f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Про дитячі, тематичні та артхаусні фільми, представлені у третій день Десятого пітчингу Держкіно

03.08.2017

З 19 по 23 червня 2017 року відбувся другий етап Десятого конкурсного відбору кінопроектів для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів. Подаємо огляд третього дня конкурсного відбору, підготовлений Марʼяною Закусило, «Детектор медіа».

21 червня 2017 року в київському кінотеатрі «Жовтень» Державне агентство України з питань кіно продовжило заслуховувати презентації учасників Десятого конкурсного відбору проектів, що претендують на державне фінансування.

У третій день пітчингу експертна комісія розглянула 35 дитячих, артхаусних і тематичних ігрових стрічок: вісім — у категорії «Ігрові дитячі фільми», одинадцять ігрових тематичних (вісім — про героїзм воїнів, які брали участь у захисті України, два — до 85-х роковин Голодомору 1932–1933 років в Україні, та один — про велич українського духу на прикладах легендарних героїв народного фольклору), шість — у категорії «Ігрові повнометражні національні (авторське кіно)», одинадцять — у категорії «Ігрові повнометражні копродукційні фільми (авторське кіно)». Усі разом вони претендують на майже 637 млн. грн. державної підтримки.

Дитяче кіно

Дитячі фільми — одна з небагатьох категорій, яка може фінансуватися державою на 100% відповідно до поки що чинного Положення про державну підтримку національних фільмів у продюсерській системі, яким керується Держкіно під час формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів. «Дитяче кіно може отримати стовідсоткову підтримку, тому боротьба тут буде серйозна і конкурентна», — спрогнозував голова Держкіно Пилип Іллєнко.

У цій категорії до другого етапу конкурсного відбору Держкіно пройшли вісім повнометражних ігрових стрічок від різних продюсерських компаній. Загальний заявлений бюджет усіх стрічок — майже 407 млн. грн., від держави вони разом просять понад 263,5 млн. грн.

Найдорожчий проект у категорії — «Коло життя» режисера Олександра Кирієнка від компанії «Пронто фільм» Максима Асадчого. Його загальний бюджет — 121,67 млн. грн., хоча від держави творці просять третину цієї суми (40,6 млн. грн.). Цей же проект виявився найбільш контраверсійним у своїй категорії. Адже зав’язкою фільму стає спроба дитячого самогубства. Головний герой — хлопчик — стрибає з даху, після чого опиняється в комі, а його свідомість потрапляє у фантазійний світ, на перший погляд — дуже привабливий, сповнений щасливих дітей. Згодом герой усвідомлює оманливість цього світу й долає різні перешкоди, щоб вирватися з нього разом із друзями та повернутися до батьків (тобто вийти з коми). В експертів виникли цілком обґрунтовані застороги щодо того, що фільм може мимохіть пропагувати дитячий суїцид. Автори проекту намагалися розвіяти ці сумніви. Та, на мій погляд, краще переробити зав’язку: герой міг би потрапити у світ коми, не стрибнувши з даху, а внаслідок нещасного випадку (наприклад, аварії).

У пітчингу змагаються ще кілька дитячих фентезі. Причому ці проекти в той чи інший спосіб обігрують тему козацтва (вона є або ключовою, або допоміжною в розвитку сюжету). Продюсерський центр «Інсайтмедіа» Володимира Філіппова представив на пітчингу казку-фентезі «Козак і Мольфар» режисера Віктора Андрієнка (за його плечима — інший дитячий фільм «Іван Сила»). Пан Андрієнко почав роботу над проектом у 2015 році, фільм мав іще одну робочу назву — «Козак Байда». Режисер хотів робити анімаційний фільм (співавтор сценарію — Олена Шульга, яка написала сценарій мультфільму «Микита Кожум’яка), але це виявилося надто дорого, тож він погодився на пропозицію продюсера робити ігрове кіно. І все одно «Козак і Мольфар» претендує на другий за розмірами бюджет у цьому пітчингу (просять у Держкіно 50 млн. грн., тобто 98% бюджету). Таку вартість пояснюють необхідністю оренди костюмів у болгарської кіностудії, побудовою дорогих декорацій, постановкою трюків і комп’ютерною графікою. За словами продюсера, 2 млн. доларів — це досить скромний бюджет для такого фільму. Бюджет можуть переглянути, якщо знайдуть партнерів для копродукції в Чехії або Казахстані.

