Кінолихоманка: чи стане криза 14 пітчингу щепленням для української кіноіндустрії?
22.10.2020
Кіногалузь лихоманить. Висока температура — наслідок не ковіду, а іншого вірусу – недовіри й втрати поваги до ще вчора авторитетних особистостей та інституцій. Це стало наслідком цілої низки подій у галузі. Хвороби мають свою історію, інкубаційний період і гостру фазу. Перш ніж перейти до самої хвороби, обстежмо сам організм.
Ще сім-десять років тому кіно цікавило хіба невеличку групку схиблених. Виходило, щонайбільше, один-три фільми на рік, а фахівці, яких випускали профільні українські виші, поповнювали лави працівників телебачення чи орієнтованого на пострадянський простір невибагливого серіального виробництва.
Ситуація почала стрімко змінюватися після Майдану, окупації Росією Криму й частин Донецької й Луганської областей. Тоді вже не лише вузькому колу інтелектуалів стало очевидно, що українські книжки, українське кіно, зрештою, телебачення українською є важливими й необхідними не лише для формування власного наративу, а й для виживання України як держави.