f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

«Дивись на себе!», або Джамала в мушлі

26.07.2016

У чому найбільший тріумф Джамали на «Євробаченні»? Свою документальну версію відповіді на це запитання представив журналіст «Громадського телебачення» Богдан Кутєпов. 19 липня 2016 року відбулася презентація стрічки, 23 липня о 21:40 її показав «UA:Перший» (повтор планують 27 липня перед «Битвою міст 2»), планується показ і в ефірі «Громадського».

Олена Коркодим, «Детектор медіа»

Допрем’єрний показ музичної стрічки «Дивись на себе!» Богдан Кутєпов влаштував замість кінозали в амфітеатрі «Мушля», що в Маріїнському парку Києва. За 15 хвилин перед початком там не лишилося вільних місць.

Цьому не варто дивуватися: Богдан Кутєпов відомий своїми репортажами для телебачення й інтернету. Його стиль зі жвавими панорамками, динамічним монтажем, життєвими репліками і «музичним слухом» є добре впізнаваним. Ця впізнаваність нещодавно перейшла з репортажів у фільми Кутєпова, серед яких «Донецк, Goodbye», цикл «Восток». Крім того, в рамках проекту «Декомунізація.ua» Відеоакадемії документального серіалу DOC Emotion Богдан Кутєпов виступив куратором фільму «Живі і нескорені».

Назва стрічки «Дивись на себе!» — переклад Джамалою кримськотататарського вислову «Özüni baq!» Його значення можна витлумачити як «Будь собою!» чи «Не зважай ні на кого!» Метою фільму, за словами Богдана Кутєпова, було продемонструвати, якою насправді є людина, яку більшість аудиторії бачить лише у світлі софітів.

В основу фільму лягли матеріали щоденників для «Євробачення», які Богдан Кутєпов знімав для «UA:Першого» і «Громадського телебачення». «Відтак стилістика матеріалу була обумовлена наперед, — розповів Богдан Кутєпов. —Я мав заявляти себе в кадрі. Зазвичай я цього не роблю, бо ж як тільки під час відрядження вмикаю камеру, неодмінно щось трапляється». Також Богдан додав, що від початку задав собі шалений темп зйомок — по три доби в режимі нон стоп — і став його заручником під час цього десятиденного відрядження у Стокгольмі, а згодом — ще й під час зйомок поїздки Джамали до Львова. А в процесі монтажу сам вирішив працювати в такому самому темпі.

У фільмі можна побачити фрагменти «шведських тренінгів» Джамали та її неформального спілкування, кадри з роботи української команди, попурі миттєвостей із життя інших учасників конкурсу з акцентом на Росію, бекстейдж всесвітньовідомого конкурсу.

І хоча в кадрі вокалістки й трохи менше, аніж самого Богдана Кутєпова, уваги камери їй не бракує. Адже у сценах, коли репортер розшукує нашу зірку в Стокгольмі чи фільмує реакцію на її виступ, — теж Джамала. Лише з фільму ми не можемо судити, наскільки типовими для непопсової виконавиці є епізоди, що увійшли до фільму. Наприклад, звертаючись до глядачів зі сцени «Мушлі», Джамала не без нотки провини зауважила, що все у фільмі правда: у Стокгольмі було справді багато інтерв’ю, і саме тому вона часом просила свого менеджера дати їй трошки спокою. Цілком можливо, Джамала не так часто виказує своє невдоволення. Цілком можливо, що вона є не менше примхливою, аніж талановитою. Зафільмовані ж «вокальні епізоди» в перервах між репетиціями більше розкривають потенціал голосу співачки.

«Дивись на себе!» насамперед читається як фільм про українця, який радий перебувати в Європі, але гей-вечірку в рамках «Євробачення» вважає темою для скетчів. Який із готовністю «перекладає» слова шведського водія автобуса на київські реалії: «Шо там у нас за проїзд? Нє, вже є афганець і чорнобилець».

Промовистим є факт, що зі Стокгольма, де містяни щиро відриваються, спостерігаючи музикантів з усього світу, без будь-якого переходу в монтажі, глядачі «падають» у Львів із його повільними репліками перехожих і поодинокими музиками. Тут вони виступають, сидячи на тротуарах, не сяючи й натяком на сподівання привернути до себе бодай якусь увагу. Можливо, якби візит Джамали до Львова збігся з «Альфа джаз-фестом», картинка була би іншою. Але саме з цього фільму Львів постає містом, для якого на даний час музика (як і культура) не на часі. В понурій атмосфері, мов єдина перламутрова мушля, вирізняється команда Джамали. Музиканти тримаються за руки і слухають її настанови відкласти якомога далі думки про «Євробачення» й цікаво виступити.

