f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Джонатон Нардуччі: Фільм руйнує певні стереотипи про українських жінок

12.03.2015

Режисер документальної стрічки "Заміж за іноземця" Джонатон Нардуччі - про зйомки фільму в Україні, американське кіно та українських жінок.

Вікторія Хоменко, INSIDER 

Голлівудський режисер Джонатан Нардуччі два роки в Україні та Штатах знімав "шлюбний романс". Майкл любить Світлану, а Світлана — своїх дітей. Рон любить себе, а Рона — Катя, Аня, Таня... У фільмі прості українки й американці шукають собі пару через шлюбні агентства.

Відсьогодні кіно у прокаті в Києві, Львові, Харкові, Одесі та Дніпропетровську. "Заміж за іноземця" — екстравагантна й виразна історія на будь-який смак.

Найпікантніше в стрічці відбувається під кавер пісні American Boy. І хоча американці зізнаються, що в Україні почуваються як у крамниці солодощів, дорога до шлюбу непроста. А весілля не гарантує кінець випробуванням. Не важливо, з Каліфорнії ти, з Техасу, Полтави чи Миколаєва — одержимим, зрадливим або закоханим може бути кожен.

Режисера цікавлять не стільки культурні відмінності людей із різних країн, скільки споконвічне питання пошуку щастя і компаньйона в житті. Цього року режисер дебютував із фільмом "Заміж за іноземця" у конкурсі найбільшого фестивалю Північної Америки Hot Docs. У Києві — його європейська прем'єра.

Перед показом режисер розповів INSIDER про наївність і жорстокість документаліста, чому в Штатах документальне кіно повинно заробляти і про міфи "американського принца". А також про те, що хвилює ледь не кожного глядача при перегляді — про любов і ненависть іноземних шлюбів.

Чотирнадцять років тому задумав зняти цей фільм. 2001-го я отримав спам-листа від шлюбної агенції. Реклама у вигляді запрошення на побачення. Подумав тоді — чорт забирай, на сайті всі ці супер-пупер-гіперсексуальні жінки з Росії хочуть одружитися зі мною. Я тоді ще вчився в кіношколі, не мав свого комп'ютера і переглядав усі ці “божевільні” фото дівчат у лабораторії університету.

Коли повернувся до цієї теми, сайт практично не змінився. Трохи змістилися акценти з Росії на Україну. Додали ще країн — Колумбія, Філіппіни, Китай. Отож я звернувся до найбільшої шлюбної агенції в Штатах — A Foreign Affair, яка спеціалізується на шлюбних турах, та агенції Elena’s Models, яка надає можливість спілкуватися чоловікам із Заходу з жінками зі Сходу. Мені важливо було показати ці дві різні моделі шлюбного бізнесу.

Жодних умов чи обмежень із боку агенцій не було. Єлені Петровій (голова компанії Elena’s Models, - ред.) не сподобався фільм. Хотіла, щоб її звідти прибрали. Але ми зі своїми героями підписуємо перед зйомками документ про згоду використовувати відео з ними.

Із 400 годин відзнятого матеріалу залишили п'ять історій. У якийсь момент вирішили, що потрібні по максимуму живі та цікаві персонажі. Драма тут, безумовно, важлива.

От, наприклад, товстий Боббі божеволів від дівчини схожої на Анджеліну Джолі. Такий тихий, дивний і мовчазний хлопець. Дівчина так і не прийшла на "соціальну вечірку" під час туру. Через два дні її якось знайшла сама агенція, і ми знімали їхню зустріч. Мені здається, що вона навіть не знала, що Боббі їй пише, і що взагалі відбувається.

Не думаю, що українки так уже й зацікавлені, щоб вийти заміж за американця. Це міф, який продають самотнім чоловікам. І фільм це показує. Ми були в п'яти турах у різних містах. Полтава, Київ, Одеса, Херсон, Миколаїв. У Києві шлюбні тури не надто успішні. Жінки тут столичні, з ширшим світоглядом. Це не те, чого шукають американські чоловіки. Вони хочуть домінувати над дружиною. Їм здається, що в них на долі написано одружитися з дуже покірною і хорошою жінкою, яка буде в усьому їм прислуговувати. Така собі дружина з 1950-х. Сидітиме і виглядатиме їх.

Є декілька категорій чоловіків, що їдуть у шлюбні тури. 10% бачать його, як секс-тур, 60% вірять, що за п'ять-сім днів вони повернуться додому жонатими. Без жартів. Вони справді в це вірять. 30% не розуміють, навіщо вони тут. До кінця туру ситуація змінюється. Залишається 40% чоловіків, які все ще вірять, що приїдуть додому одруженими. Решта — бачать його усе таки, як секс-тур.