Віктор Андрієнко каже, що після роботи з Василем Вірастюком і Дмитром Халаджи йому легко працювати з будь-якими акторами. Головну роль Козака режисер планує віддати співакові Олегу Собчуку (гурт «С.К.А.Й.»). Головну дитячу роль Марека у фільмі має виконати син телеведучого та актора Євгенія Сморигіна Олексій, а Доньку хана — донька Ахтема Сеітаблаєва Назли. Анонсовано масштабний акторський склад: Василь Бендас (Мольфар), Олександр Григор’єв (Морок), Лесь Задніпровський (Лукаш), Дмитро Лінартович (Злидень), Василь Вірастюк (Бродник), Єгор Крутоголов (Отаман), Володимир Комаров (Голомозий розбійник), Борис Барський та Ігор Мірошниченко (Альвіни), Олена Лішук (лісунка Олеся), Сергій Баюн (Болотяник), Руслана Писанка (Господиня корчми), В’ячеслав Гіндин (Карбівничий). За словами Володимира Філіппова, Віктор Андрієнко відмовився сам грати у своєму фільмі, щоб не перетворювати казку на «патологічну комедію».

Компанія «2016» презентувала казкове фентезі «Пекельна хоругва, або Козацьке Різдво» режисера Михайла Кострова за сценарієм казкаря Сашка Лірника. Кошторис стрічки менший, ніж у «Козака і Мольфара»: творці просять у Держкіно 32 млн. грн. (100% кошторису). Головний герой — Козак Семен — захищає свою кохану і свою батьківщину та бореться з антагоністом — Чортом. Частина дії фільму відбуватиметься в Пеклі, яке фільмуватимуть у Тараканівському форті, там сформують своєрідний український «бестіарій». Образи цих казкових персонажів створюватиме за допомогою пластичного гриму студія Golem — партнер проекту. Крім того, у фільмі буде бойовий екшн, а в постановках трюків і бойової хореографії задіяні справжні козаки. Обіцяні також реалістичні спецефекти. Знімати хочуть уже восени 2017 року. Члени експертної комісії пригадали, що цей проект прийшов із попереднього конкурсу Держкіно, але тоді автор сценарію Сашко Лірник бачив себе ще й режисером.

Наступний фентезійний проект — «Вовк» режисера Антона Щербакова від компанії LimeLight продюсера Володимира Яценка — розповідає історію зіткнення містичного Києва зі звичайним життям міста. Від навали містичного зла Київ рятують простий сучасний хлопчик і козак-характерник. Уособленням зла в стрічці виступає поєднання образів князя Долгорукого і князя Боголюбського («кацап-вурдалак»). «Ми хочемо зробити український варіант “Горця” з великою домішкою комедії», — розповів сценарист Андрій Забіяка. Володимир Яценко хоче запросити зіграти у фільмі Володимира Зеленського, Станіслава Боклана, Володимира Горянського, а знімати — оператора Сергія Михальчука, й ці амбітні плани викликали жарти в експертної комісії. Від держави творці просять 29,85 млн. грн. (65% кошторису проекту). Партнером у виробництві фільму виступить компанія Terminal FX (недержавна частина бюджету), яка створюватиме візуальні ефекти CGI.

Режисерка, сценаристка й продюсерка Олена Каретник і кінокомпанія «Казка продакшн» хочуть знімати своє фентезі «Тільки диво» в Ісландії (три знімальні дні) та Карпатах. На відміну від конкурентів, це не українське козацьке фентезі, а європейська середньовічна історія про юнака та його сестру, які, рятуючи батька, долають казкові випробування в закрижанілій Європі. Розробка проекту триває три роки. Творці обіцяють костюми за ескізами дизайнерки Айни Гассе, візуальні ефекти CGI від студії Gloria FX та саундтрек від Ілларії та Melovin. У Держкіно просять 47 млн. грн. (70% бюджету).

Крім фентезі в дитячій категорії пропонуються музичні казки. З минулого пітчингу в цей конкурс перейшов проект музичної казки «Гидке каченя» режисера Олександра Столярова від компанії Fresh Production, якому експертна комісія запропонувала краще пропрацювати візуальні образи та музичну частину. На Десятий пітчинг творці повернулися разом із Марічкою Бурмакою, яка відповідатиме за музичну складову проекту, та виконавцем однієї з ролей Олексієм Вертинським. Для експертів візуальні образи залишилися нерозкритими — на їхню думку, проект виглядає як телевізійний спектакль. Кошторис із минулого пітчингу не змінився: у Держкіно просять 28,38 млн. грн. (75% бюджету).

Новорічний мюзикл «Груднева казка» режисера Семена Горова та компанії Big Hand Films за сценарієм Антона Базелинського претендує на 22,93 млн. грн. (60% бюджету). Решту кошторису фінансують неназвані приватні інвестори. Зйомки заплановані в 2018 році, прем’єра — наприкінці 2018 року. Продюсерка Марія Каель каже, що вже є попередні домовленості з кінодистриб’ютором MMD і ведуться перемовини з одним із найбільших телеканалів. Також розраховують продати фільм у країни, які святкують день святого Миколая (Святий Миколай — один із головних героїв, і вже розроблено його візуальний образ). Для саундтреку хочуть залучити співака Monatik. Експертна комісія згадала, що вже втретє розглядає цей проект (у різних інтерпретаціях і від різних компаній) — Марія Каель відповіла, що її компанія викупила права на нього.