Ще одна особливість фільму — увага до російської команди на «Євробаченні». Саме в цьому напрямку гонзо-журналіст Богдан Кутєпов демонструє найбільший сарказм. «Sergey, how are you?», — звертається репортер до учасника команди з РФ. «Савік!!!!!», — ошелешує чоловіка, який нагадує зірку вітчизняного телеекрану. А відзняті репортером кадри пропаганди в дії журналістів LifeNews і телеканалу «Россия» подає без купюр як пародію на здоровий глузд.

Поставивши собі за мету зробити насичені репортажі про «Євробачення», Богдан Кутєпов, мабуть, сам не помітив, як задокументував магію — саму по собі абстрактну й невловиму мить тріумфу Джамали на світовій сцені. Ні, не в сенсі овацій глядачів і світлового шоу. Пронести це торжество автору фільму, який і сам є музикантом, вдалося в очах Джамали й людей, які напружено працювали за лаштунками міжнародного шоу. В цьому конкурсі перемогла не тільки Україна. В першу чергу це визнання особистості, яка відмовилася обирати пісню з репертуару «фріків». А отже, це історія про те, як недобре часом узагальнювати замість називати конкретні імена й приклади.

Сам формат музичного фільму з’явився на етапі монтажу. До нього увійшли фрагменти 40–50 музичних творів, кліпові епізоди і «прийоми — порушення всіх правил».

«Дивись на себе!» — фільм на межі гонзо-журналістики й есе. Хоча це все ще робоча версія стрічки. І не тільки тому, що, як розповів Богдан Кутєпов, у фільмі, який демонструвався на допрем’єрному показі, три фінали. А через те, що обрати фінал автор стрічки запропонував глядачам. І тому що ця робота не в усьому продумана й вивірена щодо монтажу. Можливо, колись Богдан повернеться до цієї унікальної хроніки ще раз.

Про те, як Богдан Кутєпов працює у фільмуванні, він розповів «Детектору медіа» перед прем’єрою стрічки:

— Я не випадково опинився в потрібному місці в потрібний час.

Цю стрічку я сам зняв і сам змонтував. Бо коли хочеш зробити добре, зроби сам.

На перший день від мене всі тікали, на другий призвичаїлись, а на третій, після перегляду в ефірі «Щоденника», вже починали позувати.

Взагалі, під час «Євробачення» я слав купу відео й фото на обидва канали. СММ-ники тільки відмахувалися: «Нам не до “Євробачення”». Але коли Джамала перемогла, ставлення до моєї роботи змінилося.

Такої перемоги ніхто не очікував. Букмекери вперше помилилися: ставок на перемогу Джамали не було.

Єдиний фільм, який приніс мені дохід — «Донецк, гудбай». За 600 доларів Катерина Горчинська продала права на показ «Радіо Свобода».

Окрім показу на телеканалах, викладу фільм на YouTube. Щодо кінотеатрального прокату можу сказати, що в моєму розумінні 5 тисяч глядачів для фільму — занадто мала цифра, щоб перейматися прокатним посвідченням. Якщо кінопрокат не працює, я не йтиму до кожного директора домовлятися про показ. Не бачу своїх фільмів і на фестивалях. Хіба колись завершу стрічку про Шкіряка. Класно було б домонтувати, як він сидить у залі й реагує на фільм про себе. Оце на фестиваль подати можна. Бажано подалі від України — кудись у Мексику.

Тендери Держкіно (пітчинги. — ДМ) — це, мабуть, для шикарних зйомок і фільмів. Я знімав без будь-яких коштів, вкладаючи гонорар за «Щоденники». Справжнє кіно має бути незалежним, тому тендерами не цікавлюсь. Як і кінотусовкою. Всі кінематографічні тусовки дуже закриті. Я не розумію, як вони пишуть один про одного рецензії, імітуючи якийсь процес… Ні, я сам по собі.

Кримінальна справа щодо крадіжки моєї техніки й досі відкрита. Винних не знайшли. Я страждаю, бо звик носити техніку з собою, щоби знімати постійно.

Олена Коркодим, «Детектор медіа», 25 липня 2016 року

21 травня, вівторок, Синій зал ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ «ОЛЕКСАНДР АСКОЛЬДОВ. НЕВІДОМЕ…»

20 травня, понеділок, Синій зал НАШ ІЛЮЗІОН

19 травня, неділя, Червоний зал РОДИННИЙ КІНОЗАЛ