f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Україна без російського кіно. Ціна і перспективи

06.08.2016

Як відреагував український кіноринок на заборону російського продукту.

Ліліана Фесенко, «Укрінформ»

Нині в Україні законодавчо заборонений телевізійний показ стрічок, створених в Росії після 1 січня 2014 року. Для нашої країни, яка довгі роки створювала фільми і серіали в ко-продукції з Росією, причому віддавала їй провідну роль на світовому кіноринку, внесення змін до Закону України «Про кінематографію» (щодо фільмів держави-агресора), з одного боку, має допомогти встати на ноги, але з іншого – створює складнощі, адже занадто багато хто об'єднався з російської кіноіндустрією. Тому з приводу введення законодавчих норм було висловлено чимало думок і зламано списів.

Але, як відомо, теорія повіряється практикою. Тому «Укрінформ» поцікавився, як провідні українські кіновиробники сприйняли Закон, який застосовується до їхньої роботи.

Є СВОЇ ПЛЮСИ

Андрій Коваль, програмний директор каналу «1+1» упевнений, що закон про заборону показу російських фільмів стане благом для національної кіноіндустрії: «Заборона російської продукції, як я розумію, не в тому, що вона шкодить чомусь або комусь. Це спроба наших законодавців позбавити «українських» грошей телевізійну та кіноіндустрію Росії, які багато в чому вплинули на підігрівання конфлікту всередині України і формування ворожої громадської думки стосовно української держави серед самих росіян».

Хоча, зазначає Коваль, ворожі для України пропагандистські кліше і месиджі зустрічаються в (на перший погляд) нешкідливих і нейтральних продуктах. Як люблять говорити видатні пропагандисти – найкраща пропаганда та, що такою не вважається.

Схоже, що канал «1+1» першим відчув кон'юнктуру ринку, практично замінивши всю російську продукцію на українську і європейську. І навіть скупив турецьке виробництво, частуючи домогосподарок східним серіальним милом. А на питання: «Чи готові наші кіностудії створити достатню кількість українських фільмів, щоб заповнити вітчизняний ефір», Андрій Коваль запевняє, що вже зараз сітка каналу «1+1» на 80%-90% складається з неросійського контенту. А в перспективі 2-3-х років таким можна зробити мовлення на всіх українських каналах, питання тільки до його якості. А так як канал «1+1» давно вів політику використання власного продукту, то Закон аж ніяк не вплинув на його роботу. «Ми і так в своїй роботі керувалися не тільки буквою, а й духом закону», – запевняє Коваль.

Позитивно в цілому оцінив Закон, у розмові з кореспондентом «Укрінформу», заступник керівника групи StarLightMedia Анатолій Максимчук. «Сам собою Закон про внесення змін до Закону України «Про кінематографію» (№3359), на мій погляд, корисний. Він вносить уточнення відносно російських фільмів та серіалів, які створені після 1 січня 2014 року».

А актор Олексій Зубков, відомий з фільму «Охоронець», зауважив, що зараз його стали запрошувати і українські кіновиробники, які раніше воліли бачити на знімальних майданчиках російських артистів. Олексій не тільки не постраждав від закону, але і виграв. Нещодавно по «Інтеру» пройшов український серіал «Запитайте в осені» за участю Зубкова.

КИЛИМОВЕ БОМБОМЕТАННЯ

Тим не менш, обмеження, запроваджені Законом, багато хто вважає надмірними. Анатолій Максимчук, наприклад, порівняв їх з «килимовим бомбометанням».

«Що стосується самої заборони, – зазначив він, – то, звичайно, таке «килимове бомбометання» заборон – це не те, як має діяти держава в демократичній країні у 21 столітті. Заборони, які застосовуються державою відносно до творів культури і мистецтва, повинні бути точковими та обґрунтованими на рівні змісту твору. І тільки після аналізу вмісту. Не заперечуючи власне права держави на заборону, їм важливо не захоплюватися. Ніхто не проти обмежень на показ в телеефірі тих чи інших екранних продуктів, ми самі не раз відмовлялися від серіалу або фільму, якщо вважали його таким, що принижував національну гідність наших глядачів. Але ми проти спрощеного підходу і відсікання художніх творів виключно за формальними ознаками».

Безумовно, сказав Максимчук, «ми повинні знімати своє. Але хочеться це робити не через заборони. Бо лінійного зв'язку «заборонили серіал якості Х – зняли новий серіал якості Х» не існує. Забороняти легко, навіть дуже легко. Тому, коли дізнаєшся, що держава все більше захоплюється заборонами, вдаючись до них, як до головного інструменту управління культурою, – це засмучує».

