f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Андрій Халпахчi: «Незважаючи на труднощі нам вдалося створити цікаву програму»

21.10.2015

В останній тиждень жовтня в Києві відбудеться Міжнародний кінофестиваль «Молодість», який відзначатиме 45-річчя!

Світлана Агрест-Короткова, «День»

Мешканцями кіносвіту цей форум шанований своїм умінням відкривати шлях до вершин кіноолімпу талановитим дебютантам, він порадує глядачів чисельними конкурсними і позаконкурсними програмами, ретроспективами і спецпоказами. Міжнародні програми традиційні — від студентського фільму до повнометражного дебюту — і географія цих стрічок охоплює практично весь світ. Приємно зазначити, що в кожній номінації присутні українські роботи, включно з повнометражним конкурсом. Тут оцінюватиметься фільм «По той бік» режисера Олександра Литвиненка. Судити конкурс буде журі у складі Матіаса Фрегова, Ярослава Пілунського, Мікеланджело Мессіна, Катрін Дюссар і Даріуша Гаджевськи.

Програма «Фестиваль Фестивалів» наповнена фільмами — призерами найпрестижніших світових кінофорумів. Спеціальною подією «Скандинавської програми» стане фільм — володар «Золотого Лева» Венеціанського фестивалю «Сидів голуб на гілці, міркуючи про буття» Роя Андерссона. Саме ця стрічка представлена цього року на «Оскар» від Швеції. У програмах «Французький бульвар» і «Німецька хвиля» глядачі зустрінуть відомі імена у нових роботах майстрів Франції і Німеччини.

Вже третій рік у межах «Молодості» проходить Національний конкурс, який фестиваль придумав і здійснює спільно з Фондом Ігоря Янковського. 23 роботи, загальний хронометраж яких п’ять годин, а це і короткометражне кіно, і документальне, і анімація, нагадують — українське кіно є! Очолює журі відомий кінорежисер Роман Балаян, який заявив, що чекає відкриттів і готовий підтримувати молодих, талановитих колег.

Отже, попри всі труднощі, об’єктивні і суб’єктивні перепони, фестиваль відбудеться. Про це наша розмова з багаторічним генеральним директором «Молодості» Андрієм Халпахчі.

ЮВІЛЕЙ — ОСОБЛИВА СВЯТКОВІСТЬ

— Андрію, ми стоїмо на порозі 45-го фестивалю «Молодості», який пройшов довгий шлях і у власній історії, і в історії країни. Разом із країною переживав пікові ситуації як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус. Яким би нікчемним не було ставлення держави до культури, фестиваль буде!

— Цього року фестиваль ювілейний і повинен відрізняться якоюсь святковістю. Взагалі-то слово фестиваль від слова fest — свято, тому, окрім серйозної роботи-лабораторії, яка завжди проходить на «Молодості», треба створити особливу, святкову атмосферу. Головне, що нам вдалося при складній ситуації в Україні в цілому (мова зараз про фінансову складову) зверстати дуже сильну і цікаву програму. Зберігши всі наші конкурсні і позаконкурсні секції. Досить сказати, що в програмі «Фестиваль Фестивалів», де ми прагнемо показати головних лауреатів головних фестивалів, глядачі побачать, наприклад, французьку картину «Діпан», яка отримала «Золоту пальмову гілку». У програмах і класика, і сучасність, і короткий метр, і кіношколи. Відкриття форуму буде в Театрі ім. І. Франка. З одного боку, це вимушена міра, бо оренда коштує приблизно в чотири рази менше, ніж у Палаці «Україна».

— Чи є складнощі з кінопоказом?

— Немає. Все одно ми забезпечуємо кінопоказ, у Театрі ім. І. Франка це навіть легше. Річ у тім, що місць уп’ятеро менше, ніж у палаці, а заявок ми отримали від різних організацій вже вчетверо більше, ніж кількість місць у театрі. Але ж є приїжджі гості, наші місцеві зірки, яких хотілося б бачити на ювілейному фестивалі. Ми робимо акцент на українських акторах і режисерах. Форуми такого масштабу, як наша «Молодість», мають свої традиції, і будь-які нововведення мають бути суворо дозовані, аби не виглядати імплантатами. Зараз ведуться переговори зі спонсорами, щоб і гостям, і нашим професіоналам дати можливість поспілкуватися між собою. На жаль, у Києві до цього часу немає такої локації, яка є в багатьох країнах світу, де спеціально будують палаци під фестивалі. Наш затишний кінотеатр «Київ» все-таки не той простір, де можна все організувати. Тому, сподіваюся, цього року буде багато нових майданчиків, що стосуватимуться фестивалю.