Насамкінець пітчингувався фільм «Чарівні окуляри» режисера Євгена Матвієнка від компанії «Сон-це» — екранізація однойменної дитячої повісті Всеволода Нестайка, яку адаптували для кіносценарію Андрій Бабік та Ірина Чорна. Євген Матвієнко представив креативне відеозвернення — презентацію стрічки, яка дає змогу побачити й відчути, якою буде атмосфера та візуальна стилістика фільму: гумор, динаміка (рух камери та об’єктів у кадрі), ракурс із висоти дитячого зросту, відсутність спецефектів. Відтак проект виходить найдешевшим — 12,85 млн. грн. (у Держкіно просять усі 100% кошторису).

Ігрове тематичне кіно

Услід за дитячими пітчингувалися тематичні ігрові фільми. Цього року Держкіно виділило три тематичні категорії: «Про героїзм воїнів, які брали участь у захисті України», «До 85-х роковин Голодомору 1932–1933 років в Україні» та «Велич українського духу на прикладах легендарних героїв народного фольклору».

У першій секції змагалися вісім робіт, із яких три короткометражки і п’ять — повний метр. Усі вони просять від держави 50% фінансування від своїх кошторисів і разом претендують на 68,58 млн. грн. Тематика більшості фільмів «про героїзм воїнів» — антитерористична операція та пов’язані з нею явища, одна стрічка присвячена подіям 1930–1940-х років, іще одна — окупації Криму («Іман» режисера Ернеса Сарихалілова від ГО «КримСОС», яка претендує на 475 тис. грн.).

У цій категорії сталася перша заміна режисера — у фільму «На нулі». Цей проект на конкурс Держкіно подала компанія «2016», заявивши режисером Романа Бровка. Але пітчингуватися продюсерка Юлія Радостіна прийшла вже з іншим постановником — Олександром Тименком. «Роман, не попередивши нас, пройшов у другий тур конкурсу з іншим проектом (стрічка «Птах душі» про Василя Стуса в категорії ігрових повнометражних національних фільмів для широкої глядацької аудиторії. — ДМ)», — пояснила пані Радостіна заміну творця. «На нулі» спробує розкрити тему, чому людина йде на війну, і просить у Держкіно 19,99 млн. грн.

Загалом шість кінопроектів у цій тематичній категорії були присвячені темі АТО. Два з них — за сценаріями відомої драматурга та сценаристки Наталі Ворожбит. Перша — короткометражна робота під назвою «Повістка», яку збирається екранізувати режисерка Марія Кондакова з компанією «Трафік філмз» продюсера Дениса Іванова (претендує на 1,36 млн. грн.). Друга — повнометражна картина «Погані дороги», що має стати режисерським дебютом самої Наталі Ворожбит. Стрічку не подавали в категорію дебютів, тому що там обов’язковою вимогою є режисерська освіта дебютанта. Сценарій фільму виріс із однойменної п’єси, яку Наталя Ворожбит писала для лондонського театру Royal Court. «Ці історії настільки живуть у мені, що я не готова віддавати їх режисеру», — пояснила сценаристка своє бажання власноруч поставити свій твір. «Погані дороги» продюсує Юрій Мінзянов зі своєю новою кінокомпанією «Крісті фільм» і просить у Держкіно 8,9 млн. грн. За даними держреєстру, «Крісті фільм» створена у 2016 році, її співвласниками виступають колишній гендиректор «Мультиплекс-холдингу» Анатолій Базильчук та колишня лінійна продюсерка Star Media Аліна Петровська. На пітчинг «Крісті фільм» і Юрій Мінзянов подали загалом три проекти в різних категоріях.

Інший «атошний» проект — альманах «На своїй землі», який народився після конкурсу кіносценаріїв «Своє кіно». До нього увійдуть десять історій про «міжлюдські відносини у важкі часи в Україні» хронометражем 3–15 хвилин кожна. Декілька з них уже відзнято. У держави компанія Babilon продюсера Андрія Різоля просить 2,75 млн. грн.

