f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Богдан Батрух: «Ми сподіваємося, що на «Поводиря» прийде не менше глядачів, аніж на найбільші релізи року»

21.11.2014

Олеся Анастасьєва для «Телекритики»

Власник B&H Film Distribution і мережі «Кінопалац» – про те, чому він вирішив займатися прокатом «Поводиря», скільки грошей треба вкласти в промо українського фільму і чому українці стали більше ходити в кіно.

12 листопада в український кінопрокат виходить епічна історія - фільм режисера Олеся Саніна «Поводир». Дистрибуцією стрічки в Україні займається компанія B&H - лідер на цьому ринку в Україні. Так, за даними фірми «Медіа Ресурси Менеджмент», за підсумками трьох кварталів 2014 року B&H посіла першість серед українських кінопрокатників за касовими зборами - $27,28 млн, а також випереджає інші компанії за кількістю релізів, бокс-офіс котрих перевалив за $1 млн - 10 фільмів. Власник мережі «Кінопалац», студії дублювання кінострічок Le Doyen Studio та кінодистрибуторської компанії B&H Film Distribution Богдан Батрух передбачає, що в четвертому кварталі до цих релізів додасться і «Поводир», який має заробити в кінотеатрах 20 млн грн.

 «Телекритика» вирішила спитати пана Батруха, чому він вирішив займатися прокатом «Поводиря», скільки грошей треба вкласти у промо українського фільму й чому стрічка Любомира Левицького «Тіні незабутих предків» мала кращий бокс-офіс за його ж таки «Ломбард» (минулого року прокатом обох цих фільмів займалася компанія B&H). Також в інтерв'ю читайте, як відреагували глядачі на події останнього року й чому ходити в кіно вони стали більше.

 - Чому ви вирішили займатися прокатом стрічки «Поводир»? До вас звернулися автори проекту чи це була ваша ініціатива?

- Я знаю Олеся Саніна ще з його попередніх робіт, у тому числі з «Мамая», тому було логічно, що він звернуся до нас із питанням, чи можемо ми зайнятися прокатом «Поводиря». І ми погодилися зайнятися дистрибуцією цієї стрічки.

 - Ви прийняли таке рішення після перегляду чорнового монтажу, чи просто повірили йому на слово?

- Так, ми подивилися фільм і зрозуміли, що він може бути знаковим для української фільмоіндустрії. Й вирішили, що його треба прокатувати, як прокатують найбільші релізи в Україні.

 - На скількох копіях ви плануєте випускати цю стрічку?

- На сьогодні (інтерв'ю записувалося 23 жовтня. - ТК) плануємо приблизно 130 копій. Така кількість викликана тим, що декілька екранів у нас відпали у зв'язку з подіями в Криму й на Донбасі. Тому наразі ми розраховуємо приблизно на 130 кінотеатрів по всій Україні.

«У Криму і на Донбасі ми втратили 22 кінотеатри»

 - Щодо Криму і Донбасу хотіла вас запитати, як, за підрахунками вашої компанії, зменшилася кількість кінотеатрів у зв'язку з анексією Криму та війною на сході України?

- У Криму ми втратили 9 кінотеатрів, а в Донецькій і Луганській областях - 13.

 - А з якого часу ви перестали співпрацювати з кінотеатрами на цих територіях?

- Перша проблема - це неможливість перераховувати гроші. На Донбасі деякі кінотеатри все ж таки знаходять іще шляхи долати цю проблему. Друга проблема - немає можливості перевіряти, скільки насправді було продано квитків.

 - Тому ви зараз не співпрацюєте з кінотеатрами на сході?

- На сході з деякими кінотеатрами вдається співпрацювати. Все залежить від конкретного фільму й конкретного кінотеатру.

 - На вашу думку, скільки в Україні в ідеалі повинно бути кінотеатрів?

- Це мають вирішувати самі українці. Я можу сказати, що зараз в Україні налічується 300 кінозалів, а в Польщі їх більше тисячі.

