f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Небезпечно вільна людина

22.08.2016

5 історій про Сергія Параджанова з нагоди фестивалю його імені.

Катерина Сліпченко, Zaxid.net

У Львові 19 серпня 2016 року стартував фестиваль «Параджанова на Левандівці». Він розпочався перформенсом львівського художника Володимира Топія «Без назви. Сувій» та музикою від проекту «ШУМ».

Впродовж 19-28 серпня у культурно-мистецькому центрі «Супутник» та у Левандівському парку (на Левандівці є вулиця Сергія Параджанова) відбудеться низка подій, присячених видатному режисерові.

У рамках фестивалю в «Супутнику» пройде виставка «Сергій Параджанов: сновидіння ХХІ століття». Яскрава експозиція поєднує рефлексії сучасних художників на тему постаті Сергія Параджанова. Проект відбудеться під кураторством Вікторії Данелян з Музею сновидінь у Києві. 

Там же відубдеться велика кінопрограма. Окрім фільмів самого Сергія Параджанова, добірку фільмів представить кінофестиваль «Wiz-Art».

Також під час фестивалю на львів’ян та гостей міста чекають театральні вистави, візуальні проекти, музичні виступи, літературні зустрічі, дискусії, майстер-класи для дорослих і дітей.

21 серпня на алеї Левандівського парку відбудеться перший шаховий турнір. У КМЦ «Супутник» з 22 до 23 серпня відбудеться «Ніч театру».

Окрім цього, до Дня Незалежності України проведуть окремий концерт, за участю гуртів Rockoko, Джалапіта та КораЛЛі.

Повну програму фестивалю можни побачити тут>>>.

Параджанов – один з тих, хто адаптував прасвідомість до кінообразу, знайшовши йому адекватне втілення; той, хто легко і заввиграшки розсунув кордони пізнаваного. Дорогою реабілітувавши і звільнивши кінообраз від будь-яких нашарувань – перш за все літературних. Таке було до снаги хіба що Фелліні. 

Параджанов – особистість епатажна, свободолюбива і поетична, рідко з ким настільки беззастережно римується часто суперечливий епітет «геній». Параджанов – автор, можливо, найкращої стрічки за всю історію українського кіно «Тіні забутих предків». «Тіні» несподіваним чином синтезували в собі фольклорні мотиви, рішучий експериментальний режисерський стиль та прекрасну операторську пластику. «Тіні забутих предків» – перша ластівка та найвища вершина українського поетичного кіно. 

Кажуть, що його постать обростає рік від року легендами та міфами. Ось лише дкілька з них.

5 легенд про Сергія Параджанова

Безробітній режисер. Коли Параджанову не давали знімати фільм, він вішав на себе плакат «Я – безрабітній» і так ходив по Мосфільму. Одного разу він послав телеграму: «Москва. Кремль. Косигіну. Оскільки я є єдиним безробітним кінорежисером у Радянському Союзі, наполегливо прошу відпустити мене у голому вигляді через радянсько-іранський кордон, можливо, стану родоначальником в іранському кіно. Параджанов».

Вигадане весілля. У знаменитому фільмі Параджанова «Тіні забутих предків» є сцена вінчання, коли на Івана та Палагну одягають ярмо. Виявляється, цей обряд повністю вигадав сам Параджанов. Спочатку це викликало незадоволення серед гуцулів, але у підсумку вийшло, що гуцули самі повірили в це. Подейкують, що на деяких гуцульських весіллях цей ритуал, вигаданий Параджановим, проводять. Ну принаймні, таке розповідають.

День народження у ліфті. Якось в свій день народження режисер ходив київськими вулицями і запрошував всіх зустрічних знайомих до себе додому. Прийшло осіб зі сто. Звичайно, в квартиру всі не вмістилися. Уродинник знайов вихід: він розстелив на сходах по всьому будинку килими та розсадив гостей на них. Сам Параджанов їздив на ліфті між поверхами, промовляючи тости, а гості пили за його здоров’я, сидячи на сходах.

Федір Фелліні. На зону до Параджанова (він відбував термін за статтею «гомосексуалізм», у обвинуваченні йшлося, що Сергій Параджанов згвалтував члена КПРС) регулярно приходили листи з Італії від якогось Ф. Фелліні. Начальник в’язниці поцікавився у засудженого, хто це до нього пише. Режисер відповів: «Це Федір, мій рідний брат, живе в Італії. Наша бабуся була італійською революціонеркою й навіть стріляла в жандармів... Ще жовтеням потрапив Федір до бабусі, та так і залишився у неї на виховання, старенька рідню впросила, адже вмирала довго, в муках, від радикуліту, отриманого на каторзі. І прізвище у Феді на честь бабусі, Фелліні по-італійськи означає “незламна”».


Уривок з фільму Романа Ширмана «Небезпечно вільна людина» 

Марчелло мрії. У 1988 році Марчелло Мастроянні особисто приїхав до Параджанова в Тбілісі – умовляти, щоб той дав свій фільм для показу на Венеціанському кінофестивалі. Разом вони довго гуляли по Тбілісі, а під ранок повернулися до будинку, де на другому поверсі жив Параджанов. Однак, на подив Мастроянні, Параджанов почав стукати в сусідське вікно на першому поверсі. Було близько 4 години ранку, всі спали. Але Параджанов наполегливо стукав і кричав сусідці: «Відчиняй, Русіко! Я покажу тобі те, про що ти мріяла ще в юності!» Літня сусідка в бігудях відкрила вікно, а там – живий Мастроянні!

Катерина Сліпченко, Zaxid.net, 19 серпня 2016 року

19 вересня 2019 року. Червоний зал Будинку кіно. Художній фільм "БЛУКАЮЧА ЗЕМЛЯ" (Китай, 2019 рік) НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ та CHINA FILM CO.,LTD,ЗА ПІДТРИМКИ ПОСОЛЬСТВА КНР В УКРАЇНІ

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05

ОРЕНДА ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ ПЕРЕЛІК ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