Незвичне подання теми АТО пропонує в короткометражному фільмі «Ковчег» режисер Крістіан Жерєгі і компанія «Пронто фільм» продюсера Максима Асадчого. Це заснована на реальних подіях історія про військового капелана, який рятує покинутих домашніх тварин у розбомбленому селі Піски під Донецьком. Крістіан на власні очі бачив «ковчег»-БМП цього капелана, коли служив в АТО. Головними героями його стрічки будуть собака, кіт і кінь, а роль капелана погодився виконати російський актор Олексій Серебряков, який кілька років тому емігрував до Канади. Режисер переслідує мету соціального виховання своєї аудиторії. Стрічка коштуватиме трохи більше 2 млн. грн., творці просять у держави половину цих коштів.

Найдорожчим проектом у категорії фільмів «про героїзм воїнів» стала стрічка «Червоний. Без лінії фронту» режисера Зази Буадзе від продюсерського центру «Інсайтмедіа» Володимира Філіппова. Це приквел (передісторія) знятої за підтримки Держкіно стрічки «Червоний» за книжкою Андрія Кокотюхи, яка виходить у прокат 24 серпня цього року. Якщо бюджет першої частини становив 20 млн. грн. (із них половину надало Держкіно), то приквел творці оцінили в 43,9 млн. грн. (у Держкіно знову просять половину).

Узагалі «Червоний» планується трилогією. Приквел розповідатиме про події у Львові, які передували ув’язненню головного героя, командира УПА Данила Червоного, до таборів ГУЛАГу. А після передісторії творці хочуть взятися за сиквел (тобто продовження) подій першого фільму. Крім цього «Червоний» матиме телевізійні версії: до проекту долучилася кінокомпанія Star Media, яка продюсує міні-серіали на основі всіх повнометражних частин трилогії, розповів «Детектору медіа» продюсер Star Media Юрій Мінзянов.

«Червоний» на пітчингу спричинив міні-скандал. З’ясувалося, що одну з двох головних ролей у приквелі має виконувати актор Євген Нищук, нині міністр культури. Член експертної комісії Мирослав Слабошпицький резонно звернув увагу на можливий конфлікт інтересів, коли посадовець, котрий затверджує фінансування фільму з бюджету, знімається в одній із головних ролей. Володимир Філіппов віджартувався: «Я головний корупціонер — мені все можна». Заза Буадзе розповів, що Нищук трактувався на одну з головних ролей і в першому фільмі (тоді він ще не був міністром), але не пройшов. А в другому фільмі режисер без вагань затвердив актора-міністра, бо ця роль для нього. Насамкінець Пилип Іллєнко заявив, що міністр культури не затверджує фінансування фільмів (але ж він затверджує Програму виробництва та розповсюдження національних фільмів, до якої потрапляють переможці пітчингу) та має право займатися творчою роботою.

До речі, режисерсько-сценаристський дует Зази Буадзе та Андрія Кокотюхи пройшов до другого етапу конкурсу Держкіно з іще одним проектом — ігровим фільмом «Адвокат зі Львова». Але в іншій категорії (ігрові повнометражні копродукційні фільми для широкої глядацької аудиторії), з іншою компанією (львівська MKK Film Service) та з меншим бюджетом (39,2 млн. грн., половину просять у Держкіно). І в першому етапі конкурсу цей проект набрав більше балів, ніж «Червоний. Без лінії фронту».

Тематичних стрічок до 85-х роковин Голодомору на пітчинг пройшло дві, разом вони претендують на 57,3 млн. грн. Перша — це міжнародний проект Gareth Jones («Гарет Джонс») знаної польської режисерки Агнешки Холланд за сценарієм американської журналістки Андреа Халупи. Байопік розповість історію британського журналіста Гарета Джонса, який першим повідомив світу про сталінські репресії та Голодомор у радянській Україні. Стрічка має стати результатом співпраці чотирьох країн — Польщі (32% бюджету), Великої Британії (29%), Німеччини (28%) та України (11%). Співпродюсером з української сторони виступає компанія «Кінороб» із групи компаній Film.ua і продюсер Єгор Олесов. Україна має стати однією з локацій фільму (зніматимуть в усіх чотирьох країнах), а Джамалу запросять авторкою саундтреку. Продюсери обіцяють у кожній країні залучати місцевий технічний персонал і місцевих акторів для ролей другого плану. Знімати розпочнуть у січні 2018 року, а презентувати картину збираються наприкінці 2018 року на кіноринку в Торонто. Загальний бюджет картини — майже 273 млн. грн., у Держкіно просять 10% цієї суми.

Другий тематичний проект про Голодомор — фільм «Яків» режисерки та сценаристки Вікторії Трофіменко від компанії «Пронто фільм» продюсера Максима Асадчого. Пані Трофіменко хоче екранізувати реальну історію про Якова Дробота — голову колгоспу «Незаможник» із села Великий Хутір, який не допустив голодомору у своєму селі. До проекту планують залучити польського оператора Лукаша Гута. У Держкіно «Пронто фільм» просить трохи більше 30 млн. грн. — третину загального бюджету фільму. Для решти фінансування Максим Асадчий шукає партнерів із міжнародної копродукції. Зйомки почнуть не раніше 2019 року, тобто фільм вийде вже після 85-х роковин Голодомору. У членів експертної комісії виникли запитання щодо ідеологічної складової фільму, адже головний герой — затятий комуніст. Вікторія Трофіменко пояснила, що має на меті показати трансформацію свого героя, для якого життя людей стає важливішим за ідею комунізму.

