Кіно оживає: десять українських фільмів-2015
08.01.2016
У 2015 році нове українське кіно, яке лише почало набирати обертів, зіткнулося зі старою проблемою. За словами кіношників, через затримки з державним фінансуванням вихід низки стрічок довелося відкласти.
Однак фільми, працювати над якими почали ще кілька років тому, все ж показали на великих екранах. Крім того вийшли стрічки, які знімали без державних грошей.
Українські стрічки були як у великому прокаті в багатьох містах, так і в обмеженому кількома показами.
Мелодрами, екшни, романтичні комедії і продовження пожвавленої після Майдану традиції документального кіно – обрати добірку десяти українських фільмів цього року значно простіше, ніж було раніше.
Брати
Фільм "Брати.Остання сповідь" (на титульному фото) завершили ще два роки тому, однак лише цьогоріч його нарешті побачили українські глядачі.
Режисерка Вікторія Трофіменко перенесла історію з роману шведського сучасного письменника Торгні Ліндгрена в українські Карпати. Головні герої фільму – два рідні брати, які колись посварились через жінку, і тепер не можуть дочекатись смерті одне одного, і їхня гостя, яка намагається їх примирити.
На кінофестивалі у Москві минулого року "Брати" отримали приз кінокритиків, а акторка, яка зіграла головну героїню, Наталя Половинка – приз за найкращу жіночу роль. Фільм також був у міжнародному конкурсі київського фестивалю "Молодість", оскільки це дебют режисерки, однак нагород не отримав.
У вересні "Брати" вийшли у прокат у 26 містах, згідно із даними Держкіно.
Пісня пісень
Вільна адаптація повісті Шолом-Алейхема "Пісня пісень" – це третій ігровий фільм української режисерки Єви Нейман.
Рішення двох журі Одеського кінофестивалю визнати "Пісню пісень" переможцем у міжнародному та національному конкурсах привернуло багато уваги та подекуди і критики до фільму.
На кінофестивалі у Карлових Варах, де нагородили попередню чорно-білу роботу режисерки про долю сироти під час війни "Будинок із башточкою", нову стрічку цьогоріч відзначило екуменічне журі.
"Якби я знала, яким має бути хороше кіно, мені було б дуже просто робити хороше кіно. А так – рецепта немає. Це шукається на ходу, намацується, завжди в сумнівах, відчаї. Це я можу сказати про своє кіно. А що таке хороше кіно інших режисерів? Про кожне можна сказати щось окреме, але не загалом. Наприклад, хороше кіно – це кіно кольорове і звукове. Це не так. Або німе і чорно-біле. І це не так", – сказала пані Нейман в інтерв'ю ВВС Україна напередодні ОМКФ.
У листопаді "Пісня пісень" вийшла у прокат в Одесі, Львові, Дніпропетровську, Харкові та Києві, повідомив виробник "1+1 продакшн".
OE. 20 live in Kyiv
Концертні фільми для Заходу вже давно не є чимось новим. Навіть в українському прокаті демонстрували концерти Вітні Г'юстон, Майкла Джексона, Metallica та інших світових зірок.
В Україні не так багато виконавців, які можуть зібрати цілий стадіон і дозволити собі дорогу якісну зйомку концерту. Однак Святославові Вакарчуку та кільком складам "Океану Ельзи" це вдалося.
У 2014 році концерт гурту на київському стадіоні "Олімпійський" тривав понад три години, зібрав 75 тисяч відвідувачів і став наймасовішим в історії української сцени.
Підготовкою до знімання концерту керував оператор-постановник з Великої Британії Енді Хорнер. По всьому стадіону розставили 17 камер – "для того, щоб показати, як змінювався "Олімпійський", як будувалася сцена, встановлювалася техніка, як в день концерту чаша наповнювалася десятками тисяч глядачів, а згодом – величезний стадіон знову повернувся до звичайного життя".
На початку року фільм про цей концерт, за даними виробникa Film.ua, показали у півсотні міст. До відеоверсії увійшли 20 пісень.
До Дня незалежності України стрічку виклали на YouTube, де вона вже набрала понад 60 тисяч переглядів.
Тепер я буду любити тебе
Ця стрічка ще попереду – її прем'єра має відбутись 31 грудня, тож тепер українці на свята матимуть альтернативу закордонним романтичним комедіям.
Фільм зняв Роман Ширман за власним оригінальним сценарієм. Роботу спільно профінансували Україна та грузинська кінокомпанія.
Акторський склад багатообіцяючий – Богдан Бенюк й Ольга Сумська, а також молоді актори з обох країн.
У центрі сюжету – ресторатор Мішель, якого на Різдво покинула дружина. "Саме тоді розпочинається закручена колізія цієї дивовижної романтичної історії. Випадкове знайомство з дівчиною, в якої зараз теж проблем в коханні вистачає, змушує Мішеля задуматися", – йдеться у синопсисі.
Незламна
Фільм, довкола якого в українському прокаті цього року точилося чи не найбільше суперечок. "Незламна" розповідає про Людмилу Павличенко – українську снайперку під час Другої Світової війни.
Цей спільний українсько-російський фільм почали знімати ще до конфлікту між країнами, і в російському прокаті він вийшов як "Битва за Севастополь".
Голова Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович зізнався, що не очікував "чогось хорошого від фільму", але помилявся. Хоч стрічка інколи і нагадує "радянсько-голлівудський мікс кіно про війну", але жодних антиукраїнських випадів не містить, написав історик.
Стрічку знімали українська студія "Кінороб" та російська "Новые люди". Режисером був Сергій Мокрицький з Росії, роль снайперки зіграла російська акторка Юлія Пересільд.
