f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Кіно й діти, або Тонкощі зйомки неповнолітніх

28.01.2017

Попри те, що в законодавстві України є чітко прописані правила роботи з дітьми на знімальному майданчику, продюсери й режисери інколи оминають норми закону.

Лілія Зінченко, «Детектор медіа»

Діти на екрані — певний тренд останнього часу, коли з'являється все більше й більше дитячих телевізійних проектів. А ще це дуже мило та зворушливо. Але будьте певні, доки глядач біля телевізора вболіває за юного героя з чергового телешоу, на знімальному майданчику всім учасникам процесу зовсім несолодко, бо з неповнолітніми талантами набагато важче домовитися, аніж із дорослими. Потрібно вміти налагодити зв'язок, допомогти подолати хвилювання і втому, й при цьому не зірвати робочого процесу. Те ж стосується й кіно: залучення неповнолітніх до зйомок — завжди стрес як для самих дітей і їхніх батьків, так і для всієї знімальної групи. А крім того, діти ретельніше захищені законом, під час роботи в кіно- й телевиробництві відповідальність за них несуть у першу чергу не батьки, а керівники знімальної групи.

Попри те, що в законодавстві України є чітко прописані правила роботи з дітьми на майданчику, продюсери та режисери інколи оминають норми закону. Як повинно бути та як є насправді, говорили 6 грудня 2016 року на майстер-класі Skill Bill, організованому компаніями Film.ua та MRM.

Жодних сцен насильства й нічних робочих змін

Діти мають право зніматися в кіно й на телебаченні від самого народження, але з дозволу батьків — це є головним правилом. Договір із малолітнім (до 14 років) виконавцем обов'язково підписується двома батьками (усиновлювачами, опікунами), старші можуть підписувати угоди про співпрацю з продакшнами / телеканалами самостійно, але з письмового дозволу батьків, — зазначила юристка компанії Film.ua Катерина Потурай.

Законом суворо заборонено показ аудіовізуальних творів за участю дітей та елементами психологічного й фізичного насильства, зокрема із застосуванням різної зброї в кадрі. Після попередження Нацради до мовника (якщо йдеться про телебачення) можуть бути застосовані штрафні санкції в розмірі 10% ліцензійного збору за кожну ліцензію.

Також заборонено втягувати неповнолітніх у діяльність із виробництва та обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, використання образів дітей у будь-якій формі в продукції такого змісту.

Хоча в жодному законі не прописано, якою має бути дитяча робоча зміна, юристи рекомендують не залучати малолітніх акторів до зйомок уночі й дотримуватися норми перебування дитини на знімальному майданчику не більше 24 годин на тиждень.

Щодо інтернет-контенту законодавчих норм не існує, тому прийнято дотримуватися правил зйомок у кіно й на телебаченні.

Діти, що беруть участь у зйомках, мають право отримувати гонорари за свою роботу — до 16 років через одного з батьків, після 16 — самостійно (за пред'явленням ідентифікаційного коду).

Але продюсери та режисери повсякчас порушують деякі норми закону, — розповіла продюсерка Іванна Дядюра («Самый умный», «Хайтарма», «Її серце»). В основному це стосується кількості годин, проведених дитиною на знімальному майданчику, адже через невеликі бюджети та обмежений термін знімального процесу мало хто може дозволити собі збільшувати робочу зміну двічі, як це було прийнято за радянськими нормативами, якщо до зйомок залучені неповнолітні. Тож дітям інколи доводиться проводити на майданчику не 24 години на тиждень, а по 12 годин на добу, особливо якщо йдеться про дитячий фільм або такий, де дитяча сюжетна лінія є основною.

Також дітей часто залучають до зйомок уночі, коли цього не можна уникнути за сценарієм.

Але є правило, якого дотримуються завжди й за будь-яких обставин: договір на надання послуг дитиною має бути підписаний обома батьками, й ніяк інакше. Яким би талановитим не був маленький актор і як би не відповідав найсміливішим бажанням і задумам режисера, неможливо йти на поступки в цій нормі закону.

Режисери ненавидять працювати з дітьми й тваринами

Іванна Дядюра також зазначила, що режисери відверто не люблять працювати з дітьми й починають боятися їх ще до зйомок, коли натрапляють на малолітнього персонажа під час прочитання сценарію. Неповнолітніх, як і тварин, дуже важко контролювати, передбачити їхню реакцію та настрій, практично неможливо зняти з одного дубля.

Часто на фоні безпосередньої дитячої поведінки перед камерою випливає весь непрофесіоналізм запрошених дорослих акторів.

Також є ризик, що малеча може завчити свою роль удома з батьками зовсім із іншою інтонацією та акцентами, що призводить до проблем під час зйомок, бо перевчити дитину в такому випадку просто неможливо.

Діти швидко ростуть і змінюються. Нерідко бувають випадки, коли на кастингах відбирають пухленького малюка, що якнайкраще підходить для втілення ролі, а на зйомках через кілька місяців зустрічають худорлявого хлопчика, що виріс на кілька сантиметрів.

