f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Мирослав Слабошпицький: Народилася мода - дивитися українське кіно

07.03.2015

На відкритті кінотеатру українського фільму «Ліра» Укрінформ поспілкувався про перспективи кінотеатру і українського кіно із режисером Мирославом Слабошпицьким, «Плем'я» якого є однією з тих 50 вітчизняних стрічок, що формують репертуар закладу.

Олександр Борисенко, Укрінформ

- Ми побачимо в прокаті нові українські фільми, отже можна казати про певне пожвавлення вітчизняної кінематографії. Що дало йому поштовх?

- Ренесанс українського кінематографа припав, десь, на 2011 - 2014 роки. Фільми виходили, бо в кіно були вкладені гроші. А гроші - це, знаєте, таке паливо, на якому працює кінематографія. Промоція, підтримка, тижні українського кіно в інших країнах - це все важливо. Але це все є абсолютно непотрібним, якщо немає виробництва фільмів.

- Ситуація погіршилася?

- Уже майже рік, як виробництво кіно в Україні зупинене. 10 фільмів зараз перебувають у стані напівготовності, бо вони недофінансовані. Їх виробництво законсервоване. Можливо, вони будуть дозняті, а може - ні.

- Але ж в історії кінематографа є приклади, коли фільми знімалися роками, іноді десятиріччями. Чому це може зашкодити стрічці?

- Коли фільм стоїть - це дуже ризикована ситуація. Ну, наприклад, акторки можуть завагітніти, або проходить більше часу і актори старішають. А буває й трагічніше. Двоє акторів, які знімались у фільмах, уже загинули... Це Віталій Лінецький, який знімався у стрічці «Гніздо горлиці» (його роль відзнята). Він загинув до завершення зйомок. Олексій Девотченко, що знімався зі мною у фільмі «Моя бабуся Фанні Каплан», був убитий у Москві. Тобто, це ризикована ситуація.

- Та незаважаючи на це, на українське кіно є запит. Чим пояснити його популярність?

- Почалася якась, певно, мода в різних містах України. Можливо, ходили не завжди на якісні фільми, бо кінематографія не продукує тільки хороші стрічки, вона продукує різні фільми. Але з цього почала народжуватися мода ходити на українське кіно, дивитися українське.

- Хто ці глядачі?

- Люди, які почали ходити на українські фільми, - це доволі невеликий прошарок. І ходили глядачі на ці фільми тільки тому, що вони українські, з цікавості. Це люди точно молодші за мене, які народилися вже після СРСР. Тому, я певен, частина молоді буде зацікавлена і дивитиметься. Є приклади суто молодіжного українського кіно, скажімо, фільми жахів - жанр для молодих. Якщо згадати «Тіні незабутих предків», не обговорюючи художні чи інші якості, я так розумію, він доволі непогано пройшов у прокаті.

- Чи буде наш кінематограф конкурентним у прокаті?

- Українському кіно не потрібно конкурувати з американським, та це й неможливо, оскільки жоден кінематограф світу не конкурує з американським кіно по-справжньому.

- Як довго демонструватимуться фільми в «Лірі»?

- Для українського кіно американський варіант прокату (два тижні - і все) не є оптимальним. Тому ми маємо довший прокат. А значить, більше людей зможе подивитися.

- Які фільми, на вашу думку, можуть викликати найбільший інтерес у глядачів?

- Кожен глядач знайде щось своє. У світовій кінематографії є фільми, які збирають багато глядачів, а є такі, що розраховані на невелику кількість; є романтичні комедії, фільми жахів, є якісь арт-фільми. Тобто, український кінематограф у цьому розумінні дуже відрізняється від світового. Тут є сегментований ринок і кожен фільм мусить віднайти свою аудиторію, тому я не знаю, яка стрічка може бути найпопулярнішою.

- А все ж таки...

- Якщо назвати рекордсменів останніх років, то це фільм члена партії «Единая Россия» Федора Бондарчука «Сталінград». Серед українських - фільм «Поводир» зібрав багато глядачів. Сегмент такого героїко-патріотичного кіно, незалежно від того, чи воно є, так би мовити, проукраїнським, чи антиукраїнським, спрацював. Але цього ніхто не може вгадати наперед, тому що на популярність фільму впливає багато обставин.

- На який прибуток можна розраховувати вітчизняним фільмам?

- Ми розуміємо, що українська кінематографія загалом є збитковою. Самодостатніми є кіновиробництво Франції, Німеччини, Сполучених Штатів... І, мабуть, все. Кіно інших країн, так чи інакше, є збитковими.

- Яке майбутнє ви пророкуєте «Лірі»?

- Поки що це - експеримент, і ми дуже сподіваємося, вдалий. Тут буде продовжуватися життя фільмів. Насправді, «Ліра» - дуже цікаве культурологічне явище, оскільки 20 років Україна фактично не мала справжньої кінематографії. Як я вже сказав, українська кінематографія проіснувала три роки, і чи продовжиться її існування – це наразі під питанням. І для того, щоб у «Лірі» було що показувати через рік, фільми мають зніматися зараз. Тому це є культурологічний феномен, який вартий уваги і потребує вивчення.

Олександр Борисенко, Укрінформ, 6 березня 2015 року

Перший Кіноогляд оголосив переможців

19 вересня 2019 року. Червоний зал Будинку кіно. Художній фільм "БЛУКАЮЧА ЗЕМЛЯ" (Китай, 2019 рік) НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ та CHINA FILM CO.,LTD,ЗА ПІДТРИМКИ ПОСОЛЬСТВА КНР В УКРАЇНІ

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05