ЗАБОРОНЕНИЙ СТУПКА

Не секрет, що для багатьох вітчизняних каналів всі ці роки головним джерелом наповнення ефіру були російські серіали і навіть російські тематичні передачі, куплені як «секонд хенд». Втім, ця практика продовжується і сьогодні, адже на наших телеекранах не вгамовуються вінтажні «Вгадай мелодію» або «Слідство ведуть знавці...». Це і зрозуміло – завжди простіше просто купити чи «позичити» програму зрозумілою українському телеглядачеві мовою, ніж створювати свою «з нуля».

Все це потворно позначилося на пріоритетах вітчизняного споживача культури. Чудово пам'ятаю глибокодумні висновки редакторів, з якими доводилося працювати: мовляв, наші провідні виконавці, актори і режисери – це «не формат», а ось витівки Діми Білана або інтерв'ю з якою-небудь затрапезною серіальною артисткою з Москви – саме те! Вихований російською масовою культурою глядач і слухач таке ковтав з щенячим захопленням.

І ось ваги справедливості різко хитнулися в інший бік. Чи не занадто різко?

Цого року Україна готується відзначити 75-річчя талановитого артиста Богдана Ступки. І от питання: а чи зможемо ми в ці дні побачити його в ролі Тараса Бульби в однойменному фільмі Володимира Бортка? Так, можливо, фільм антиукраїнський, «русскомирский», і сам Бортко – недоброзичливець України, але, за 7 років прокату всіма кінотеатрами і телеканалами країни, кожен уже дійшов свого висновку.

Сам Богдан Сильвестрович під час прем'єри «Тараса Бульби» говорив, що для України картину потрібно перекласти українською мовою, щоб позбавитися перекручування в діалогах, і тоді «Бульба» зазвучить, як патріотична вітчизняна стрічка. Не переклали. Але заборонили!

Туди ж потрапили фільми, зняті українською Film.ua, «Будинок з ліліями», «Метелики», наша давня українська кінематографічна гордість «Польоти уві сні і наяву» Романа Балаяна, талановите «Собаче серце», не кажучи вже про російські «Дубровський», «Орлову і Александрова», «Сільського вчителя» і ще 160 фільмів.

Справедливості заради зазначу: є в цьому списку і сучасні стрічки про «непереможну радянську армію», але більшість – сльозливі мелодрами про провінційну любов. І не можна не визнати, що це – чимала частина життя пересічного українця, домогосподарок і пенсіонерів. І аргументовано пояснити: чому ці фільми чи серіали могли зашкодити нашій державі, ніхто не спромігся.

Офіційні причини заборони іноді виглядають просто гнітюче – «там в кадрі 5 хвилин грає старий маразматик якийсь».

ГРОШОВІ СПРАВИ

Не обійшлося і без фінансових втрат для кіновиробників і прокату. Про зниження темпів кіновиробництва після заборони російської ко-продукції каже кінознавець Антон Філатов. «Після відходу російських продюсерів знизилися і темпи, і фінансові потужності кіноіндустрії. Все-таки росіяни набагато більше вкладали в кіно, ніж це відбувається у нас. Але з 2014 року через зрозумілі причини вони пішли з України в Білорусію тому, що там кіновиробництво дешевше, ніж у самій Росії. І хоча голова Держкіно Пилип Іллєнко запевняє, що український продакшн як і раніше активно працює, але цифр, які це підтверджують, я поки не знайшов».

Через політичні розбіжності з російськими акторами каналу «1+1» довелося закрити успішний серіал «Свати». Хоча, за словами актора Федора Добронравова, зйомки тільки тимчасово припинені через неможливість московських артистів приїхати до Києва. На питання, чи закрили серіал, Добронравов відповів: «Ми не можемо приїхати на зйомки туди, а вони – до нас. Все! Як тільки ця можливість з'явиться, сподіваюся, зйомки відразу відновляться».

Чимало українських акторів через почуття патріотизму ще до офіційних заборон відмовилися від роботи в російському кіно. Це Римма Зюбіна, Ірма Вітовська, Ада Роговцева, Ахтем Сейтаблаєв... Список можна продовжити. Артисти не хотіли працювати на кіноіндустрію агресора. Але всі вони постраждали у фінансовому плані. І багато артистів просто не бачать виходу, як їм обійтися без російських гонорарів. В Україні у них немає роботи.

ЯК ОБІЙТИ ЗАКОН

А паралельно знаходяться лазівки, щоб обійти заборони. «В попередній версії закону був лише термін «зроблені», і це залишає можливість показати фільм, знятий в 2014-му, який законодавці хотіли заборонити», – зазначає Максимчук.

