100 РОКІВ ТОМУ В ОДЕСІ ПОМЕРЛА ВІРА ХОЛОДНА
18.02.2019
ВІРА ХОЛОДНА прожила лише 26 років. Чотири з них знімалася в кіно. Народжена в Полтаві, в сім’ї гімназичного вчителя Василя Левченка, з дворічного віку жила і виховувалася в Москві, куди переїхала родина. Рання смерть батька зробила її дівчиною без приданого. На що можна було розраховувати? На вдале заміжжя. Вона й вийшла, в сімнадцять, за успішного юриста Володимира Холодного [...]
Треба зрозуміти одну просту річ: Віра Холодна — феномен масового, маскультівського кіно тих часів. Хоч фільми Владіміра Бауера (Віра у нього знімалась) прагнули, скажімо, апелювати й до глядача естетського. Одначе ж кінострічки знімали конвеєрним способом, про естетські установки дбали в останню чергу. За чотири роки роботи в кіно Холодна ЗНЯЛАСЬ У ПІВСОТНІ ФІЛЬМІВ, АБСОЛЮТНА БІЛЬШІСТЬ З ЯКИХ НЕ ЗБЕРЕГЛАСЬ.
Чому так багато ролей? Бо Холодна була головною Зіркою тогочасного кіно, ідолом для мільйонів громадян Російської імперії. Й не скористатися цим кінопідприємці не мали жодних підстав.
А Зірка — це передусім певний конкретний міф. У більшості фільмів Віра Холодна й продовжувала основний сюжет того міфу: рокованість жіночої краси, якою прагнуть заволодіти одночасно кілька репрезентантів зла. Чоловічої статі, звісно, хоча й жіноцтво теж не без своїх відьомських заморочок.
А персонажі Холодної — чисті, душевно, а то й тілесно непорочні. У цьому світі вони тільки жертви...
До речі, дивовижна річ, одначе невідомо жодного позашлюбного роману Холодної, у цьому вона була суголосною зі своїми героїнями, хоч і не всіма, звісно. Навіть режисер Петро Чардинін (у 1920-ті він працював в Україні, де зробив чимало фільмів), який був великим докою в частині жіночої статі, і той не мав жодного успіху. Якби щось було, тодішні журналісти не пропустили б, можете не сумніватися.
Що залишилося? Тільки кілька стрічок. «Міражі» (інша назва «Трагедия красивой девушки») Чардиніна — про те, як молода жінка заплутується в почуттях і життєвих обставинах і стріляється. «Истерзанные души» Владіміра Касьянова — як вважає один з рецензентів, головна думка фільму в тому, що «жінка не завжди цінує свою репутацію більше, ніж голову коханця». «Молчи, грусть... молчи...» Чардиніна, де Холодна у парі із самим режисером зіграла циркову артистку (за однією з рецензій, поєднання плакучої мелодрами, салонної драми, детективного сюжету...). «Последнее танго» Вячеслава Вісковського — маленька танцівниця Кло гине від ножа свого коханця...
Оце і все? Та ж ні, лишається щось більше. Холодна тінь (буквально так) цієї жінки пронизує простір сучасної кіноісторії, покликуючи кінематографістів до відгуку, до рефлексій душевних і естетичних. Досить пригадати хоча б «Рабу любви» Нікіти Михалкова чи українську документальну стрічку «Знак — тире» Сергія Буковського. Згадаймо, що сама смерть актриси 1919 року стала матеріалом для документального фільму Петра Чардиніна «Похорон Віри Холодної». І в смерті вона лишалася актрисою — без дешевих віньєток на кшталт слів «велика» чи «геніальна».
Давайте так: Віра Холодна подарувала нам образ великої жінки. Упродовж цілого століття вона його утримала, цей образ. Хіба мало?
(фрагменти статті С.Тримбача, газета "Урядовий кур"єр" 2013).