Я був такий наївний, коли приїхав знімати в Україну. Мій перший замисел фільму дуже змінився. Було божевільним вважати, що я можу приїхати в Україну, зустріти тут потрібних людей і почати їх фільмувати. Зараз я би так ніколи не вчинив. Це було так наївно і невинно.

Фільм руйнує певні стереотипи про українських жінок. І аж ніяк вони не сприймаються як певна екзотика. Я думаю, що жінки в цьому фільмі сміливі. Вони сідають у літак і їдуть на інший континент, щоб ділити життя з людиною, яку ледве знають.

Ніхто й ніколи на сто відсотків не буде чесним із тобою. Жоден герой. Бо завжди є певна перспектива, з якою кожен дивиться на людину. Але завдання режисера максимально налаштувати до себе героя. Насправді я не знаю до кінця, яким чином нам вдалося усіх тих чоловіків переконати на зйомку. Я вірю, що мої продюсери Джон Барлоу і Надя Парфан доволі харизматичні люди... З кожним у цьому турі ми розмовляли і запитували про дозвіл знімати. І насправді, думаю, чоловіки погоджувалися, бо ми були відкриті до них і чесні. Більшість опиняється в цьому турі, бо одинокі, хочуть з кимось поговорити і потребують поради.

Найбільше при зйомці боявся, що ніхто не вийде заміж. Бо насправді з 15 американців, яких ми обрали потенційними героями, лише троє одружилися. Зазвичай тури весіллями не закінчуються.

Отож, я боявся що ніхто не одружиться. Крім божевільного Майкла з Австралії. Він буквально закидав нас листами. Був дуже наполегливий і хотів знятися в нашому фільмі. На сайті агенції розмістили оголошення, що шукаємо героїв для проекту. Майкл писав нам, що збирається одружуватися з українкою на Балі. Весілля фільмував мій друг. Майкл витратив на її подорож разом з дітьми, подругою та перекладачкою 50 000 євро.

Уже після їхнього весілля почали знімати розвиток стосунків. Насправді там було багато "червоних сигналів", і я казав Майклові, що Світлана не до кінця чесна з ним. Але я не знав, що насправді вона відчуває. Між ними працював перекладач з агенції. Я був певен, що вона розірве стосунки. Нас Світлана використала для безпеки. Бо якби ми не фільмували розрив, Майкл поводився б агресивніше. Глибоко в серці в мене були відчуття й підозра, що в ньому є щось зле й одержиме. До того ж у нього були дивні почуття до доньок Світлани...

Майкл досі навідується в Україну регулярно — шукає собі тут дружину. Зі Світланою вони все ще законно одружені на Балі. Майкл — людина, яка живе у світі своїх ілюзій. 

Я не пасивний спостерігач. Не такого типу режисер. Звісно, є "сінема веріте", коли ти почуваєшся мухою на стіні при документальній зйомці. Але я цілковито залучений до процесу фільмування. Це два різні підходи. Тому тут і чітку межу між персонажами та режисером ніколи не проведеш.

Ніколи не наказував героям, що робити. Але коли вони радилися зі мною — відповідав чесно. "Чи здається, що вона мене обманює?" — "Так". "Я повинен одружитися з цією дівчиною?" — "Ні".

Чи думаю я, що документальне кіно — це реальність? Ні, це декорована реальність. Документальні фільми не створюють і не конструюють її. Але як тільки ви направляєте камеру на людину, вона починає змінювати свої дії. Свідомо, несвідомо — не важливо. Камера додає напруження.

Я ніколи не моделював ситуації для цього фільму.

Американська індустрія документального кіно різниться від європейської. Ти маєш знайти шлях, аби твоє кіно заробляло. У нас немає державного фінансування. Наш шлях — це краудсорсинг або приватні інвестори. Але якщо ти береш гроші в інвестора, то фільм має бути комерційно привабливим, аби потім повернути ці гроші. 

Знімати фільм до біса важко. Я ненавиджу знімати (сміється, — ред.)! Це ж робота! Камера в руці — отже, ти працюєш.

"Заміж за іноземця" - американський чоловічий фільм. Із позиції режисера-жінки й українки історія виглядала б інакшою.

Найбільше боюся, що після фільму глядачі запитуватимуть — що ж таке любов?

Вікторія Хоменко, INSIDER, 12 березня 2015 року

Перший Кіноогляд оголосив переможців

19 вересня 2019 року. Червоний зал Будинку кіно. Художній фільм "БЛУКАЮЧА ЗЕМЛЯ" (Китай, 2019 рік) НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ та CHINA FILM CO.,LTD,ЗА ПІДТРИМКИ ПОСОЛЬСТВА КНР В УКРАЇНІ

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05