КАВАЛЕРІДЗЕ. ЗЛИВА 13 квітня - День народження ІВАНА КАВАЛЕРІДЗЕ (1887-1978).
14.04.2020
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Скульптор, художник, кінорежисер, драматург… Фантастично обдарована людина. Один із небагатьох, кого можна назвати справді новатором. Із дуже складною долею…
Складною була і доля КАВАЛЕРІДЗЕ-КІНОРЕЖИСЕРА. Його перший фільм - «ЗЛИВА» (1929) викликав суперечливі, переважно негативні відгуки. Зрештою, він і не зберігся, розтанув у пітьмі історичного часу.
“Злива” (оскільки фільм не зберігся доводиться послуговуватися описами) має підзаголовок “Офорти з історії гайдамаччини”. Уповільнена, епічно велична течія часу, що підкреслено стилізацією персонажів під скульптури. Фільм знято великими тривалими шматками на цілковиту противагу тодішній монтажній естетиці. Звичайно, поетика твору принципово антипсихологічна і відтак розвиток характерів замінено пластико-ритмічним розгортанням теми.
Художником був сам КАВАЛЕРІДЗЕ, оператором - Олексій Калюжний, один із фундаторів вітчизняної школи операторства. Починав з фотографії. Деякий час працював у театрі імені Гната Михайличенка, в основі репертуарної політики якого лежали масові мистецькі дійства, помітною складовою яких був візуальний чинник. Разом з майбутнім кіноактором і режисером Валерієм Інкіжиновим організував при театрі кіностудію і зробив перший фільм – рекламний ролик про тютюн. А потому починає працювати у ВУФКУ – спершу як київський кореспондент хроніки, а далі і як оператор.
Першим кроком у досягненні нової філософії кіномистецтва для Калюжного і стала "Злива". Один із описів фільму міститься в книзі «Три оператори» (Київ, 1930) Микола Ушакова. „Оператор,- пише він,- поставив собі завдання створити фільм в тонах граніту, мармуру, гобелена й офорта. Повсталі селяни мусили скидатися на гранітні брили, Катерина Велика – на мармурову статую, польський король і польський двір – на сцени з гобеленів, а селяни і селянки під час роботи мусили нагадувати офорти”. Кожен кадр вибудовувався як площинний, з багаторазовою експозицією. У підсумку вийшло видовище, ні на що не схоже – принаймні в контексті кіно.
Втім, Ушаков критично поцінував „Зливу” і її авторів. „Організовуючи матеріал до початку зйомок, вони замінили виразний жест актора колективним розхитуванням, взятим з ранніх постановок театру „Березіль” та Михайличенка.
Громадянську війну вони показали як балет статуй, що оживають. І війну, й історію Гайдамаччини вони позбавили сонця, під яким і за яке бились гайдамаки і червоноармійці, крові, яку вони проливали. Війна представлена ними у вигляді темних асоціацій нічної свідомості (...) Помилка Калюжного і Кавалерідзе полягала в тому, що вони, змінюючи світло перед зйомкою, міняли його пропорції не за законами, захованими в сутності речей, а за рецептами театру, скульптури і живопису. Звільнивши кінематограф від літератури, від його основ - монтажу, вони віддали кіно в рабство образотворчим мистецтвам”,- такий, доволі суворий вердикт.
Калюжний мав трагічну долю – у 1930-ті роботи в нього було небагато, а потому заарештовано і розстріляно 1938 року. З ним разом було радикально заперечено розпочаті пошуки та експерименти. Хоча учень Калюжного Микола Топчій багато в чому продовжив пошукову традицію, у співпраці з тим самим режисером, Іваном Кавалерідзе („Перекоп”, „Штурмові ночі”, „Коліївщина”, „Прометей”).
На фото: кадр з фільму "Злива"
Прометей — Художній фільм / Режисер Іван Кавалерідзе / Українфільм // 1936
https://www.youtube.com/watch?v=7qzMgz6BiZo
Іван Кавалерідзе - скульптор, художник, драматург I Пишемо історію