ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ! СКАРБ ТИ НАМ ПРИНІС!
10.02.2018
СЛАВКО ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ - славний мій товариш, знайомий ще із студентських літ. А нині ми незрідка виступаємо поруч на вечорах в Будинку кіно у ролі таких собі конферансьє. Славко і тут неперевершений - і як глибокий аналітик фільмів, кінокультури в цілому, і як поет, що може зльоту, імпровізаційно створити вірш на ситуативну колізію (ювілейну, скажімо).
Одначе ж ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ справді великий поет, це так є, це випрозорилось, особливо тепер, коли Славко став Станіславом і почав серйозніше ставитись до свого таланту. Можливо після поранення у 2014-му на Майдані... Коли смерть прошамотіла поруч, черкнувши своїм крилом. Нагадавши: MEMENTO MORI. Нагадавши: життя плинне, а Поезія вічна, і треба, треба не тільки творити вірші, а й пакувати їх у книги-торби. З якими вже можна й у дорогу рушати - з отим духовним харчем. У подальшу дорогу, яка десь упреться в прірву, якої поети не бояться - бо закляли її своїм словом.
Так чи інакше, а потому вийшли дві книжки - "ЧЕСЬКИЙ ЗОШИТ" (2015) і ось тепер SILENT FORM (cебто Мовчазна, безмовна форма), 2017-го. Тут і поезії, і переклади, і про самого Поета.
Вірші ЧЕРНІЛЕВСЬКОГО справді незрідка вибудувані на межі слова і чогось позасловесного, німотного, що не піддається перекладу лінгвою. Ось вам, до прикладу:
ВЕЧОРІЄ. ЛАГІДНО І СТРОГО.
КРЕСЛИТЬ СОНЦЕ ЗМОРУ СВІТОВУ.
НАВІТЬ ВІД ГОРОБЧИКА малого
ДОВГА ТІНЬ ЛЯГАЄ НА ТРАВУ.
ЗОЛОТОЮ ВИСНАГОЮ: ХТО ТИ,
КОЛИ В ЗНАКАХ - ВСІ ДО ОДНОГО! -
КОЖНА ТІНЬ ВІД РЕЧІ ЧИ ІСТОТИ
ДОБИРАЄ ІМЕНІ ТВОГО.
ЯК БИ ВСЕ НЕ ШИРИЛОСЬ РОЗЛОГО,
ДЕ Б НЕ ОБРИВАЛАСЬ ОЗІЯ,
НАВІТЬ ВІД ГОРОБЧИКА МАЛОГО
ТІНЬ БЕЗМІРНА, ЯК ТВОЄ ІМ"Я.
2011
Просто здорово! От сей захід сонця, коли все і вся - І ТИ ТАК САМО, У СУГОЛОССІ ІЗ ЦІЛИМ СВІТОМ - стає великим і прозорим, просвіченим наскрізь. І тебе пронизує дивовижно щемке відчуття своєї рівноцінності (РІВНО ЦІННОСТІ) суті самого Всесвіту, цілого Космосу.
Конгеніально ранньому віршу ЧЕРНІЛЕВСЬКОГО, який уже став класикою живою, - ТІЛЬКИ НЕ ПРО ЗАХІД, а про світанок сонця, з яким
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив’язала до небес.
Славко надписав мені на подарованій книзі таке:
Дорогому Тримбачу Сергію -
хай за мною чує ностальгію.
Може, сей "талмуд" на п"ять кіло
ти колись заміниш на "бабло"
і гукнеш, пошкрябуючи ніс:
- ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ! СКАРБ ТИ НАМ ПРИНІС!
От я й гукаю, дорогий Славку. Скарб, тільки не в грошовому вимірі , звісно. Узагалі, ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ І ГРОШІ це, аби ви знали, категорії різних систем.
Автор тексту - Сергій Тримбач.