— Що ж це за майданчики?

— Тривають переговори. Але вже можна назвати ресторан-клуб «Lетаж», у кінотеатрі «Київ» — «Апельсин», чудове місце, яке теж буде місцем зустрічей. Для наших гостей робляться спеціальні знижки, можна випити кави, поспілкуватися. Якими б не були передові технології, можливості лінків, ніщо не замінить живе спілкування. І, звичайно, традиційно — наш постійний партнер, готель «Баккара».

СИТУАЦІЯ З БЮДЖЕТОМ НА КУЛЬТУРУ — КАТАСТРОФІЧНА

— Якими б відкритими до співпраці не були спонсори, без серйозної державної підтримки не обходиться жоден великий світовий фестиваль, що ж відбувається у взаєминах фестиваль — держава? Які перспективи в цьому плані?

— Фестиваль давно зарекомендував себе як важлива подія, тому, як би не мінявся склад керівництва Міністерства культури або Держкіно, не можу сказати, що ми не маємо уваги з їхнього боку. Інша справа, що загальна ситуація з бюджетом на культуру досить катастрофічна, на сьогодні підписуються документи, де загальна сума складає 552 тис. гривень. Держкіно і Міністерство культури, у яких є ще якісь додаткові гроші, різними організаційними методами намагаються знайти вихід із патового становища. Можна робити якийсь додатковий захід, але щоб не звучали слова «кіно» і «фестиваль». У чому складність? Ми всі розуміємо, що був дуже складний рік для кіновиробництва, для ситуації з кіно. Але прийшло радісне повідомлення, Держкіно домагалося цього з березня місяця, вони отримали додаткові 100 млн. гривень фінансування. У зв’язку з цим Пилип Іллєнко в особі Держкіно міг би значно серйозніше профінансувати фест. Але Міністерство фінансів і казначейство це не пропустить! І все зроблено таким чином, що 31 грудня Держкіно поверне державі 36 млн. гривень, але ж кіновиробництво «запустити з кондачка» неможливо. Використовувати їх вони не мають права. Про це, звичайно ж, треба говорити. Міністр культури В’ячеслав Кириленко начебто намагається щось зробити, але ця сума — 100 млн. — з’явилася тільки тиждень тому. Тут має бути або розпорядження Президента країни, або голови Кабміну, аби ми могли отримати додаткове фінансування. Все зроблено так, щоб були перепони, керівник відділу культури в Міністерстві фінансів не підпише це фінансування. А потім казначейство вирішить, що треба дати гроші в інше місце. В результаті отримуємо гроші за фестиваль у травні місяці наступного року, і той же Палац «Україна» подає на нас до суду, аби ми ще платили їм і неустойку. Дуже складна система використання грошей, начебто придумана для того, щоб не було корупції, аби ці гроші були дійсно цільовими. З іншого боку, система і її повноважні представники змушують думати, як крутити ці гроші. Наприклад, у Міністерстві культури існує постанова, що вони можуть фінансувати проживання гостей, але тариф — 250 гривень на добу...

— Це в якому готелі такий тариф?

— У гуртожитку можна поселити актрису або режисера... Чому це не міняється? Нам пропонують подумати «перекрутитися якось». Треба щось вирішувати, міняти. Говорять про глобальні реформи, а якісь маленькі важливі речі не робляться. Всі чекають нового закону щодо кіно. Пан Стець теж зустрів мене з великою повагою до фестивалю і пообіцяв закласти «Молодість» у програму іміджевої політики підвідомчого йому міністерства. Подивимося. У тому й справа, що у нас завжди «хтось шиє ґудзики, а інший пришиває рукави», за Райкіним. Тому наші депутати носять італійські костюми, а не вітчизняні. І в цьому біда, адже кінофестиваль — не тільки вузька спеціалізація кіно і культури, це значно ширше. Ображається керівництво нашого Кінотеатрального університету, студенти говорять, що за час фестивалю «Молодість» отримують більше, ніж за рік навчання в інституті. У нас чудові майстер-класи, можливість прямого спілкування тощо. І ми раді, коли студенти приходять до нас за рекомендаціями, на стажування їдуть за кордон, вони зустріли тут своїх колег, познайомилися, дізналися, як вступати до школи Анджея Вайди. Це дуже важливо. І гості, люди, які приїжджають на фестиваль, — це імідж України і, найголовніше, — імідж міста. Усі фестивалі носять назви свого міста у всьому світі, і як місто зустрічає — дуже важливо.