Андрій Коваль в свою чергу вважає, що доповнення до закону лише уточнює і ліквідує прогалини базового акту: «Деякі телекомпанії продовжували купувати новий російський контент і намагалися видавати його за продукцію, вироблену до зазначеної дати. Після поправки стає неважливим, коли вироблений продукт, головне – коли була його світова прем'єра. Тепер, в ефірі наших каналів стане менше серіалів і кіно з 2013 роком виробництва і світовою прем'єрою в березні 2016».

Чи будуть намагатися обходити це обмеження? «Так, – вважає Коваль, – але більш грубо – видаючи російський контент за український, або контент третіх країн. Але такі маніпуляції будуть вже більш очевидними для контролюючих органів».

Актор Олексій Зубков взагалі впевнений, що в ситуації зі зйомками російських фільмів в Україні нічого суттєво не змінилося. Він, як і раніше, знімається в російських серіалах. І російські артисти, як і раніше приїздять на зйомки в Україну, запевняє Олексій Зубков. Адже багато творці вважають, що вони вище політики.

Інформація про російських виконавців в українських фільмах мене дуже здивувала. Сумніви в правдивості цих відомостей розвіяла Поліна Толмачова, PR-директор Film.ua Group. Поліна пояснила: «Для нашої кінокомпанії головне не національність артиста, а те, наскільки він підходить для ролі. Його типаж, талант, мова. Ми можемо запросити і британця, якщо він нам підійде. Тому і росіяни у нас зараз знімаються, але набагато менше, ніж раніше. Звичайно, ми спочатку проводимо кастинги серед українських артистів та запрошуємо у першу чергу їх. Але якщо виконавця не знаходимо, то шукаємо за кордоном. І російські артисти найзатребуваніші через мову. У них немає акценту. Це все творчі завдання. Політика тут ні при чому».

НЕ ЗАБОРОНА, А ПРОТЕКЦІЯ

В цілому ж, «потрібно видавати протекціоністські закони для розвитку власного кіновиробництва, а не складати чорні списки», впевнений артист Остап Ступка.

Остап пропонує українським законодавцям простудіювати закони про кіно, прийняті у Франції та Польщі, де «свій» фільм у прокаті отримує пільги, а відсоток від реклами на телебаченні спрямовується на розвиток кінематографа. Саме ці положення допомогли європейським країнам гідно конкурувати з Голлівудом за гаманці і серця глядачів.

«Нове законодавство з кінематографії має також впорядкувати продюсерську систему в Україні і полегшити роботу менеджерів кіно. У кіновиробництві саме продюсер несе відповідальність за розробку проекту та за його остаточний результат».

І потрібно ввести поняття «національний продукт» для ко-продукції, як це зроблено у Франції, вважає Ступка: «Там існує 100-бальна система, де кожна позиція виробництва фільму, починаючи від авторів і до виконавців першої, другої, третьої ролі, а також мови, якою знімається стрічка, визначають у результаті національність цього фільму. Ця шкала і забезпечує пільги для фільмів».

***

Ситуація сьогодні склалася дивна – заборони є, допомоги немає. Кожен повинен виживати, як може. Думки представників галузі однозначні: зараз потрібно не просто дати більше грошей на виробництво художніх фільмів, але і підтримати телекомпанії в їх прагненні створити справжній український серіал. Потрібні закони, які надають пільги національному продукту при оподаткуванні. Потрібні закони про меценатство, які успішно працюють в Європі.

Мені можуть заперечити, що кіно і серіал – це індустрія. Так, індустрія, але не у нас. Більшість фільмів в прокаті не збирає навіть тих грошей, які на них витрачені. Це, найчастіше, успішна тільки фестивальна, а не прокатна кар'єра. А щоб видати на гора кілька шедеврів, потрібно запустити сотні картин, серед яких викристалізується один-два діаманта.

Згадайте, адже у нас є прекрасний досвід тієї ж «Роксолани» Бориса Небієридзе, створеної в голодні 90-ті роки, є «Украдене щастя» Андрія Дончика (2004 рік), які користувалися успіхом не тільки у нас, але і за кордоном. Хоча і не шедеври, і зняті вони були не за мільйонні бюджети. Просто робили ці фільми справжні ентузіасти, ряди яких, на жаль, все рідшають.

Ліліана Фесенко, «Укрінформ», 25 травня 2016 року

Перший Кіноогляд оголосив переможців

19 вересня 2019 року. Червоний зал Будинку кіно. Художній фільм "БЛУКАЮЧА ЗЕМЛЯ" (Китай, 2019 рік) НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ та CHINA FILM CO.,LTD,ЗА ПІДТРИМКИ ПОСОЛЬСТВА КНР В УКРАЇНІ

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05