Остання тематична категорія — «Велич українського духу на прикладах легендарних героїв народного фольклору» — була додана до Десятого конкурсного відбору Держкіно, коли конкурс уже було оголошено й тривали консультації (а прийом документів розпочинався за кілька днів). Причому ця категорія була визначена як «просвітницька» — тобто її учасники могли претендувати на 100% державної підтримки (за Положенням про державну підтримку національних фільмів у продюсерській системі фінансування на умовах державного замовлення до 100% кошторису можливе для просвітницьких, документальних, анімаційних і дитячих фільмів). На конкурс у цій категорії подався один-єдиний проект — фільм «Довбуш» режисера Олеся Саніна від компанії «Пронто фільм» Максима Асадчого.

Згадаймо, як рік тому член експертної пітчингової комісії, директор-президент телеканалу ICTV Олександр Богуцький, агітуючи за повернення до системи державного замовлення замість пітчингової системи, розповідав, що такі режисери, як Олесь Санін, на пітчинги не ходять — мовляв, не сприймають конкуренцію та оцінку їхньої творчості. Минає рік — і після появи спеціальної номінації Олесь Санін таки подається на конкурс і виявляється тут єдиним претендентом. Цікавий збіг.

Про що фільм «Довбуш» — пояснювати немає потреби, назва й категорія конкурсу говорять самі за себе. Олесь Санін планує працювати з оператором-постановником Сергієм Михальчуком (разом вони знімали і «Мамая», й «Поводиря») і художнім керівником Сергієм Якутовичем (вже після пітчингу, 27 червня 2017 року, Сергій Якутович пішов із життя), сценарій пишуть Василь Портяк і Максим Черниш за участі скрипт-доктора Пола Воланського (працював над «Поводирем»). Максим Асадчий каже, що має співпродюсера зі США (Пітера Борісова), але кошти на виробництво фільму шукають не лише за океаном, а й у Польщі.

До презентерів «Довбуша» в експертної комісії було чимало запитань. Головним викликом для режисера є виконавці головних ролей (касту він не назвав). Виробництво проекту розтягнеться до 2019 року (знімальний період планується на 2018-й). Історичний пригодницький екшн буде створюватися за допомогою декорацій і цифрової реконструкції. Мову героїв обіцяють живу і зрозумілу. Займатися телевізійною версією Олесь Санін не планує, але не заперечуватиме, якщо хтось за це візьметься.

Хоча «Довбуш» як «просвітницький» проект може претендувати на 100% державного фінансування, у Держкіно його творці просять покрити 76% кошторису стрічки – 66,19 млн. грн. Це, до речі, найбільша заявлена конкурсантами сума в цьому пітчингу.

Артхаусне кіно

Артхаус на пітчингу представлений у двох категоріях: ігрові повнометражні національні авторські фільми (у другий етап конкурсу пройшло шість проектів) та ігрові повнометражні копродукційні авторські фільми (у другий етап пройшли одинадцять проектів, але один учасник — «Посланник» Романа Балаяна від кіностудії «Інтерфільм» — знявся з конкурсу, тому пітчингувалися десять проектів).

Усі представлені на пітчингу національні авторські фільми просять у держави 50% фінансування — це загалом понад 78,26 млн. грн. на шість проектів.

Серед учасників пітчингу в цій категорії — екранізація театральної вистави («Безодня» режисерки Віри Яковенко за п’єсою Ореста Огородника від продакшну «Т.Т.М.») та дві екранізації сучасної української літератури («Серафима» режисерки Марисі Нікітюк від продакшну «Крісті фільм» за однойменним романом Олеся Ульяненка та «Фонтан єдності» режисера Миколи Михайлова від «Пронто фільм» за романом Андрія Любки «Карбід»).

За жанром більшість запропонованих робіт — психологічні драми, та є й комедії. Скажімо, «Їдло» — альманах Аркадія Непиталюка з п’яти новел (виробник — «Пронто фільм»). До альманаху увійде тріумфальна дебютна короткометражка режисера «Кров’янка» (переможець національного конкурсу «Молодості–2016», володар премії «Золота Дзиґа»), яку доповнять історії під промовистими назвами «Холодець», «Кури гриль», «Суші» та «Борщ». У кожній історії свої герої, а зустрінуться всі вони в «Борщі». Режисер у комічний спосіб показує «дрібних українців із дрібними конфліктами».

