f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Знайомтеся, нові обличчя українського кінематографа!

29.07.2017

Юлія Горбань, «Укрінформ» про дипломні роботи студентів-режисерів майстерні Василя Вітера з Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, представлені на державному іспиті, який відбувся у Будинку кіно.

Що? Низька якість українського кіно? Не вірте! Студенти-режисери дали «фори» метрам.

Вони – ще зовсім молоді і лише починають свій шлях в українському кінематографі. Але своїми роботами вже ввірвалися у сучасну історію українського кіно, гордо і водночас щиро заявляючи: нам є що сказати. Отож, два дні молоді режисери-випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого презентували свої дипломні роботи. В основному – «короткі» фільми тривалістю 20 хвилин, робота над якими кипіла місяцями. «Укрінформу» пощастило побачити результати, і ми зрозуміли – майбутнє в українського кінематографа є.

Гальорка, а ну, ша! Кіно починається…

Захист дипломних робіт у режисерів – це незвичайне дійство. І не тільки тому, що це відбувається у Будинку кіно, а не в університетських аудиторіях, чи що замість вичитування тексту комісія вдивляється у екран. Насамперед, незвичайність – у самій атмосфері, оскільки сам захист швидше нагадує творчий зліт, а не «страшний час Х».

Вмостившись у крісло, як звичайний глядач, прислухаюся до розмов. Чути, як студенти емоційно обговорюють свої роботи: «…я ніч просидів над звуком», «…та в мене ледь серце не стало…», «треба ще дописати 20 секунд».

Водночас з іншого кутка зали чутно поважну розмову. «Молодь зараз шикарна. Я ніби побував на міжнародному фестивалі! Всі такі різні, і водночас всі такі талановиті…» – говорить один чоловік. «Хоча, звісно, до всіх знайдуться свої питання», – додає інший.

Як потім з’ясувалося, першим співрозмовником виявився сам Роман Ширман – відомий український кінорежисер і сценарист та голова екзаменаційної комісії.

Розмови стихають, бо комісія напоготові і наставник-викладач режисерського факультету, відомий актор і режисер, Василь Вітер дає «відмашку» і кіно починається…

Ми зупинимося на тих роботах, які здалися нам найцікавішими.

«Зав’язуй», режисер Артур Разіньков

Перед початком свого фільму Артур (був студентом Луганської академії культури і у зв’язку з подіями на Сході перевівся до Києва) звертається до глядачів: «Всі ми від чогось залежимо. Свідомі люди хочуть цієї залежності позбутися. І коли ми вирішимо піти від однієї залежності, є ризик, що ми потрапимо у нову».

Отже, одного дня головний герой – пересічний офісний працівник – зустрічає старого знайомого, який радить йому кинути палити і дає візитівку корпорації, яка йому допомогла. «Відведіть сьогодні душу, тому що після сеансу ви більше ніколи палити не будете», – отримує тривожне застереження головний герой від свого куратора. І коли його дружину за всього одну випалену ним сигарету викрадають та б’ють струмом, він розуміє, що потрапив у нову залежність – від корпорації, яка тепер тримає його під прицілом.

За визначенням самого режисера, це драма з елементами трилеру, хоча і не без іронії. Інтригуючи, режисер залишає фінал відкритим, але стає зрозуміло – навряд чи герой знову потягнеться за сигаретою. Взагалі ж короткометражка цікава тим, що глядачу важко передбачити наступний виток сюжету, і режисеру вдається зберігати інтригу аж до кінця картини.

Фільм, до речі, знято за мотивами оповідання Стівена Кінга «Корпорація "Кидайте палити"». Цікаво, що у головній ролі – російський актор Сергій Фролов, який переїхав в Україну і у фільмі без проблем заговорив українською. Як розповів Артур, саме зараз актор знімається у новому українському фільмі у ролі самого Петлюри.

«Вибір», режисер Едуард Томільченко

«Кожен із нас постійно робить в житті вибір. Він може бути як зовсім маленький, так і великий, що змінює життя. Наступна історія про те, як мій герой постає перед важливим вибором, і чи правильним він буде – ми дізнаємося в кінці», – інтригує Едуард. 

Головний герой фільму – обдарований хлопець з провінційного містечка, що живе з батьком-художником, який постійно пиячить. Хлопець закоханий у дівчину, з якою займається у театральному гуртку, і вони разом мріють стати відомими акторами. Але раптово доля ставить його перед вибором: здійснити мрію чи врятувати батька від тяжкої хвороби. Глядача не може залишити байдужим саме щирість стосунків між батьком і сином, яку режисеру вдалося дуже правдиво передати. У фільмі батька головного героя зіграв знаменитий Олексій Богданович, а подругу хлопця – дівчина з Молдови Дойна Морару. «Вибір» Едуарда Томільченка дійсно зворушує чи не кожним кадром, а чуттєва музика остаточно заворожує глядача.

«Інша, але та», режисер Анастасія Коротка

«Я помічаю, що останнім часом мені потрібно між чимось обирати. І коли я щось оберу – то не знаю, до чого це призведе, так само не знає і мій герой», – розповідає Анастасія про свій фільм.

Сюжет стрічки обертається навколо закоханої пари, яка от-от може стати подружжям – головний герой вирішив зробити пропозицію своїй дівчині і готує для неї романтичну вечерю. Але на порозі неочікувано з’являється його колишня, яка своєю появою втручається у вже складений світ закоханих. Режисер акцентувала саме на тому, як мучиться головний герой, коли наламавши дров, він мусить зізнатися у зраді своїй дівчині та з’ясувати передусім для себе – з ким хоче бути. У головних ролях – професійні актори: Сергій Малюга, Катерина Варченко, Ксенія Комкова.

