«Бути!..»
21.10.2015
Фільм Михайла Ткачука про Ніла Хасевича показали в Луцьку.
Наталія Малімон, «День»
Його першими глядачами стали члени Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство», які зібралися у Луцьку на свою чергову зустріч, а також інтелігенція Волині. Фільм відомий за попередньою назвою «Здобути або не бути», його творець, режисер, лауреат Шевченківської премії Михайло Ткачук використав нові матеріали про художника Української повстанської армії Ніла Хасевича (на фото — одна з робіт), і фільм вийшов під назвою «Покликав вас Госпожий глас». Зустріч у Луцьку з переглядом фільму присвятили 110-й річниці з дня народження Ніла Хасевича та 20-й річниці створення кінозбірки про національно-визвольні змагання у ХХ столітті на Волині (стрічки «Лучеськ Великий на Стиру», «Пані сенаторка», «Здобути або не бути»).
У фільмі є короткий, на секунду, епізод, коли на екрані з’являється стаття «Чи знають про них у Дюксині?» з тодішньої луцької міської газети «Народна трибуна». Її тодішній редактор письменник Іван Корсак потім розповів, що то якраз і був час відкриття Волині, Україні та, власне, і світові імені, творчості Ніла Хасевича. А Дюксин — село на Рівненщині, в якому і народився Ніл Хасевич. В архівах Служби безпеки були роботи художника, виконані ним у бункерах повстанців, і покійний вже працівник Служби безпеки Юрій Хлопук, розказує Корсак, дуже багато посприяв, щоб ці реліквії передали у Волинський краєзнавчий музей.
Фільм про Ніла Хасевича як неординарну особистість не показав ще жоден національний телеканал. «Здобути або не бути» бачили тільки мешканці Волині, Рівного, Львівщини, Івано-Франківщини, бо його транслювали місцеві телеканали. А Хасевич, як говорили і учасники перегляду у Луцьку, це саме той герой, який потрібен і сучасній Україні.
«День» попросив учасників перегляду поділитися своїми враженнями.
Віталій КУШНIР, директор меморіального музею В’ячеслава Липинського у селі Затурці Локачинського району:
— За тиждень до Покрови у нашому музеї проведемо перегляд фільмів Михайла Ткачука. Хочемо запросити на нього учнів із усіх навколишніх шкіл, і, звісно, будуть і глядачі з самих Затурець. Бо з роботами кінорежисера у нашому селищі вже знайомі. У музеї ми проводили такий собі міні-фестиваль його фільмів, він тривав два дні, і побачене справило на людей дуже велике враження. Згадують і донині. А з Затурцями Михайла Ткачука пов’язує ще й ідея зняти фільм про В’ячеслава Липинського. Він уже провів тут деякі зйомки. Такі постаті, як Ніл Хасевич, як В’ячеслав Липинський — це непроста наша історія, якою ми можемо пишатися. Ніла Хасевича я би назвав людиною «нашого» характеру. Це героїчна постать борця, великого патріота України. Він був інвалідом, не міг боротися зі зброєю, але воював різцем і пензлем, і ми можемо тільки дякувати Богу, що до нас дійшла бодай частина його творів. Розказати про таких людей без фальші — це талант. І розказувати треба ще і ще, бо й на самій Волині далеко не всі знають про цього героїчного чоловіка.
Iван КОРСАК, письменник:
— Я пригадую, як на зорі української незалежності ми у «Народній трибуні» відкривали світові і самим українцям наших героїв, нашу історію. Тоді я і познайомився з Михайлом Ткачуком, втішений, що свій оновлений фільм про Ніла Хасевича показав саме волинянам. «Десь та далеко на Волині родилась армія УПА» — навіть у пісні про це співається. Ми маємо у Луцьку вулиці, які названо іменем Клима Савура (Дмитра Клячківського), одного з перших командирів УПА, Ніла Хасевича, інших достойників національно-визвольної боротьби українців. Але ще дуже потребуємо і фільмів, і книжок, і поезій, і серйозних наукових досліджень про цей непростий і героїчний час у нашій історії. Михайло Ткачук має намір зняти і фільм про ще одну неординарну постать — В’ячеслава Липинського, зняти за моєю книжкою «Діти Яфета». Але є творець і творчість, а питання про реальні зйомки треба вирішувати і узгоджувати дуже довго. Радує, що мою книжку нещодавно переклали на польську мову, і десь за місяць у Варшаві відбудеться її представлення. Просять презентувати книжку і в Хелмі. Так помалу ми й відкриваємо білі сторінки нашої історії...
Наталія Малімон, «День», Луцьк, 6 жовтня 2015 року, №181