Нещодавно Аркадій Непиталюк завершив свій повнометражний ігровий фільм «Припутні», який був одним із переможців Восьмого пітчингу в 2016 році. Бюджет стрічки «Припутні», яку знімала кіностудія Star Media, — 8,5 млн. грн. (половину профінансувало Держкіно). Кошторис свого нового проекту-альманаху Аркадій Непиталюк з іншим виробником («Пронто фільм») оцінили в 21,4 млн. грн., хоча бюджет уже знятої «Кров’янки», що увійде до «Їдла» — загалом 900 тис. грн. А втім, «Їдло» — найдешевший із заявлених у категорії проектів.

Ще одна комедія — «Фонтан єдності» за романом «Карбід» про дивакуватого вчителя історії, який на Закарпатті прокладає тунель під державним кордоном. У головній ролі в тизері стрічки знявся Остап Ступка. Експертну комісію цікавило, чому автор подав проект у категорії артхаусу, хоча він має широкий глядацький потенціал, та чи «безвіз не стер сенсу історії?». Бюджет стрічки – 25,17 млн. грн.

Два проекти в категорії артхаусу так чи інакше дотичні до теми війни на сході України. Перший — згадана вище «Безодня». У цій постановці, що з успіхом іде на сцені львівського Театру імені Марії Заньковецької, основою є конфлікт і спроба порозуміння двох родин, які вимушено живуть разом: західняків, у яких один син загинув, а другий воює в АТО, та східняків-переселенців, чий син воює на боці сепаратистів. Творці хочуть перенести виставу на кіноекрани. Члени експертної комісії мають застереження щодо складнощів екранізації п’єс: у п’єсах більше емоцій, ніж треба для кіно, герої занадто лубочні. До речі, «Безодня» оцінюється як найдорожчий проект у категорії: заявлений бюджет — 31,85 млн. грн.

Другий дотичний до війни проект — «Із зав’язаними очима» режисера Тараса Дроня від компанії «Директорія кіно». Це психологічна драма про посттравматизм — про дівчину, яка через рік після зникнення хлопця безвісти починає вчитися жити. Творці проекту хочуть запросити на головну роль акторку з Польщі, тому що хочуть подати заявку на фінансування до Польського інституту. Заявлений бюджет – 21,46 млн. грн.

Ще однією драмою, судячи з показаних під час пітчингу акторських проб, має стати «Передчуття» режисера В’ячеслава Криштофовича від компанії «Гарнет інтернешнл медіа груп». У пробах був задіяний Станіслав Боклан — його обіцяли залучити до своїх проектів чимало режисерів комерційного кіно, які пітчингувалися напередодні. Презентація цього фільму була не надто інформативною. Бюджет стрічки – 27,22 млн. грн.

Цікавим обіцяє бути проект «Серафима». Його співпродюсує володар численних нагород на міжнародних фестивалях режисер Мирослав Слабошпицький (другий співпродюсер — Юрій Мінзянов, у продюсерській кар’єрі якого це другий артхаусний фільм після стрічки «Припутні» Аркадія Непиталюка). «Серафима» — другий повнометражний ігровий фільм режисерки Марисі Никитюк, чия дебютна стрічка «Коли падають дерева» була переможцем Сьомого пітчингу Держкіно в 2015 році. Продюсери спершу запропонували їй написати сценарій за романом Олеся Ульяненка, а вже потім запросили стати режисеркою. На думку Мирослава Слабошпицького, цей фільм, зроблений жінкою та з сильною жіночою роллю, має потенціал стати учасником Каннського тижня критики і «Санденса». Продюсери ведуть переговори про копродукцію з партнерами з Франції, Бельгії, Люксембургу та Нідерландів. «Коли падають дерева» коштували виробнику — компанії «Директорія кіно» — 22 млн. грн. (10 млн. грн. надало Держкіно). Бюджет «Серафими» компанія «Крісті фільм» оцінила у 29,7 млн. грн. (у держави просять половину).

Творці представлених на пітчингу десяти артхаусних копродукційних фільмів просять у Держкіно 117,33 млн. грн. — приблизно третину загального бюджету всіх десяти стрічок. Найпоширеніші партнери для копродукції — Німеччина, Польща та Литва. У тематиці переважної більшості фільмів акцент на соціальній проблематиці, пов’язаній з Україною (Чорнобиль, заробітчанство, сирітство, безпритульність, торгівля органами, дитяча наркоманія), а сюжет двох стрічок пов’язаний із катастрофою малайзійського «Боїнга», збитого бойовиками влітку 2014 року над Донбасом. Наскільки суттєвою буде роль України в проекті, можна побачити з інформації, представленої на пітчингу.

