Доля генія
26.12.2016
У Будинку кіно представили документальну стрічку «Загальний зшиток» про життя Олександра Довженка.
Світлана Агрест-Короткова, «День»
За всіх часів, за будь-якої формації тоталітарний режим і його правителі «зналися» на культурі досконало і обраних ними ж її служителів тримали на короткому повідку. Діючи давно перевіреним методом батога і пряника. І скількох геніїв втратило людство, не дізнавшись їхніх імен! І у скількох талановитих людей відняли можливість висловлюватися!
Не заглиблюватимуся в історію — це перспективна тема не для однієї монографії, — ці думки переслідували мене при перегляді і після прем’єри нового документального фільму «Загальний зшиток» режисера Юлії Лазаревськой, присвяченого, певно, найчорнішим рокам у житті безсумнівного генія українського кіно — Олександра Петровича Довженка. «Обласканий» владою, живучи у центрі «златоглавої» — на Кутузовському проспекті, Довженко, якого на дачу, до славного Передєлкіно, возили на спецмашині, гірко страждав від свого вимушеного мовчання. Практично відлучений від улюбленого дітища — кіно.
Сценарій майстерно й чітко виписаний Сергієм Тримбачем, відомим кінознавцем і публіцистом, нещодавнім лауреатом Премії Джеймса Мейса, одним з найкращих знавців життя і творчості майстра українського кіно. Окрім «віхових» дат, починаючи з 1939 року, коли Довженка «призначили» зразком радянського українства на поділених Гітлером і Сталіним західних територіях, через війну, приниження, «покаяння» в помилках, до дня смерті — 25 листопада 1956 року, до фільму долучено щоденникові записи Олександра Петровича, особисте листування. Без педалювання вододілу стосунків з диктатором і глибоко захованих особистих переживань у фільмі відкривається глядачеві трагічна доля генія.
Юлія Лазаревська постановник не одного документального кіно про знакових для України історичних осіб. Вона має унікальне вміння оживити, здавалося б, холодний, хронікально-документальний відеоряд, талановитими мазками, що добре вписуються в нього. Ідеї режисера втілює у «зримі» кадри постійний соратник і чудовий оператор — Микола Мандрич.
Музика неперевершеного композитора Валентина Сильвестрова вельми органічно підкріплює відеоряд, а закадровий образ майстра, його тексти, сповнені болю і страждань, з величезним тактом і талантом виконав популярний артист Олександр Вертинський. У ролі його дружини, Юлії Солнцевої, «звучить» завжди чарівна Лариса Кадочникова. Групу, сповнену ентузіазму і бажання творити, очолила на студії «Кінематографіст» продюсер Світлана Степаненко.
Допрем’єрний показ відбувся в Києві в переповненій залі. Кіно вдалося. Попереду фестивальна і прокатна доля. Чи щаслива?
Світлана Агрест-Короткова, «День», 1 грудня 2016 року, №220—221