ФЕСТИВАЛЬ МОЖЕ ПОМІНЯТИ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

— До речі, як «Молодість» зустрічає місто? Знаю, що протягом довгого часу ви з чолобитними ходили до мера...

— Потрапити до мера нам так і не пощастило, зараз же вибори... Так сталося, що фестиваль із завидною періодичністю збігається з виборами, то президентськими, то мерськими, і це дуже складно, бо зайнята реклама на телебаченні, зайняті сітілайти. Місту ми стабільно байдужі. Розумію, на майбутнє фест повинен переїжджати в інше місто, там, де культурою займаються. Є пропозиція від Львова, і, можливо, це останній Київський міжнародний фестиваль, а буде тепер Львівський міжнародний кінофестиваль. Говорячи про фінансування, досить сказати, що мерія Одеси виділила на фестиваль не дуже велику суму — 1 млн. гривень. Київська мерія виділяє двісті тисяч, від яких ми збираємося відмовитися, хоча, звичайно, і вони нам украй потрібні. Вважаю, що для столиці України, міста, яке претендує бути культурною столицею, — це образливо. Стосовно культури, на мою думку, є багато чого, функціонують театри, люди ходять у кіно, але є три головні події протягом року, які асоціюються саме з містом, — «Країна мрій», ГОГОЛЬFEST і кінофестиваль «Молодість». ГОГОЛЬFEST отримав 200 тисяч гривень, збиралися дати 100, але В. Троїцький відмовився від цієї сотні. Ось і нашому фестивалю від щедрот 200 тисяч дають. Уп’ятеро менше, ніж Одеса! На жаль, говорити про оргпідтримку теж не доводиться. Ми з весни зверталися до мера В. Кличка з проханням запросити людей, які дійсно могли б нам допомогти організаційно, бо не все робиться за гроші. На жаль, жодної реакції, жодної відповіді. І це дуже серйозне питання, чому Київ не став культурною столицею. Сьогодні туристи більше їдуть до Львова, ніж до Києва. Що б не говорили, не можна списувати все на війну. Безумовно, є «Мистецький Арсенал», є PinchukArtCentre, де відбуваються культурні події, але не завдяки місту. Ні у країні, ні в Києві за цей час не було складено культурної політики. Концерти на Майдані більше відповідають Фастову, ніж Києву. Ініціативи, які існують, не реалізовуються або реалізовуються украй слабо.

— Отже, попереду переїзд?

— Звичайно, це проблема, проблема життєва. Я в досить складні для себе радянські роки ніколи не міг уявити, як можна емігрувати зі своєї країни. Настільки корінням уріс, і саме до Києва, я киянин четвертого покоління. Мені важко відірватися від свого міста, своєї вулиці. Для людей, які виїжджають, це чималий стрес — поміняти місце проживання, навіть якщо це пов’язано з любовною історією, а не тільки з життєвою необхідністю. Тож для фестивалю, який 45 років існує в Києві, — це все одно як еміграція, не кажучи про суто емоційний стрес. Є ж побутові речі, це ж треба переїжджати.

— По-моєму, єдиний подарунок, який мер зробив фестивалю і місту, — це відреставрований після пожежі кінотеатр «Жовтень».

