ГРИГІР
05.12.2020
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Він один такий, на всю нашу літературу.
ГРИГІР ТЮТЮННИК - сьогодні, 5 грудня, він народився!
ГРИГІР ТЮТЮННИК (1931-1980) - письменник, побачив світ 1931 року у селі Шилівка, на Полтавщині.
Не раз і не два слухав я і бачив ГРИГОРА ТЮТЮННИКА, і щораз думав: який артист! І з нього й режисер був би неабиякий. Не випадково ж любив він Васілія Шукшина - напевно, що подумки не раз прикладав його кінематографічну долю до себе. Та ба!
ТЮТЮННИКА і в літературі не надто празнували, бо до канонів соцреалізму ніяк не тягнувся, одвертався від того сонечка ідеологічного. А вже щоби у "важнєйшому з усіх іскусств"?!
У середині 1960-х ГРИГІР МИХАЙЛОВИЧ працював навіть на кіностудії імені Довженка. І тоді ж, 1965-го, з"явилось оповідання "Смерть кавалера", за визначенням самого Тютюнника - єдиний його кінематографічний витвір.
Справді так - ощадливо, коротко, візуально - це все ніби бачиш внутрішнім екраном зіниць. Сказати б, стереореалізм, нічого подібного в тодішньому українському кіно не було. Та й у всьому радянському - тільки пізніше з"явиться ленінградець Олексій Герман із тією ж дивовижною здатністюі через окремі деталі зібрати образ епохи. Бо ж через маленький фрагмент історії, через оповідь про підлітка Їгорка Човнового, що навчається у ремісничому училищі, бачимо цілісіньке народне життя рубежа 1940-50-х.
До речі, упродовж доволі короткого тексту письменник використовує кілька технік запису. Спершу - об"єктивний образок: ранок, картинка бідацької хати і сім"ї без годувальника. Потім незрідка використовуваний Тютюнником прийом непрямого потоку свідомості: Їгорко йде примороженим степом і думає про своє. Думає, і ми з ним разом, підключаючись до цієї магії оповідача.
А заключна частина подається в режимі кінематографічного плану-епізоду, коли ми бачимо усе, що відбувається у цілісному потоці зображуваної події і мовлення про неї… Екранізувати б нині цю річ, вона написана абсолютно сучасною мовою.
Щодо екранізацій творів ТЮТЮННИКА, то вони були. Станіслав Чернілевський зняв короткометражний фільм (дипломна робота режисера) «Грамотний», де Богдан Бенюк зіграв роль (одну із перших в його біографії) кіномеханіка. За мотивами оповідання «Син приїхав» - фільм «Скляне щастя» (1981, реж. Яр.Ланчак), за оповіданням "Віддавали Катрю" однойменний фільм Петра Марусика.
За однойменною повістю автора й творами «Дід Северин» і «Вогник в степу» — знято кінокартину «Климко» (1983, реж. Микола Вінграновський), 1993 року екранізовано оповідання «Три плачі над Степаном» (реж. Валерій Шалига). І на цьому все, здається - потому, у 1990-ті, наше кіно поставили на паузу. Нині час повернутись до Григора Тютюнника...
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach
Д/ф "Григор Тютюнник. Доля". Фільм перший
https://www.youtube.com/watch?v=fOg9Ds0JX8g&t=95s
Оддавали Катрю