інструменти використовують українські фахівці з візуальних ефектів
Для того, щоби фільми з елементами графіки українського виробництва могли конкурувати з голлівудськими блокбастерами, необхідно регулярно вивчати, розробляти нові інструменти й технології для виробництва анімації.
Наприклад, при виробництві фільму «Викрадена принцеса» вперше на території СНД був успішно впроваджений пайплайн Katana, розроблений компанією Foundry. Для роботи також залучали фахівців з інших країн (Велика Британія, Франція, Іспанія, Китай, Індія, США) з найрізноманітніших завдань.
Виробники фільму «Сторожова застава» у своїй роботі використовували стандартний софт, із яким працюють інші світові студії, що створюють візуальні ефекти. До них відносяться: Maya, Houdini, Nuke, а також супутні програми для трекингу, текстурингу і скульптингу (стадії створення анімаційного персонажа. – ДМ). Не обійшлося і без допомоги іноземних розробників 3D-графіки.
«Зверталися переважно для нескладних, але трудомістких технічних робіт. Для нас одна з індійських студій працювала над ротоскопом (обмальовування відзнятого на плівку об’єкта. – ДМ) і клінап (очищення матеріалу. – ДМ), тому що в них є свої унікальні розроблені інструменти та пайплайн для цих завдань, що дозволяє виконати обсяг робіт набагато швидше. На таке завдання в нашій студії пішло би 2-3 тижні, а вони можуть її виконати за тиждень», — розповідає Олена Мась, VFX-продюсер компанії Postmodern Digital.
Постер фільму «Сторожова застава»
Із якими труднощами стикаються продюсери при виробництві фільмів із VFX-ефектами
Результат, який глядач бачить на екранах, насправді пов'язаний із подоланням безлічі підводних каменів під час роботи. Наприклад, основною складністю, з якою зіткнулася команда фільму «Фокстер і Макс», було виробити спільне бачення одного із ключових героїв. «Об'єднати бачення всіх учасників творчої групи фільму в одному герої і при цьому врахувати всі технічні аспекти для того, щоб надалі при анімації та створенні візуальних ефектів модель виконувала завдання, які на неї покладені. Кожен із учасників творчого процесу бачив Фокстера по-своєму, й наша місія в цьому проекті була об'єднати бачення безлічі людей в одному персонажі», — розповідає Артем Сушильников.
«Під час роботи над фінальною битвою ми зіткнулися з кількома проблемами, — пригадує Олена Мась зйомки “Сторожової застави”. — Перша — локація. Битва знімалася на трьох різних локаціях, які були далеко одна від одної й відрізнялися за параметрами. Але за географією пересування вони повинні бути поруч. Тому нам треба було в деяких кадрах створити відчуття географічної цілісності і пропрацювати їх так, щоб у глядача не виникало враження роздробленості сцен. Друга — в монтаж мали потрапити ракурси, що не були зняті зовсім. Це означає, що нам треба було тонко й акуратно відновити локацію в 3D, щоби при зміні кадру була не помітна різниця між реальним знімальним матеріалом і CG».
Чи можлива конкуренція між українськими та голлівудськими анімаційними фільмами?
Артем Сушильников вважає зіставлення української та голлівудської індустрій некоректним: «Американське кіно, яке має свою школу, багатющу комерційну історію розвитку, яке десятиліттями йде в авангарді індустрії розваг, не можна порівнювати з українським кіно, яке, по суті, тільки зароджується. Це справедливо як для кіно в цілому, так і для індустрії візуальних ефектів, зокрема.
У нас у країні дуже багато талановитих фахівців, частина з яких працювала і працює на багатьох голлівудських проектах класу “А”, але цього недостатньо для того, щоби порівнювати рівень українських і голлівудських візуальних ефектів.
Коли у нас на ринку з'явиться свій ILM або Digital Domain, можна буде про щось говорити, а поки потрібно вчитися і ставити для себе високу планку якості — тільки так можна подолати наші постколоніальні проблеми, зупинити відтік талановитих фахівців і дати поштовх до розвитку індустрії».
Андрій Міліцький, навпаки, вважає, що конкуренція можлива, але з певними обмовками: «Зрозуміло, в технологічному плані й бюджетах ми не можемо (поки що!) конкурувати з великими студіями Disney, Dreamworks, Sony Pictures Animation, Illumination і іншими. Але найголовніше в будь-якому фільмі — історія, і в цьому плані в усіх студій світу однакові умови, цим ми можемо й повинні конкурувати».
Кадри з фільму «Викрадена принцеса»
Олена Мась вірить у великий потенціал українських фахівців зі спецефектів: «У плані візуальних ефектів, з одного боку, українські проекти поки не можуть конкурувати саме з голлівудськими фільмами класу “А”, наприклад, такими картинами, як “Трансформери”, “Месники” тощо. З іншого боку, в нас є великий потенціал, який підтверджується наявністю нагород і участю в проектах міжнародного рівня. Це говорить про те, що ми можемо реалізувати проект на високому рівні якості графіки і могли би конкурувати в якомусь середньому вузькому сегменті світового кіно».
Але найголовнішою, на думку Олени Мась є реакція глядачів на роботу українських кінотворців. Кілька років тому, пригадує вона, в українських глядачів були трохи занижені очікування до візуальних ефектів в українському кіно. Але потроху думка аудиторії змінюється. Більшість глядачів навіть не очікувала побачити рівень графіки, який продемонструвала «Сторожова застава», про що свідчать відгуки після перегляду фільму, каже пані Мась.
На заставці: кадр із фільму «Сторожова застава»