6 листопада - ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ КИЄВА ВІД НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК
06.11.2020
Sergiy Trymbach
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach
БАТЬКО ОЛ.ДОВЖЕНКА, УМИРАЮЧИ В КИЄВІ ВІД ГОЛОДУ, «ПРОКЛИНАВ СТАЛІНА ЗА НЕВМІННЯ ПРАВИТИ І ВОЮВАТИ, ЗА ТЕ, ЩО ВІДДАВ УКРАЇНУ НА РОЗОРЕННЯ ГІТЛЕРУ…»
6 листопада - ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ КИЄВА ВІД НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК
Із "Щоденникових записів" Олександра Довженка.
05.11.1943
Ми в'їжджали в Київ з т. М.С.Х. (Микитою Сергійовичем Хрущовим) удень 6-го листопада 1943 року. Се було в день визволення. Київ був очищений од німців п'ятого листопада вночі [...} Чим більш дивлюсь я на Київ, тим більш бачу, яку страшну трагедію пережив Київ. Населення в Києві практично нема. Є невеличка купка убогих, нужденних і злиденних недобитків. Нема дітей, нема дівчат, нема юнаків. Тільки баби да каліки. Картина потрясаюча. Такого наш світ протягом кількох століть, многих століть не знає. Адже Київ був мільйонним містом. Зараз на руїнах тисяч п'ятдесят.
26.11.1943
Умираючи в Києві од голоду, од голодної водянки, нещасний мій батько не вірив у нашу перемогу і в наше повернення. Він вважав, дивлячись на колосальну німецьку силу, що Україна загинула навіки разом з українським народом.
Він не мав надії зустрітися уже зі своїми дітьми, що поневолі кинули його на поталу. Він думав, що ми житимем усе своє життя по чужих країнах. Так у тяжкій безнадійності і помер у великих муках.
Він проклинав Сталіна за невміння правити і воювати, за те, що мало готував народ до війни і віддав Україну на розорення Гітлеру, нагодувавши перед тим Німеччину і помігши підкорити собі Європу.
28.11.1943
Сьогодні В. Шкловський розказав мені, що в боях загибає велике множество мобілізованих на Україні звільнених громадян, їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні, на них дивляться як на винних. "Один генерал дививсь на них у бою і плакав", — розповідав мені...
І ще розказував мені Віктор, що у Рокосовського перед війною були вибиті всі зуби. Хто їх вибив і за що, не знаю, а ходить тепер Рокосовський із золотими вставними зубами. І ще про нього розповідають, що він не підписує смертних вироків, коли цього вимагають часом його фронтові судді і прокуратори. Він, очевидно, в своєму житті пересвідчився у чомусь вельми важливому.
29.11.1943
Прибулий до мене з фронту з-за Фастова Віктор Іванов (кінорежисер, постановник фільмів "Олекса Довбуш", "За двома зайцями" та ін.- С.Т.), плачучи, розповів мені, що він більш не може воювати в своїй частині. Його комбат, у якого він працює заступником начальника штабу, якийсь майор Валентин К-ко ненавидить українців смертельною ненавистю, особливо мобілізованих у звільнених районах.
"Слов'яни-запроданці, брати-слов'яни, запроданці" — це базікає 28-річний в…к, командуючи якось там батальйоном на нещасній своїй батьківщині, що породила отаке падло. Віктор плакав. Віктор — російський залізничник, що виріс на Україні і вважає себе чесно і чисто її сином.
На фото (з відкритих джерел):
3-6 листопада 1943
О.Довженко і М.Хрущов у Києві