 - Дуже часто від українських кіношників можна почути твердження, мовляв, в Україні неможливо відбити бюджет української стрічки за рахунок прокату лише в українських кінотеатрах, саме тому що їх замало. Водночас низка іноземних стрічок, американських чи навіть російських, збирали в українському прокаті бокс-офіси в один-два мільйони доларів і більше. Отже кількість кінозалів незмінна, але чомусь глядач охочіше йде на іноземні стрічки?

- Дивлячись, що ми називаємо українськими стрічками. Наприклад, фільми «95-го кварталу» окупаються і заробляють мільйони. Чи вони українські, чи не українські, це не мені оцінювати. В який спосіб вони розуміють свого глядача і їхній глядач їх шанує, комусь ці фільми подобаються, комусь - ні, але це все також є фільмоіндустрією.

 - Тоді постає запитання, яким жанрам віддає перевагу український глядач? І на яких фільмах цільова аудиторія - жінки, а на якій - чоловіки? Що полюбляє молодше покоління, а чому віддають перевагу люди старшого віку?

- Щодо статі, то так історично склалося, що в Україні більше в кіно ходять жінки. А щодо жанру, то це всі жанри, які найбільш віддалені від реальності. Це і фентезі, до прикладу, й інші жанри. Щодо найбільш активної частини глядачів, то окрім жінок, я б по віку ще окреслив молоде покоління, яке виросло вже в незалежній Україні. Найбільш активно в кіно ходять жінки у віці 15-35 років, а молоде покоління - 10-25 років.

 - Якщо жінки охочіше ходять у кінотеатри, то чи відчувається це на бокс-офісах романтичних комедій або мелодрам, чи першість усе одно тримають інші жанри,  наприклад, хорори?

- Щодо хорорів, то в них є своя невелика публіка і завжди можна точно передбачити, скільки людей піде на хорор. На романтичні комедії втричі або навіть може бути в чотири рази більша публіка, аніж на хорори. Найбільше публіка ходить на епічні історії - фільми, на які можна піти всією родиною з дітьми або з друзями, минулого року найбільш касовим був «Хоббіт», яскравий приклад саме такого жанру. 

«У промо "Поводиря" вкладено 2,5 мільйона гривень» 

- А Україна, на вашу думку, зараз здатна знімати такі епічні історії?

- Це залежить від таланту. «Поводир» є прикладом такої епічної історії. Цей фільм на рівні західного продукту. Український глядач не буде бачити жодної технічної різниці між цим фільмом і фільмом, виробленим в Америці. І це, по-перше, вражатиме, що український фільм зроблено на такому високому технічному рівні. По-друге, цей фільм про локальну історію. І треба відзначити, що поки дуже важко визначити аудиторію українських фільмів, але ми сподіваємося, що на «Поводир» прийде не менше глядачів, аніж на найбільші релізи року, і фільм стане прикладом успішного прокату українського фільму. І рекламна кампанія на «Поводирі» буде така ж, як і на інших найбільших релізах року.

 - Якщо вже мова зайшла про рекламну кампанію, то скільки грошей вкладено у промо «Поводиря»?

- 2,5 мільйона гривень, половина з них - це телебачення.

 - А як відбувається розподіл бюджету на промо? Скільки вкладає продюсер?

- Буває по-різному. Інколи продуценти домовляються з телеканалами.

 - На якому каналі, до речі, має вийти телевізійна версія «Поводиря»?

- «Інтері».

 - Як відомо, компанія B&H досить активно займається прокатом українських стрічок. Так, минулого року ви випустили одразу дві стрічки одного українського режисера, що стало подією і несподіванкою в українському кіножитті, я маю на увазі Любомира Левицького і його фільми «Ломбард» і «Тіні незабутих предків». Чому, на вашу думку, бокс-офіс першого -$ 28 тис. був набагато скромніший за бокс-офіс другого - $643 тис.?

