f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Хороша ініціатива, про яку, на жаль, мало хто знав

21.10.2016

З 19 серпня по 7 вересня 2016 року в кінотеатрі «Жовтень» до його 85-ліття відбулася ретроспектива «"Своє" кіно. Історія». Для ювілейного кінопоказу кінотеатр обрав кінотвори, які відповідали темі «Українське кіно в пошуках національної ідентичності». Подаємо статтю кінокритика, члена Правління НСКУ Лариси Брюховецької, «Кіно-Театр» про захід.

Кінотеатр «Жовтень», що на Подолі, виявив хорошу ініціативу до 25-річчя Незалежності України. Я зраділа, побачивши в репертуарі кінотеатру знайомі назви під рубрикою «Наше кіно». Чудово, що кінотеатр має кілька залів і може вести гнучку репертуарну політику, показувати не тільки комерційне кіно.

Але моя радість трохи згасла, коли, підійшовши до приміщення, я не побачила жодної реклами «Нашого кіно». Не виявилось інформації й у вестибюлі – натомість тиснула трафаретна голлівудська реклама. В касі сказали, що на сеанс, який я обрала, глядачів немає. А звідки їм взятися, якщо ніхто про цей показ не знає, та й сеанс о 14.00?

І все-таки, я вдячна кінотеатру – мені вдалося фільм подивитись. Ідеться про кіноальманах з трьох фільмів, випущених об’єднанням «Дебют» кіностудії ім. О. Довженка у 2009–2011 роках: «Нехай Бог розсудить їх» за оповіданням Клима Поліщука, «Гайдамака» за оповіданням Валер’яна Підмогильного і «Закон» за оповіданням Юрія Липи.

Все це проза доби «Розстріляного Відродження» і в цих творах прозвучала трагедія українського народу, розбратаного і розтерзаного тривалою війною, яку більшовицька пропаганда назвала громадянською, насправді ж вона була національно-визвольною. В центрі тих оповідань – люди, яких затягнуло у вир війни, люди, які йдуть у бій, усвідомлюючи власну приреченість, інші ж ідуть воювати, аби здобути свою особисту вигоду. Останні – потенційні зрадники й перевертні, для яких не існує понять любові до своєї землі, моральності, порядності.

Саме таке протистояння талановито змальоване в оповіданні «Гайдамака». Йому надав екранного життя дебютант Роман Синчук. І ця стрічка вийшла найбільш вражаюча. Окрім самої психологічної колізії між двома підлітками – Олесем і Василем – переконливо змальовано колізію між головним героєм Олесем та більшовицьким комісаром, чудово зіграним Костянтином Воробйовим.

Коли слухаєш його аргументи в розмові з тендітним хлопчиком, чиї слова із записника «Я за рідну Україну / Буду битись до загину» він зачитує, переконуєшся, що в системі сучасної російської пропаганди – та ж сама демагогія і деморалізація. Комісар хоче насамперед спаплюжити ідею України, потім намагається зіграти на струнах особистого світу («Чи батьки знають де ти?»), врешті, на цінності життя. «Відречешся від своїх переконань, подарую життя». Олесь не відрікається. Його піддають умовному розстрілу. Цим фільм завершується. Та навіть, якщо комісар його відпустить, зрозуміло, що куля наздожене хлопця в 37-му…

Приємно, що режисер виправдав довір’я «Дебюту»: професійно передав і атмосферу того часу, і психологію персонажів. 

Менш переконливою є стрічка «Хай Бог розсудить їх» Євгена Хворостенка про те, як брат випадково вбиває брата в запалі бою. Там не дуже виразно прочитується колізія класового протистояння. Натомість «Закон» вимагав від Віталія Потруха великого такту в зображенні загону армії УНР, який карає винних у зраді селян. Але жорстокість розправи затіняє основну колізію, пов’язану з комплексом Павлика Морозова (син доносить на батька).

Насамкінець необхідно згадати двох митців, які благословили появу цих трьох короткометражок. Це доброї пам’яті сценарист Леонід Череватенко, який запропонував сценарії за високою українською прозою 1920-х, і керівник об’єднання «Дебют» Віктор Гресь, який підтримав ініціативу Леоніда Череватенка.

Ще раз шкода, що не було глядачів.

Шкода також, що нинішне керівництво Держкіно аналогічні проекти не підтримує, не допускаючи на екран ні українську історію, ні українську літературу.

Лариса Брюховецька, «Кіно-Театр», 25 серпня 2016 року

Будинок кіно На його чотирьох поверхах розташувалися три кінозали:

Ресторан, бар і кафе у Будинку кіно Ресторан, бар і кафе у Будинку кіно – ідеальні місця для проведення банкетів, фуршетів, приймань.

Київ, Будинок кіно, оренда