За свою гру у фільмі вона отримала нагороду Пекінського міжнародного кінофестивалю.
Вже за перший вікенд прокату в Україні стрічку подивилися майже 100 тисяч глядачів – це більше, ніж "Гру в Імітацію" із Бенедиктом Камбербетчем та "Нескореного", режисером якого була Анджеліна Джолі, наголосили виробники.
Все палає
Документальний український фільм "Все палає" показує український Майдан 2013-2014 років. Стрічку зняли молоді режисери – Олександр Течинський, Олексій Солодунов та Дмитро Стойков.
Цей фільм минулого року назвали найкращим на фестивалі документального кіно у Лейпцигу. Цього року Європейська кіноакадемія внесла українську стрічку до довгого списку претендентів на номінацію як кращий європейський документальний фільм, однак "Все палає" не потрапила до п'ятірки фіналістів.
На початку березня стрічку вивела в український прокат компанія "Артхаус Трафік".
Сильніше, ніж зброя
Творче об'єднання "Вавилон 13", яке під час Майдану знімало для мережі короткі документальні фільми про протест, зробило із своїх матеріалів повнометражний фільм, додавши хроніки із конфлікту на сході України.
Матеріали для фільму знімали 10 режисерів як у Києві, так і в Донецьку.
"Сильніше, ніж зброя" показує еволюцію українських реалій від стихійної спроби захоплення Адміністрації президента 1-го грудня до кривавих боїв у руїнах донецького аеропорту. Він надасть глядачеві можливість заново відчути піднесення і розпач як майдану, так і війни на сході України", – кажуть автори про свій фільм.
На початку року фільм був у прокаті в кількох кінотеатрах Києва, а також у кінозалах 23 міст, серед них – Маріуполь, поряд із яким точились бої.
Цьогоріч глядачі також могли побачити і нові документальні стрічки про бойові дії на Сході від інших режисерів. Зокрема, "Капелани" Валентина Дігтяренка чи "Добровольці Божої чоти", який англійською назвали "The Ukrainians", Леоніда Кантера та Івана Яснія.
Українські шерифи
Документальний фільм про життя в українському селі Стара Збур'ївка, що на Херсонщині, вже на слуху, адже його відзначили на Амстердамському фестивалі документальних фільмів IDFA.
"Цей фільм є захопливим та сповненим гумору, універсальним портретом громади, що намагається дати лад щоденній невдоволеності та непорозумінням і втримати мир шляхом винахідливості, терпіння та здорового глузду", – цитує висновок журі IDFA український фестиваль Docudays.
"Українські шерифи" – перша повнометражна робота режисера Романа Бондарчука, який до цього зняв кілька короткометражних фільмів, зокрема "Ромська мрія" – про життя ромів на Закарпатті.
Жива ватра
Прем'єра документальної стрічки про життя карпатських вівчарів, яку зняв Остап Костюк, відбулась в Україні ще у 2014-му – на "Молодості". Цьогоріч були повідомлення про її прокат, однак глядачі зможуть подивитися фільм лише на початку наступного року.
Фільм здобув спеціальний приз журі на Канадському міжнародному фестивалі Hot Docs, а також був у конкурсі кінофестивалю у Карлових Варах.
"Це фільм про людське покликання. Про щоденну працю без вихідних і права на слабкість. Про гармонійний світ, який ми втратили, прагнучи комфорту, і дитинство, яке залишаємо, начепивши на себе ролі дорослих", – кажуть творці фільму.
Для того, щоб стрічка з'явилася, знімальна група протягом чотирьох років спостерігала за героями фільму – 82-річним Іваном, 10-річним Іванком та 39-річним Василем.
Нова Хвиля
Обережні дискусії про те, чи настав час говорити про нову хвилю українського кіно, почалися ще кілька років тому.
Відтоді сталося кілька важливих подій. Зокрема, на широкі екрани вийшов перший повністю український фільм "ТойХтоПройшовКрізьВогонь", фільм "Плем'я" режисера Мирослав Слабошпицького отримав кілька престижних нагород та привернув до себе увагу світової преси, а українського глядача "підсадили" на вітчизняні кіноальманахи.
Один із них – чергова "Нова хвиля" – щойно вийшов у прокат.
"Це фільми молодих кінематографістів, які міксують реальність та ілюзію, різні жанри і тональності, шукають і знаходять нові модуси кінематографічної мови і втілюють їх на екрані", – повідомили у Національному центрі Олександра Довженка, де й уклали збірку.
До неї увійшли сім коротких стрічок, серед них і "Давай не сьогодні" Христини Сиволап, яка перемогла на Міжнародному кінофестивалі в італійському Трієсті, а також була на низці кінофестивалів, де отримала чотири призи глядацьких симпатій та один за найкращий сценарій.
Режисерка сказала ВВС Україна, що таким результатом задоволена.
"Дуже хотіла показати фільм на українських фестивалях – "Молодості" і ОМКФ. Це була своєрідна мрія студентських часів – я щороку слідкувала за цими фестивалями і хотіла одного разу бути там зі своїм дебютом. Вони фільм у національні програми взяли, щоправда, тільки з другої спроби, через рік – вже після нагороди на італійському фестивалі", – розповіла Христина Сиволап.
Серед інших короткометражок, які привернули до себе увагу цього року, знятий одним кадром 11-хвилинний фільм "Віддалік" Катерини Горностай, якому дали "Скіфського оленя" за найкращий фільм національного конкурсу "Молодості".
А україно-австрійську "Чоловічу роботу" Марини Степанської, яка змальовує складну ситуацію, коли корпорація намагається відібрати землю у фермера, нагородили "Золотим Дюком" на кінофестивалі в Одесі.