«Світлячок» — історичний трилер про чорнобильську катастрофу угорського режисера Бенедека Флігауфа, володара головних призів на «Берлінале» і в Локарно. Копродукція трьох країн: Угорщина, Німеччина, Україна. Співпродюсер від України — компанія LimeLight (Володимир Яценко). Запланована дата виходу — лютий 2019 року. Угорщина та Німеччина покривають 84% бюджету стрічки (48% — Угорський кінофонд, 17% — Tax Incentives, 17% — Eurimages, 2% — приватні інвестиції). Від України в особі Держкіно очікують фінансування 16% бюджету (9,45 млн. грн.). Участь України в проекті полягає в наданні локацій (частина зйомок в Україні), залученні українських акторів і технічних фахівців, супервайзингу знімального процесу.

«Без зупинки» — психологічний трилер німецького режисера Ральфа Брідле про німецьку журналістку й громадську активістку українського походження, яка бореться з торгівлею органами. Копродукція трьох країн: Німеччина, Польща, Україна. Співпродюсер від України — компанія «Директорія кіно» (Ігор Савиченко). Головну героїню гратиме німецька акторка, але в одній із ключових чоловічих ролей планують задіяти Олексія Горбунова. Автор сценарію та оператор — німці, з України можуть бути залучені композитор і художники. Від Держкіно просять 16,6% бюджету стрічки (7,25 млн. грн.).

«Жінка на війні» — драма ісландського режисера та актора Бенедикта Ерлінгссона про ісландську еко-активістку, яка вдочеряє дівчинку з Донбасу. Копродукція трьох країн: Ісландія, Франція, Україна (40%, 40% і 20%, відповідно). Співпродюсер від України — Solar Media Entertainment (Сергій Лавренюк). Фільм має фінансування від Французького національного центру кіно (CNC), фонду Cinema du Monde, програми New Media, фонду Gan, Ісландського кінофонду, Скандинавського фонду кіно і ТБ (NFTF) та очікує на підтримку Eurimages. Судячи з презентації, Україна планується як одна з локацій, також у фільмі буде українська музична складова. Від Держкіно творці просять 14,18% бюджету стрічки (10,85 млн. грн.). Експертну комісію цікавило, на якому етапі дівчинка в сюжеті стала сиротою з України — до появи українського співпродюсера чи після. Режисер пояснив, що в сюжеті від початку була дитина із зони воєнного конфлікту, й Україна якраз підходить для цього.

«Іза» — кримінальна драма німецького режисера Маркуса Хіпа про ромського підлітка з циганського табору під Ужгородом, який переходить кордон і самотужки перетинає всю Європу. Копродукція двох країн: Німеччина та Україна. Співпродюсер від України — «М.Д.С. Лтд» (Олексій Москаленко). Половина фінансування планується від приватного німецького інвестора, ще половину коштів творці просять у Держкіно (14,47 млн. грн.). Режисер хоче залучити до проекту на дорослі ролі відомих німецьких акторів Тома Влашиху і Бена Беккера, українського письменника Сергія Жадана. Зйомки плануються в Україні, Німеччині, Іспанії.

«Кропивка» — фільм німецького режисера Маркуса Ленца. Ще одна історія про українську дитину, яка долає європейські кордони, щоби знайти свою заробітчанку-матір, але знаходить названого батька. Копродукція двох країн: Німеччина та Україна. Співпродюсер від України — BelkaStrelka (Юрій Бєлий, Марина Орєхова). Знімати планують в Україні та Німеччині влітку 2018 року. У головній чоловічій ролі (дорослій) буде задіяний німецький актор, хлопчика, ймовірно, гратиме українець. Музику до фільму пише український композитор Антон Байбаков, оператор — поляк Пьотр Немижський. Режисер зі своїм проектом раніше отримав підтримку Інституту Анджея Вайди на створення тизера, у якому зняв польського хлопчика. Фільм має фінансування від Федерального уряду Німеччини з питань культури і мас-медіа (42,6%), Фонду Північного Рейну-Вестфалії (7,1%), кінофонду 25p (4,3%). Фінансування 46% бюджету стрічки автори просять у Держкіно (9,39 млн. грн.).