Окрема історія — з так званими кіношними дітьми, які не вперше працюють на зйомках і з часом набувають певного нальоту зірковості, починають перегравати, поводитися неприродно. Із новачками інша біда — вони часто швидко втомлюються й заявляють, що більше ніколи не встануть у кадр.

Розбиратися з усіма цими викликами доводиться продюсеру, режисеру, кастинг-директору, які змушені домовлятися з дітьми та їхніми батьками, на що йде багато часу й сил. Головне завдання — забезпечити на майданчику атмосферу сім'ї та затишку, щоби дитина знала, що її люблять, що вона може довіряти старшим колегам.

Більшість проблем — через неадекватних батьків

Потрібно враховувати, що участь дитини в зйомках — це, в першу чергу, прояв амбіцій її батьків. Через тих-таки батьків на знімальному майданчику часто виникають проблеми або ж і справжні бунти: не так нагодували, не те вдягли, не туди відправили, не приділили належної уваги.

За словами Іванни Дядюри, мами чомусь зовсім не думають про психіку власних дітей, навіть коли їх попереджають, що зйомки — це не лише приваблива картинка в результаті, але й важка праця.

Отже, в першу чергу група має подружитися з батьками дитини, задіяної у знімальному процесі, ще на етапі підписання угоди, закохати їх у себе, зробити своїми союзниками, стати для них найважливішими людьми, які приведуть до успіху їхнє чадо.

Важливо також ретельно продумати дозвілля дітей (виділити окреме приміщення), їхнє харчування (обговоривши заздалегідь із батьками всі вподобання та заборони).

Кіно vs телебачення

Телебачення — це конвеєр: велика група людей, залучених до процесу, обмежений термін зйомки, де зазвичай не вистачає часу працювати з кожною дитиною індивідуально, залучати психолога, заспокоювати. Крім того, будь-яке телешоу — це змагання, і в результаті великий стрес для дітей, а інколи й справжня біда. Часто батьки в разі програшу замість заспокоїти дитину призводять її до ще більшого стресу — звинувачують, цькують за те, що не виправдала їхніх сподівань. Тому «телевізійним» дітям часто значно важче, ніж «кіношним», бо в кіно немає переможених.

З іншого боку, в більшості дитячих телешоу глядачеві зазвичай показують бекґраунд дитини — історію її життя, проблеми, труднощі, виклики долі тощо. Як правило, в таких проектах перемагають саме ті, кого більше жаліють глядачі. У дітей у кіно немає ніякого бекґраунду, їх оцінюють тільки за рівнем таланту, здібностями та харизмою, тому їм важче стати популярними улюбленцями серед глядачів.

Діти, що створюють контент

Про те, як бачать знімальний процес діти, котрі самі створюють контент, і як відчувають себе в ролі сценаристів, режисерів, монтажерів, акторів, операторів, звукорежисерів, розповів режисер і оператор Михайло Лопатюк — викладач у школі Cinema Kids.

Він зазначив іншу норму закону, яку доводиться брати до уваги в першу чергу, — це заборона знімати сцени насильства за участі неповнолітніх. Але сучасних дітей різного віку, як правило, дуже цікавлять фільми жахів, які вони дивляться вдома та намагаються відтворити на знімальному майданчику. Тож інколи доводиться проводити довгі бесіди в пошуках компромісу як із дітьми, так і з юридичним департаментом — як, наприклад, у випадку екранізації дитячої книжки про пошук монети, де є сцена з пограбуванням банку, в якій неможливо уникнути використання зброї.

Розповідаючи про свій досвід роботи з юними кінематографістами, Михайло Лопатюк зазначив, що найважливіше завдання — враховувати інтереси кожної окремої дитини: не важливо, чи є в тебе самого діти, ти маєш знати, чим цікавиться дівчинка в п'ять років (відрізняти Попелюшку від Рапунцель) або 14-річний хлопець, аби говорити з ними однією мовою і швидше здобути авторитет.

Потрібно знайти спосіб пояснити дітям, чому вони всі й одразу не можуть виконувати головну роль, мати терпіння багаторазово переписувати сценарій, аби догодити всім учасникам кінематографічного процесу, кожен із яких має власний погляд на своє місце в проекті, не виділяти в колективі «кіношних» дітей, які вже мають досвід і не вперше приходять до кіношколи або на знімальний майданчик, щоби новенькі не відчували дискомфорту.

Отже, головне завдання — приділяти рівну кількість уваги кожному, запам'ятовувати імена з першого дня співпраці, показувати на власному прикладі, як гідно й без істерик долати труднощі кінематографічного процесу, починаючи від написання сценарію та пошуків реквізиту й закінчуючи монтажем.

Лілія Зінченко, «Детектор медіа», 13 грудня 2016 року

26 листопада, неділя, Червоний зал Повнометражний анімаційний фільм «ЖИТТЯ КАБАЧКА»

23-26 листопада, четвер-неділя XXIV Міжнародний фестиваль анімаційних фільмів «КРОК-2017: у рідній гавані»

7-9 листопада, четвер-субота, Червоний зал «Сучасна анімація - досягнення, проблеми, перспективи»