f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Федір Плотнір – Лев Толстой з Нової Праги

08.12.2016

Про Федора Плотніра (1918–2011) – одного із героїв документального фільму Сергія Буковського «Живі».

Сергій Тримбач

Один із героїв фільму «Живі» Сергія Буковського – краєзнавець Федір Плотнір. Оператор і фотограф Володимир Кукоренчук от се надіслав фото, зроблене під час зйомок «Живих». Як защеміло моє серце, до сльозової пелени в зіницях (старішаю, одначе).

Я познайомився з Федором Миколайовичем на весіллі своєї двоюрідної сестри Віри у 1970-му, здається. Його дружина товаришувала з моєю тіткою Галиною Павлівною, обидві учительки молодших класів. Він запитав: «Ви в Києві учитесь? На філологічному?» З годину ми допитували одне одного, і так підтримували зв’язки упродовж трьох десятиліть.

Замало не все своє довге життя він прожив у селищі Нова Прага. Працював звичайним електриком. Точніше, незвичайним. Справжнім покликанням його було краєзнавство. Коли вийшов на пенсію, почав грунтовно досліджувати історію нашого краю (це Олександрійський район Кіровоградської області) уже всерйоз.

Серед його краєзнавчих відкриттів – встановлення місцезнаходження села Припутнів, де проживав і помер козак Харківського полку, філософ, поет, автор пісні «Їхав козак за Дунай» – Семен Климовський.

Чимало знахідок стосовно ще одного земляка, художника Григорія Честахівського, друга Тараса Шевченка.

Він також знайшов «Бабин Яр» Нової Праги, де в роки Другої світової війни здійснювались розстріли євреїв та інших осіб. За його ініціативи та його коштом там встановлений пам’ятний знак загиблим землякам.

Віднайшов також Федір Плотнір хутір Секретарівка – економію батьків славетного вченого Дмитра Чижевського на березі маленької річки Мурзинки.

А ще він автор кількох книг – «Петриківські бувальщини» (2000), «Новопразький літопис» (2002), «Наші земляки» (2004).

Під час війни Федір Плотнір утрапив у німецький полон, перебував у концтаборі Бухенвальд. Іноді чув від нього: «Бухенвальд – то кращі роки мого життя. Знаєте чому? Там такі люди цікавезні були! Лекції французького філософа я там слухав, о, ви не уявляєте, що то за бенкет духа був...»

Навіть у полоні почувався вільним, от воно що.

Пережив свою милу, чарівну дружину років на двадцять. Останні літа погано бачив і майже не чув. Одначе жив сам. Родичі телефонували йому серед дня – телефон був поставлений на світло-блимання, він брав трубку, доповідав про стан здоров’я і замовляв сякі-такі продукти.

Казав мені: «От скільки ви можете у вашому Києві протриматись без електрики, без води? Днів три-чотири. А я рік можу – навіть коли війна, не доведи Господи. Все у мене є...»

Голодоморні 1932–1933-й він пережив уже 14-15-літнім хлопцем, пам’ятав усе добре. Коли Сергій Буковський його побачив (спершу на фото), вигукнув: «Та це ж Лев Толстой!» Окладиста борода, й інтелект вільної і незашореної людини. Уже майже без сил, фізичних, одначе ж яка сила духа!

Розмову з ним (у фільм увійшло, ясна річ, не все) я вів з допомогою писемних запитань. «А-а-а, ну так!» – вигукував, прочитавши, і оповідав.

І ще пригадалось, як він розказував про свою боротьбу за Віктора Ющенка. Виступав на мітингах, людей агітував. А потім – потім прийшли до нього з міліції і... реквізували мисливську рушницю (на фото він якраз з нею). Навіщо вона майже сліпій людині? Коли Віктора Ющенка обрали президентом, рушницю урочисто повернули назад...

Федоре Миколайовичу, пальніть із неї, хоч би й з того світу. Може, хоч на одну падлюку менше стане.

Одначе ж ні, колишній в’язень Бухенвальда був людиною щиросердною і справжнім християнином. До церкви, правда, навідувався рідко. Казав, що молитись ходить чи то в садок, чи до водойми, напрямки звертається до Бога.

Боже, прийми ж молитву раба Божого Федора.

Спасибі, Федоре Миколайовичу, що Ви були у моєму, у нашому житті. Ви такий незрівнянно справжній і такий живий. Живий! Як добре, що Ви є у фільмі Сергія Буковського – на безсмертя і воскресіння душі ви точно заслужили!

Фото Володимира Кукоренчука

Сергій Тримбач

28 травня, вівторок, Червоний зал ФІЛЬМИ-ПРИЗЕРИ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ

27 травня, понеділок, Синій зал НАШ ІЛЮЗІОН Цикл «Наші співвітчизники у світовому кіно»

26 травня, неділя, Червоний за ФІЛЬМИ-ПРИЗЕРИ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