«Республіка Пілігрім» — соціально-кримінальна драма українського режисера Олексія Мамедова, який повторно подався на конкурс Держкіно після програшу в Дев’ятому пітчингу. Фільм планується як копродукція трьох країн: Україна, Польща та Литва. Співпродюсер від України — ТОВ «ТОУ» (Дмитро Суханов, Алла Бєлая). Після участі в Connecting Cottbus 2016 та Baltic Nights автори знайшли польського та литовського партнерів. До творчої команди мають приєднатися литовський оператор та польські композитор і художник-постановник. Роль отця Кирила, який очолює реабілітаційний центр для наркозалежних дітей, погодився зіграти польський актор Даніель Ольбрихський. У показаних на пітчингу кінопробах пацієнтів-підлітків грають Владислав Нікітюк та Анна Адамович, які давно вийшли з підліткового віку, на що звернули увагу члени експертної комісії. Режисер зауважив, що актори ще не затверджені. У серпні команда проекту подає фінансову заявку до Польського інституту, восени — заявку на кошти в Литві. Від Держкіно творці очікують отримати 49% бюджету (14,25 млн. грн.).

«Невидимий» — неонуар литовського режисера Ігнаса Іонінаса про старіючого танцюриста, який видає себе за сліпого, щоб перемогти в талант-шоу. «Це історія про маніпуляцію за допомогою телебачення, яка призводить до маніпуляцій у житті», — пояснює режисер. Копродукція двох країн: Литва та Україна. Співпродюсер від України — LimeLight (Володимир Яценко). Дія фільму відбувається в Україні та Литві. Литовський каст уже затверджено, планується й український. Оператор буде теж з України — Денис Лущик, є домовленість із українським хореографом-постановником Раду Поклітару. Початок зйомок планується восени 2017 року, презентувати фільм хочуть у Сан-Себастьяні у 2018 році. Литва фінансує 61% бюджету стрічки (державна підтримка плюс приватні інвестиції). LimeLight готовий профінансувати 5% кошторису з власних приватних коштів, а 34% бюджету фільму просять у Держкіно (9 млн. грн.).

«Костіна контора» — нова стрічка грузинської режисерки Нани Джорджадзе. Запланована як копродукція чотирьох країн: Україна, Грузія, Австрія, Німеччина. Від України співпродюсер — «Трумен продакшн» (Валерій Калмиков). Автори кажуть, що вся творча команда переходить у цей проект із попереднього фільму Нани Джорджадзе «Моя русалка, моя Лореляй», який був копродукцією Росії, України та Грузії. Але до «Костіної контори» залучили двох нових композиторів — із «Нової опери» Влада Троїцького. Зніматимуть стрічку в Києві та Одесі. У Держкіно просять половину фінансування (загалом 7,5 млн. грн.).

«Родовище» — сімейна драма української режисерки Марини Ер Горбач. Події фільму відбуваються влітку 2014 року на окупованій території Донбасу. Головна героїня ось-ось має народити, чоловік хоче перевезти дружину народжувати в Росію, брат — в Україну. Але стається катастрофа малайзійського «Боїнга», і сім’я з діаметральними поглядами на своє майбутнє виявляється заблокованою у своєму селі. Наразі планується як копродукція двох країн: Україна та Німеччина, країн-партнерів може бути більше. Творці мають домовленості з німецьким дистриб’ютором, ведуть перемовини про фінансову підтримку з фондом Хуберта Белса (Нідерланди) та звернулися за підтримкою до Шведського інституту. Співпродюсером від України виступає MKK Film Service (Олексій Карпенко). Від Держкіно очікують 10,81 млн. грн. (половина бюджету).

«У пошуках друзів» польського режисера Пьотра Тшаскальського — ще одна історія про малайзійський «Боїнг», дуже суперечлива. Копродукція двох країн: Україна та Польща. Співпродюсер від України — компанія «Директорія кіно» (Ігор Савиченко). Головний герої стрічки — сепаратист, який був у «Буку», що збив «Боїнг». Він знаходить «айфон» одного із загиблих, вирішує повернути його тому, хто телефонує, та вирушає до Амстердама. На головну роль розглядається Євген Григор’єв. Ігор Савиченко каже, що фільм має лист підтримки Польського інституту (потрібно лише виправити допущені при подачі технічні помилки). Тоді як член експертної комісії Андрій Халпахчі навів дані, що Польський інститут має сумніви у фінансуванні через те, що головний герой — сепаратист. Пан Савиченко відповів, що поляки мали сумніви щодо того, чи коректно їм загалом братися за тему війни на Донбасі, та пообіцяв надати лист підтримки. За його словами, також є зацікавленість польських телеканалів TVP та Showmax, який збирається робити шестисерійний серіал. Від Держкіно очікують 9,86 млн. грн. (25%).

Особисто мене здивувало, чому деякі проекти, які планують шукати партнерів з копродукції, подаються в категорію національних авторських фільмів замість копродукційних. Як пояснив мені Юрій Мінзянов, у категорію копродукційних подаються ті, в кого вже є підтверджені зарубіжні партнери. Втім, практика показує, що не в усіх випадках вони дійсно підтверджені.

Марʼяна Закусило, «Детектор медіа», 27 червня 2017 року