- Тут все дуже просто: «Тіні» - продукція приватної компанії, «Ломбард» - продукція Держкіно. Продюсери «Тіней незабутих предків» були зацікавлені у поверненні грошей, вони зробили рекламний ролик майже за півтора року до виходу фільму в прокат і тим самим підігрівали інтерес публіки, глядачі знали про цей фільм і чекали на його вихід. «Тіні» мали вийти у вересні минулого року, тільки тому що вони не встигли закінчити роботу зі звуком, а для хорору звук є одним із головних моментів, і автори доводили його до пуття, у нас відкрилося «вікно» на ту дату, на яку ми розписали «Тіней» у вересні, вони вирішили поставити «Ломбард». Але «Ломбард» був абсолютно непідготовлений, ані реклами, ані ролика. І очевидно, що «Ломбард», який, по суті, є кращим фільмом, аніж «Тіні незабутих предків», абсолютно провалився. А «Тіні», які були правильно розрекламовані, вийшли у вдалий час, заробили більше 5 мільйонів гривень. Це ще раз доводить, що навіть фільми одного й того ж режисера, коли це приватна фірма і вона шкурно відповідає, дають результат, а коли стрічку проспонсоровано попереднім Держкіно і вона зовсім не підготовлена до прокату, - вона провалюється. А потім ще говорять, що ми погано фільм прокатали.

 - На вашу думку, за скільки часу має починатися промокампанія українського фільму?

- Мінімум за рік до виходу на екран.

 - Чи зверталися до вас інші кінематографісти з проханням прокатати фільм? І чи обрали ви якісь стрічки, які, можливо, ще фільмуються, але ідея цих стрічок вам сподобалася і ви би взялися за їхню дистрибуцію?

- Є такі випадки. Наприклад, фільм про Довженка, який зніматимуть в Одесі. Ми вважаємо цей проект цікавим. Також нам цікавий фільм Михайла Іллєнка «Толока». Щодо інших проектів, то ситуації бувають різні. Стосовно деяких режисерів у мене іноді складається враження, що вони самі не хочуть показувати свої фільми. Бувають інші випадки, приходить режисер, ми з ним домовляємося попередньо, але не відомо, кому належать авторські права, тобто режисер зацікавлений у прокаті, але прав не має. А Держкіно ніби має й ніби не має, і тут така незрозуміла ситуація.

 - Чи потрібно тоді змінювати в законодавстві це питання щодо авторських прав?

- Насправді, мені не зрозуміло, як це все там побудовано в Міністерстві культури. Певно, має бути організація, яка володіє правами і завчасно, мінімум за рік, починає шукати прокатника й домовлятися з ним. 

«Податкова прийшла і сказала:"А чи не могли б ви посприяти тому, щоб прокат "Тіней незабутих предків" був більш вдалим?"» 

- Чи надходили до вас пропозиції від попереднього чи теперішнього керівництва Держкіно України увійти до складу експертної комісії, яка оцінює українські стрічки, що прагнуть отримати державне фінансування?

- Ні, попереднє керівництво Держкіно нікуди нас не запрошувало, вони тільки постійно на наших зустрічах казали: «Ви псуєте українського глядача американськими фільмами. І через це українські фільми не можуть гарно прокататися в Україні». Більш цинічне і образливе звинувачення важко собі уявити. Тому вони в нас нічого не питали й нікуди не запрошували. Але, як я пізніше з'ясував, наприклад, фільм «Тіні незабутих предків», який був найуспішнішим українським релізом минулого року, робила фірма, пов'язана з братом Клименка, який був Міністром доходів і зборів. І в нас навіть був такий випадок, коли податкова прийшла і сказала: «А чи не могли б ви посприяти тому, щоб прокат "Тіней незабутих предків" був більш вдалим?» І це вже було після того, як вони нас переслідували (5 квітня 2012 року податкова провела серію обшуків та вилучень документів в офісі компаній. - ТК.). З новим головою Держкіно Пилипом Іллєнко я мав розмову, але офіційно мене до складу експертної комісії не запрошували. 

