f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Цезар радіє

12.02.2016

Столиця Німеччини салютує кінофестивалю.

Сергій Тримбач, «Україна молода»

Опісля дощику, в четвер, у Берліні відкрився 66-й міжнародний кінофестиваль. Фільмом американських братів Коенів «Аве, Цезар» (на фото кадр з фільму). За оцінкою директора фестивалю Дітера Коссліка «це ідеальний початок для Берлінале 2016 року». Як бачимо, ідеал таки буває втіленим у життя, головним чином тоді, коли йдеться про американців. Фільм оповідає про останні роки золотої доби Голлівуду, в головних ролях — суперзірки Джордж Клуні, Ральф Файнс, Скарлет Йохансон, Тільда Суїнтон та інші...

По-чорному... По-блакитному...

Нагадалася інша стрічка Коенів, «Бартон Фінк», з якої, власне, і почалося моє знайомство з їхньою творчістю на початку 1990-х. Теж Голлівуд, його залаштункові тіні. Драматург отримує завдання написати сценарій і поселяється в готель, аби в тиші і спокої витворити щось таке неабияке. Одначе тиша навпіл зі згуками, в ній живе-шарудить щось і хтось. Зрештою, запросивши жіночку, секретарку знайомого романіста (він, бідака, спився трохи й відтак секретарка і тексти за нього барабанить на друкарській машинці) на вечірку й нічку, прокидається уранці з її скривавленим трупом поруч. І так далі — чорнотілий і чорнодухий сюр, який багато чого визначив у кіно 90-х. І спрацьовує досі — принаймні у творчості Коенів.

У програмі великого конкурсу п’ятниці ще одна американська стрічка — «Спеціальний опівнічний випуск» /Midnight Special/ Джеффа Ніколса. Релігійні екстремісти, поліцейські і ще купа людей ганяються за героєм картини і його 8-річним сином. Обіцяно синтез наукової фантастики і релігійної саги, екранну параною одноповерхової Америки, з її страхами, з її безсиллям проти державного апарату (ось, а кажуть, що тільки українці безсилі тут) і релігійних сект. Темно і щось невесело, а коли й гумор, так обов’язково вифарбуваний у чорне, як дьоготь...

У п’ятничній програмі показують і картину «Хеді» тунісця Мохамед Бена Аттіа (спільне виробництво Тунісу, Франції й Бельгії). У центрі молодий чоловік, що повністю залежить від волі інших. Нарешті він потрапляє в ситуації, коли йому треба приймати власні рішення. «Про щастя і біль свободи» — ось воно про що. Хочеш бути щасливим — доведеться пройти через серйозні больові відчуття.

У суботу з особливим інтересом очікується документальний фільм «Море у вогні» італійця Джанфранко Розі. Середземномор’я, острів Лампедуза, транзитний пункт багатьох африканців, що прагнуть до Європи, до Раю земного, аби позбутися пекельних обставин життя у своїх країнах. Зрозуміло, чому картина включена до програми великого ігрового конкурсу — гарячий матеріал, який повсякчас піднімає температуру життя старого континенту.

Паралельно з кінофестивалем у Берліні відбудеться Другий Берлінський тиждень критики. У ньому буде представлено стрічку Ігоря Мінаєва «Блакитна сукня», спільного виробництва Франції та України. Нагадаю, це колишній український режисер, працював на Одеській кіностудії, де зробив такі помітні картини, як «Холодний березень» і «Перший поверх». Із кінця 80-х живе і працює у Франції. Судячи за анонсами, йдеться про таку собі ностальгійну синефільську стрічку про минуле — передусім самого автора.

Тиждень критики започатковано минулого року Німецькою асоціацією кінокритиків. Його проводять за підтримки Фонду Гайнріха Бьолля. В рамках Тижня передбачається не тільки показ, а й обговорення, дискусії щодо стану європейського і світового кіно.

Чому і як?

Загалом фестивальна програма різноманітна й практично неосяжна. І це не тільки власне кіно. Скажімо, влаштовується такий собі захід «Книги на Берлінале» (спільно з Франкфуртською книжковою ярмаркою), в рамках якого продюсерам буде презентовано одинадцять літературних творів з потенціалом для кіноадаптації. Про потенційну фільмову романістику йтиметься на так званому Berlinale Co-Production Market — там буде можливість одразу вирішувати проблеми надання прав на екранізацію. Це те, що варто запозичити і нашим фестивалям — особливо зважаючи на те, що вітчизняна література практично не помічається ні українськими продюсерами, ні режисерами.

13-15 лютого відбудеться EFM Industry Debates — три панельні дискусії щодо проблем кіно- і медіа-індустрії. Під час першої дискусії обговорять те, яким чином корейське кіно долає кордони і вливається в кіноіндустрію Південно-Східної Азії. Я одразу уявив собі обговорення того, як українські кінематографісти «вливаються» і долають кордони, і чому найчастіше цього не відбувається. Важливо зрозуміти механізм — культурний і соціально-економічний — таких речей.

Наступні дискусії так само цікаві. Про підприємницьку технологію і психологію продюсера за умов нинішньої наджорсткої конкуренції на ринку. І про причини буму high-end серіалів у Європі, технологію успіху. Остання дискусія — разом iз так званою Drama Series Days. Уже в цій програмі дискутуватимуть щодо особливостей ТБ контенту і стратегії його контакту з сучасною аудиторією.

Словом, на ці дні Берлін перетворюється на столицю світового кіно. Фільми показують у багатьох залах у різних районах німецької столиці. Колосальний глядацький інтерес до фестивалю є його невід’ємною особливістю. Візуально це щоденні довжелезні черги до кас кінотеатрів. Це, мабуть, найбільше досягнення Берлінале за його 65-рiчну історію — виховано глядача, для якого кіно є важливою частиною національної і світової культури.

Сергій Тримбач, «Україна молода», 12 лютого 2016 року, №19

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05

ОРЕНДА ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ ПЕРЕЛІК ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ

10 грудня, вівторок, Червоний зал ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ Посольство Аргентини в Україні представляє Художній фільм «ПІДПІЛЬНЕ ДИТИНСТВО»