Історія притягує саме своєю простотою і тим, що в поведінці головних персонажів глядач може легко впізнати себе: десь посміятися над собою, десь посумувати, а наприкінці задатися питанням – а як би я вчинив на місці головного героя?

«Слово», режисер Ігор Висневський

«На жаль, так виходить, що в історії людства всі події з нами відбуваються не один раз, і їхній результат залежить від нашого вибору», – представив свою роботу Ігор.

Фільм переносить глядача у Харків 1933 року в Будинок радянських письменників «Слово», який здобув недобру славу: там було арештовано багатьох діячів української культури. В центрі сюжету – добрі друзі і письменники-бунтарі Микола Хвильовий та Володимир Сосюра, які входили до лав комуністичної партії та підтримували українізацію. Режисер сконцентрував увагу саме на тривожній атмосфері, яка запанувала у творчих колах після арешту відданого партії письменника Михайла Ялового. Розчарувавшись в ідеї націонал-комунізму, Хвильовий не витримує напруження і вистрелює собі у скроню з пістолета, лишивши передсмертну записку. За сюжетом за крок від самогубства опиняється і Сосюра, але врешті він не наважується це зробити.

Автору вдалося передати атмосферу 30-х років минулого століття, що є доволі складним завданням, а також підсилити враження від фільму динамічною музикою. У головних ролях знову ж таки професійні актори – Владислав Мамчур, Юрій Потапенко та Юлія Першута.

Хтось – про кіно, а ми – про гроші. А ще про таланти

Під час перегляду постійно переслідувало запитання – як же звичайним студентам вдалося створити такі класні фільми, адже не секрет, що зняти кіно – задоволення не з дешевих. Тим паче, що випускники знімали фільми переважно власним коштом (ну і з допомогою батьків) – зрозуміло, що дуже скромним. Виявляється, молодим талантам у виробництві кіно допомагали і колеги, і друзі по цеху, і викладачі – хто чим міг: технікою, порадами чи просто підтримкою. Більшість же відомих акторів, якщо їх зацікавить сценарій і сам режисер, погоджуються зніматися безкоштовно. А взагалі ж, це фінансове питання залишається досить болючим як для вчорашніх студентів, так і для всього вітчизняного кіновиробництва.

«Укрінформ» запитав у самих творців – що для них виявилося найважчим? 

Едуард Томільченко: «Молодому режисеру зараз напевне найскладніше не ідею придумати чи знайти акторів, операторів, режисерів, а знайти кошти на проект, інвестора, щоб цей проект потім окупився. Щоб ми не просто створили фільм і поклали на полицю, а щоб його побачили якомога більше людей і щоб він приніс прибуток тим людям, які в нього вкладають кошти».

Едуард також розповів, що зараз його фільм та ще декілька робіт інших студентів будуть показувати по програмі громадської організації UNICEF по всіх дитячих колоніях.

Анастасія Коротка: «Мабуть, найважче знайти в собі сили на створення проекту. Можна почати писати одне, на наступний день виникає інша ідея, а на третій день розумієш, що це жахливо. Тобто творчий процес забирає багато сил. Приміром, сценарій моєї драми виношувався два роки, паралельно з цим у моєму житті відбувалися події, які теж наклали на нього відбиток. Спочатку це була комедія, потім хороша іронія, а саме через кінець я зрозуміла, що іронією не обійдешся».

Насамкінець ми поцікавилися враженнями голови екзаменаційної комісії, кінорежисера і сценариста Романа Ширмана від робіт молодих режисерів:

«Я був у захваті, надзвичайно цікаві роботи! Чимало режисерів, які зараз є лише студентами четвертого курсу, продемонстрували високу якість робіт. Якби щось з цього я побачив увечері по телевізору – я б частіше вмикав телевізор.

Там був чудовий ігровий фільм «Слово», також цікава комедійна робота «Нокдаун», де в головній ролі Дід Мороз – колишній боксер, а розповідь ведеться про те, що з ним відбувається. Фільм зроблений дуже професійно, дуже тонка робота. Була цікава документальна робота режисера Мирослави Дерепи про те, як молода сучасна дівчина прийшла до своєї колишньої няні в гості – вже старенької бабусі – просто поговорити. І це все знімалося – вийшов дуже цікавий і дотепний фільм.

Та найбільше мене вразили саме ігрові фільми. Серед них багато історичних, в яких дії відбуваються і в 30-ті роки на Заході України, і в 1944-му році, і в післявоєнні роки. Це взагалі для професійної студії виклик, а тут студентські та ще й зняті власним коштом! Коли я дивився студентські роботи, мене не покидала одна думка – от якби переважна більшість цих дівчат і хлопців потрапили в якесь сучасне кіновиробництво, щоб вони мали змогу і далі знімати. Кажуть, що в українському кіно немає талановитих людей. Розплющіть очі і подивіться, що вміють ці студенти! Я був щасливий це побачити».

На фото: кадр із фільму Артура Разінькова «Зав’язуй»

Юлія Горбань, «Укрінформ», 23 червня 2017 року

22 лютого, четвер, Малий зал Рада ветеранів НСКУ «Шлях до творчих вершин»

24 лютого, субота, Червоний зал ФІЛЬМИ-ПРИЗЕРИ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ Художній фільм «ВЕЧІРКА»

7-9 листопада, четвер-субота, Червоний зал «Сучасна анімація - досягнення, проблеми, перспективи»