Нас запрошувати в такі комісії не вигідно, бо, по-перше, нас не цікавить корупція, ми працюємо із західними компаніями, які з нами співпрацюють, тому що знають, що в нас чиста репутація. Більшість тих, хто займається кіновиробництвом в Україні, розбещені, як маленькі дівчатка й хлопчики, і їм чути незалежну думку людей, які займаються прокатом, не цікаво. На їхньому місці я б також нас не запрошував. 

- А вам самому було б цікаво цим займатися? Бо зазвичай конкурсний відбір проходить у два етапи. На перший тур надходить купа сценаріїв, зазвичай більше сотні, потім другий тур - пітчинги, вони тривають кілька днів з ранку до ночі, а потім ще вночі бурхливе обговорення.

- Не цікаво. Якщо робити це з розумом, потрібна окрема група експертів, яка б займалася вичиткою сценаріїв, вносила якісь зауваження. Бо сидіти й читати це все самому, це робити роботу за продуцентів, ніде у світі так не відбувається. Попереднє Держкіно робило це, щоби потім сказати: «О, це не ми дали їм гроші, це експертна комісія так визначила», тобто власне своє рішення прикривало думкою експертів. 

«Кількість зборів у гривні зросла на 12%» 

- Як змінився ринок українського кінопрокату за останній рік ( з 1 грудня 2013 року)? Чи стали українці менше ходити в кіно? Як вплинули події в країні на відвідуваність кінотеатрів?

- Якщо рахувати, що ми втратили глядачів у Криму, які складали приблизно 5% від загальної кількості глядачів, а на Донбасі - приблизно 7%, то зменшення ринку мало би складати 12%, щоб бути на такому ж рівні, як і минулого року. Але попри це станом на минулий тиждень (інтерв'ю записувалося 23 жовтня. - ТК) ми мали на 1% більше глядачів, аніж минулого року. А кількість зборів у гривні зросла на 12%. 

- А чи змінилася вартість квитка у зв'язку зі зміною курсу гривні?

- Так. Ми зважали на це, бо минулого року середня вартість квитка була 40 гривень, а цього року - приблизно 47 гривень. 

- Але виходить, що, попри все це, українці більше стали ходити у кінотеатри?

- Так. 

- А з чим ви це пов'язуєте?

- Ну з тим, що, як і в 1999 році, коли була криза 98-99 років, так само як під час кризи 2008 року, люди починали більше ходити в кіно і менше, наприклад, на дорогі концерти. 

- Чи не хотілося вам самому стати колись продюсером і не тільки прокатувати фільми, а й, можливо, впливати на зміст?

- Досі не хотілося, бо ті всі процедури були корумповані. Може, зараз щось зміниться, побачимо. 

- Яка стрічка у пакеті B&H була найкасовішою минулого року і яка є лідером на тепер?

- Загальний бокс-офіс нашої компанії за минулий рік і за цей буде подібний. Найбільшим релізом цього року в нас були «Трансформери: епоха винищення» (Transformers: Age of Extinction), їхній бокс-офіс склав $3 274 316. 

- Тема дубляжу також досить дратівлива в Україні. На вашу думку, скільки фільмів в українському прокаті повинні мати український дубляж? Як реагує український глядач на мову дубляжу? Чи має це для нього вирішальне значення при виборі, на який фільм купувати квиток?

- Який відсоток фільмів в українському прокаті повинен мати дубляж українською, я не знаю, це треба питати Держкіно. Щодо кількості то, наприклад, із найкращих 50 стрічок, які вийшли минулого року в прокат, тільки 7 не мали українського дубляжу. Це були або російські стрічки, або українські фільми, або фільми, які йшли з субтитрами. 

«Телебачення теж повинно займатися пропагуванням українського кіно» 

- Якщо зважати на те, що українці стали активніше ходити в кіно, то чи не варто приватним компаніям (бо зрозуміло, що в держави зараз грошей на це точно немає) зайнятися розбудовою мережі кінотеатрів?

