f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Володимир Мула: «У Чикаго доводилося підробляти: ми прибирали сніг за $60»

05.05.2017

5 травня 2017 року в український кінопрокат вийшла документальна стрічка Володимира Мули «Американська мрія. У пошуках правди». У фільмі – мотивуючі історії українських емігрантів, котрі домоглися успіху в США. Подаємо інтервю із режисером.

Катерина Скрипнікова, «Дуся»

Дмитро Коваленко, якого доля закинула в США у 13 років, став успішним футболістом і грав разом з Девідом Бекхемом. Міка Ньютон – популярна співачка, яка представляла Україну на Євробаченні-2011, поїхала до Каліфорнії, щоб втілити свою мрію про премію Grammy, але її співпраця з місцевим музичним лейблом не склалася. Проте Ньютон знайшла в собі сили рухатися далі: сьогодні вона зірка реклами, працює з відомими світовими брендами (до речі, у фільмі розповідає про це вперше). Програміст Арсен Костенко працює в компанії Twitter. Професор Юрій Шевчук викладає українську мову в Колумбійському та Єльському університетах. Винахідник Вадим Чаленко створив спеціальний адаптер для смартфонів (завдяки йому телефон перетворюється на повноцінну відеокамеру), річний оборот його компанії сьогодні – один мільйон доларів. Ось такі мотивуючі історії показані у фільмі «Американська мрія. У пошуках правди».

Український журналіст (працював на телеканалах «1+1», «UA:Перший», ICTV, а також спецкором BBC Ukraine) і режисер Володимир Мула разом з оператором Станіславом Ткачовим і сценаристом Миколою Васильковим протягом півтора місяців подорожував по Америці і спілкувався з українськими емігрантами, які домоглися там визнання у різних галузях. Зйомки «Американської мрії» йшли на Голлівудських пагорбах, в Колумбійському університеті Нью-Йорка, на найвищому хмарочосі Чикаго, в штаб-квартирі Twitter. І, що цікаво, абсолютно без фінансування. Як можна зняти повноцінне кіно з мінімальним бюджетом, Володимир Мула розповів нам в інтерв'ю.

Володимире, у фільмі ви, подорожуючи по американських містах, часто говорите про те, що вам не вистачає грошей, що в Штатах все дорого. Герої картини допомагають вам з житлом, запрошують на ланчі, підвозять на машині. Загалом, всіляко економлять ваші кошти. Так було в реальності чи це художній прийом?

Так, все це було в реальності! Це правда, що Оленка (героїня фільму Олена Жирнова – багаторазова чемпіонка України, майстер спорту з тенісу. В Штатах з 2001 року. Основне джерело доходу Олени – нерухомість. – Прим. ред.) надала нам безкоштовно квартиру, яку здає в Нью-Йорку. І правда, що Вадим Чаленко подарував нам адаптер, а з Юрієм Шевчуком ми пішли на ланч. Крім того, ми викручувалися, як могли. У Чикаго навіть підробляли: довелося зі знімальною групою прибирати сніг з тротуарів, за що нам заплатили $60 (приблизно 1600 гривень). Спочатку я сумнівався, чи варто взагалі це показувати у фільмі, але сценарист мене умовив: це ж наша фішка! Крім того, важко утримати увагу людей протягом півтори години тільки на інтерв'ю.

А скільки ви витратили на зйомки?

На зйомки, перельоти, проживання та інші витрати пішло $10 тисяч (близько 270 тисяч гривень. – Прим. ред.). Ми витрачали тільки на знімальну частину. Це були як наші власні гроші, так і кошти меценатів. Хтось нам оплатив проживання, хтось – перельоти. У Держкіно грошей не просили. Ну а виробництво фільму нам обійшлося взагалі безкоштовно: ми все робили на базі київської студії FM-TV, це наші партнери.

А ви самі змогли б жити в Америці?

Я жив там і розумію, що зміг би, але не хочу. Вперше я полетів до Нью-Йорку в 2009 році за студентською програмою Work and Travel, навчався там і підробляв офіціантом. Тоді мені в Штатах не сподобалося. Через три роки поїхав туди вже працювати як журналіст, але не зміг залишитися, мене тягнуло в Україну – і я повернувся.

Під час перегляду фільму я звернула увагу на те, що вигляд у більшості героїв досить сумний.

Ну звичайно, кожен з них пережив внутрішню трагедію. І хоча це успішні історії, всі вони непрості. Ось, наприклад, Міка Ньютон тут була співачкою, її всі знали, а в США приїхала – і їй довелося починати все з нуля.

У картині вперше розповідається про нову роботу Міки в Лос-Анджелесі. У своєму інтерв'ю вона критикує наш народ («Ми дуже талановиті, але ліниві»; «У нас люди звикли красти»). Вас не короблять деякі її висловлювання?

Ні. Я такого не відчув. Навпаки, мені сподобалася фраза Міки про те, що в нашій країні кожен намагається кинути тобі в спину дротик, а в Штатах всі тебе підтримують. Це правда. Я радий, що вона це сказала. У фільмі Міка така, яка є.

Ви хочете знімати продовження «Американської мрії». Що це буде за фільм?

Так, ми продовжимо емігрантську історію. Але спочатку хочемо розібратися з цим фільмом і знайти фінансування на наступний. Збираємося зробити копродукцію «Великобританія–Канада–США».

На фото: Микола Васильков і Володимир Мула. Світлина Максима Лісового

Катерина Скрипнікова, «Дуся», 13 квітня 2017 року

28 травня, вівторок, Червоний зал ФІЛЬМИ-ПРИЗЕРИ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ

27 травня, понеділок, Синій зал НАШ ІЛЮЗІОН Цикл «Наші співвітчизники у світовому кіно»

26 травня, неділя, Червоний за ФІЛЬМИ-ПРИЗЕРИ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