— Місту, сподіваюся, так. Ми працюємо цього року ще й з кінотеатром «Сінема-Сіті», другий рік працюємо з кінотеатром «Кронверк», є постійні наші точки — «Київ», «Панорама» і «Жовтень». Так, чудово, що відбудували кінотеатр «Жовтень», але це звичайний комунальний кінотеатр, який, дай Боже, успішно працюватиме і робитиме цікаві прем’єри і заходи. Так, це наша локація, ми раді, що туди повертаємося. Але, даруйте, як це відбивається на допомозі кінофестивалю «Молодість»? Крім того, хочу звернути увагу, «Жовтень», який вважається комунальним, місто взяло на себе, бо був великий скандал, який ініціювала громадськість, з нашою допомогою теж, місто пішло на те, аби відбудувати цей кінотеатр. А ось існує кінотеатр «Кінопалац». Він приватний. Перший кінотеатр у місті, де було поставлено сучасне устаткування. Був практично знищений під час Майдану. Нікого не цікавить, що це теж була точка високої культури і що треба було допомогти її відбудувати. Чомусь у нас вважається, що приватне не стосується міста, приватний бізнес ніхто не захищає. Все складно цього року, «сиплються» наші спонсори, ситуація в країні нагадує початок 1990-х. Думаю, журналісти могли б провести розслідування, хто хоче привласнити собі компанію МСЛ, у якої заарештувала рахунки, лотерейний бізнес сьогодні вигідний.

«СКІФСЬКИЙ ОЛЕНЬ» БЕЗ ФІНАНСОВОЇ СКЛАДОВОЇ

— «Молодість-2015» може залишитися без головного призу, який багато років забезпечувала ця компанія?

— Арештовані рахунки, вони зараз не можуть нам допомогти... Але є люди, які не забувають про нас і готові підставити плече. У цьому плані у нас повноцінно розвивається Національний конкурс, який ми провели разом із Всеукраїнським благодійним фондом «Ініціатива заради майбутнього» Ігоря Янковського. Фестиваль — це трамплін для наших молодих режисерів, і дуже важливо, аби вони не загубилися, не зникли з обрію. Таланти треба підтримувати. Це очевидно. Багато компаній, які з нами працюють, які нам допомагають. Водночас дуже серйозно відчуваємо брак міського плеча. Ще важливий момент — ми не можемо орендувати всі кінотеатри і робити безкоштовні покази для глядачів. Зокрема для студентів, для яких важливо потрапити на фест. Ми робимо максимум, але, на жаль, зали не гумові. Тому вводимо нову ініціативу. Звертаються деякі бізнесмени з пропозицією купувати квитки на відкриття, готові платити за це великі гроші, і ми вирішили, що варто це робити. Якщо у нас набереться певна кількість віпів, за рахунок цих грошей зможемо забезпечити безкоштовний показ для студентів і пенсіонерів.

— Який же фільм стане фільмом відкриття?

— Це фільм «45 років» — британська картина з Шарлоттою Ремплінг і Томом Кортні. Актора Тома Кортні сьогодні пам’ятають менше, він більше працює в театрі, але він грав свого часу у фільмі «Доктор Живаго» та інших картинах. 45-й ювілейний фестиваль логічно відкрити фільмом «45 років» — це картина про спільне родинне життя упродовж 45 років; актори отримали головні нагороди — «Срібних ведмедів» на фестивалі у Берліні за краще виконання ролей. Що стосується фільму закриття, ми ще в роздумах. Хотіли показати фільм «Молодість», це відповідає нашій назві, але місцевий дистриб’ютор запросив тисячу євро за разовий показ, ми не можемо собі цього дозволити. До речі, велику програму безкоштовно нам надасть компанія B&H Film Distribution. Дуже вдячний Богдану Батруху, що він це розуміє. Там є дуже цікаві картини, одна з яких може стати фільмом закриття. Або ж це буде фільм — переможець фесту. Але тут завжди є проблема, інколи цей фільм може бути складним для масової публіки, яка присутня на церемонії закриття. Ми постараємося легшу картину підібрати. А складні картини для кіноманів будуть показані упродовж дев’яти фестивальних днів.

Світлана Агрест-Короткова, «День», 16 жовтня 2015 року, №187

28 травня, вівторок, Червоний зал ФІЛЬМИ-ПРИЗЕРИ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ

27 травня, понеділок, Синій зал НАШ ІЛЮЗІОН Цикл «Наші співвітчизники у світовому кіно»

26 травня, неділя, Червоний за ФІЛЬМИ-ПРИЗЕРИ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