- Щодо приватних інвесторів, як показує статистика, якщо зростає середня зарплата в країні, то зростає відвідуваність кінотеатрів і збільшується кількість самих кінотеатрів. 

- Часто кажуть, що треба відбудовувати кінотеатри в маленьких містах і селах. Хай вони будуть не такі суперові, і вартість квитка там буде помірною, але їх варто там відкривати для того, щоб відроджувати практику походу в кіно в маленьких населених пунктах. Водночас, наприклад, на фестивалі студентського кіно «Пролог» минулого року я бачила документальну стрічку «Кінотеатр України». Його автори зробили експеримент: поїхали у такий маленький населений пункт, знайшли там закинутий кінотеатр, і самі там наводили лад, крутили старе українське кіно. Треба подивитися той фільм, бо словами важко переказати, з чим вони зіткнулися. Люди там у своїй більшості і цільова аудиторія - молодь - не хочуть кіно, вони хочуть насіння й дискотек. Тому питання, чи варто вкладати у це гроші? Чи, можливо, якщо ця аудиторія звикла до телевізора, треба їм показувати українське кіно, програми про українське кіно по телебаченню, на комерційних каналах, у яких велика аудиторія?

- Якщо говорити про українське кіно, то це не та сама публіка, яка ходить на американське кіно. І з «Поводирем» у нас великий експеримент, чи ми знайдемо ту публіку. Наприклад, із «Тінями» це вдалося, фільм не був досконалим, але нам вдалося привести в кінотеатри саме ту аудиторію, яка йшла на цей фільм, бо він український. Також «Поводир» їздив із прем'єрним туром по всій Україні, аби показати в кожному місті, що дивитися своє кіно - це й цікаво, і є підтримкою вітчизняного продукту. Очевидно, що телебачення теж повинно займатися пропагуванням українського кіно, бо якщо ви маєте постійно на головних каналах у прайм-таймі російські фільми з міліціянтами, то глядач не цінуватиме українського кіно ніколи. То, по-перше, треба викинути весь той мотлох із ефіру і на його місце поставити кіно, яке хоче дивитися український телеглядач, а не кіно про російських військових, які потім приїжджають в Україну і роблять тут війну. Я не розумію, як так можна знущатися над власною країною і її глядачами, щоби ставити це в ефір. 

- Як ви гадаєте, чи буде зараз в Україні розвиватися продюсерське незалежне кіно? Чи знайдуться люди, які будуть у нього вкладати кошти?

- Я думаю, що Любомир Левицький буде таке кіно робити, бо має позитивний досвід. Інші продуценти будуть обережні, бо вони такого підкріпленого гарним бокс-офісом досвіду не мають. 

- Чи мають українські фільми перспективу виходити в прокат, і не просто виходити, а мати більш-менш успішний прокат за кордоном? Ми не кажемо про Росію, а от, наприклад, Польща? Чи цікаво полякам було би прокатувати українське кіно? Того ж «Поводиря»? Тим більше, що Держкіно - і теперішнє, й попереднє - активно спілкувалося з польською кіноспільнотою, от нещодавно повернулося з Варшавського кінофестивалю.

- Так, я був на цьому фестивалі і говорив там з одним із директорів другого польського телеканалу. Він був зацікавлений у тому, щоби купити «Поводиря» для показу на телеканалі. Чи вийде він у польському кінопрокаті, не знаю. Найкращим варіантом, щоби фільм вийшов у прокат деінде, є копродукція, можна робити фільми разом із Польщею, Німеччиною, Францією, й тоді буде прокат і в цих країнах. Без копродукції буде дуже складно.

19 вересня 2019 року. Червоний зал Будинку кіно. Художній фільм "БЛУКАЮЧА ЗЕМЛЯ" (Китай, 2019 рік) НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ та CHINA FILM CO.,LTD,ЗА ПІДТРИМКИ ПОСОЛЬСТВА КНР В УКРАЇНІ

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05

ОРЕНДА ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ ПЕРЕЛІК ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