ШЕВЧЕНКОВЕ РІЗДВО
26.12.2020
Sergiy Trymbachмія
НСКУ, Українська кіноакадемія
175 літ тому, Різдво, у Поета двостороннє запалення легенів.
Дивлячись в очі смерті ТАРАС ШЕВЧЕНКО пише свій «ЗАПОВІТ»
ЗАПОВІТ читає Костянтин Степанков
https://www.youtube.com/watch?v=b-I41tFM0Jc
Так, це сталося на Різдво, яке тоді святкували 24-25 грудня. 1845 рік, 31-річний ТАРАС, від жовтня, гостює у свого приятеля, лікаря Андрія Козачковського у Переяславі - аж до початку 1846-го. Це той фантастичний період, коли було написано справді великі твори великого національного пророка.
«Уранці,- згадував Козачковський, - він звичайно писав, зовсім не прагнучи залишатися наодинці.
ВІН ПИСАВ НІБИ ГРАЮЧИСЬ.
Я саме мав тоді справу з євреями, і вони часом заповнювали мою вітальню, в якій Шевченко найчастіше працював, але цей гамірний кагал не тільки не заважав йому (хоча він міг би піти до кабінету), а навпаки, продовжуючи писати, він прислухався до розмов євреїв, втручався в них і, розсмішивши чимось кагал, сам реготав, продовжуючи швидко і безупинно свою справу, без будь-яких виправлень.
Вечір минав у розмові, що тривала майже завжди години до другої.
Обмірковуючи його досить недавній вихід із стану простого наймита, я дивувався його розвитку і різноманітності його знань, які давали щовечора новий привід для розмови. Іноді він читав біблію, відзначаючи місця, що вражали особливою величчю думки; на жаль, ця біблія під час пожежі згоріла. З тодішніх задумів його пам’ятаю два, які не здійснилися: перший — велика картина «Видіння Ієзекіїля в пустелі, всіяній сухими кістками» і другий — подорож по Дніпру (з оглядом берегів його) в товаристві кількох осіб, до участі в якій він запрошував і мене, з метою вивчення краю в археологічному, історичному та етнографічному планах.
Богдан Ступка про Тараса ШЕВЧЕНКА
https://www.youtube.com/watch?v=TkQFiD-HZcM
Далі: