«Глядач має оцінити українське кіно купівлею квитка»
10.03.2015
Цієї весни творче об’єднання «Вільні» покаже в кінотеатрах відразу чотири альманахи своїх стрічок.
Наталія Марченко, «День»
Амбіційні, позитивно заряджені, молоді кінематографісти, випускники нинішнього року Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого (майстерня Василя Вітра) згрупувалися у творче об’єднання «Вільні» і розпочали своє входження у світ українського кінематографу.
Як раніше писав «День», восени «Вільні» демонстрували свої роботи у «Синьому залі» Будинку кіно. Тоді відбувся аншлаг і протягом двох днів, під час показу стрічок, зал був переповнений глядачами. Після цього, вчорашні випускники, продовжили наполегливу працю над новими стрічками та проектами, брали участь у різних конкурсах, фестивалях, показували свої фільми по різним містам України з метою збору коштів для підтримки бійців. А днями молоде покоління українських режисерів, за підтримки студії «ВІАТЕЛ», презентувало показ свого кіноальманаху в кінотеатрах України. Прокат стартував з кінотеатру «Київ».
— Після показу у Будинку кіно ми вирішили показати ці фільми широкому колу глядачів, — коментує «Дню» засновник студії «ВІАТЕЛ» Галина Криворчук. — Випускники самі об’єднали свої роботи в чотири альманахи і через Держкіно ми оформили прокатні посвідчення. Наша мета не полягає у тому щоб заробити на цьому грошей – а у тому, щоб зрозуміти цей шлях - яке кіно потрібно знімати, який мейн-стрім сьогодні. І якби не склався наш експеримент, це все одно буде важливим кроком до глядача.
— Формування нашого об’єднання почалося після зустрічі з глядачем у Будинку кіно, де ми представили свої роботи, — розповідає член об’єднання «Вільні», режисер Арсеній Бортник. — Сьогодні ми вже визначили концепцію своєї роботи, власне, чим можна займатися, але все-таки нам ще не вистачає чіткої структури і розподілу обов’язків. До речі, ми задіяні не лише у кіносфері. «Вільні» — це також театральні проекти. На вихідних, у Центрі Леся Курбаса, ми ставили нашу виставу «Мина Мазайло», паралельно також працюємо над новою виставою та іншими проектами. Якщо все буде добре і кінопрокат пройде успішно - то на літо почнемо зйомки нових фільмів.
Для показу своїх робіт у кінотеатрах «Вільні» об’єднали 14 короткометражок у чотири альманахи. Всі фільми представлено у широкій палітрі жанрових рішень: від психологічного трилеру — до легкої комедії.
«Молоде українське кіно. Альманах № 1» в прокаті з 26 лютого до 4 березня. До нього увійшли: легка комедійна історія режисера Софії Лаврів «Сироїд» — про двох молодих людей, які кохають один одного, але сповідують різні способи харчування; драма «До гармонії» режисера Вероніки Зісельс — про те, як розійшлися шляхи двох близьких людей на дорозі, яка вела до гармонії; комедія «Чотири півні» режисера Арсенія Бортника — про чотирьох друзів, які знімали рекламний ролик, та екранізація цього ж режисера, за однойменним оповіданням Осипа Маковея «Як Шевченко шукав роботи».
До «Альманаху №2», який буде у прокаті з 5 березня, увійшло три драматичні історії — фільм режисера Сергія Горного «Велика перерва» — про стосунки підлітка з мамою; «Покоління» Мар’яни Литвинової — про драматичні перипетії в житті старшокласників, та стрічка «Порятунок» режисера Нікона Романченко — про історію підлітка, у якого батьки живуть окремо.
У третьому альманасі представлено чотири стрічки: драма Валерії Сочивець «Знеболювальне» - історія романтичного кохання лікаря і безнадійно хворої пацієнтки; стрічка «Пробудження» Мар’яни Литвинової, яка розповідає про творчого юнака, що шукає своє місце в світі; драма «Убивці» режисера Андрія Кравченка, що екранізована за мотивами однойменного оповідання Е. Хемінгуея, та фільм-переможець українського конкурсу МКФ «Молодість - 2014», стрічка у жанрі документ - «Обличчя» режисера Нікона Романченка. «Обличчя» - це історія українського Майдану 2013-2014 років, яка проходить через обличчя героїв революції Гідності.
Цікаво, що до своєї роботи «Вільні» залучили і попередніх випускників майстерні Василя Вітра, зокрема Ірину Правило про творчі успіхи якої «День» неодноразово писав.
— Наш альманах став четвертим у цій серії,— коментує режисер Ірина Правило. — До нього входять: «Кров», «Мужицький ангел» і «Сонет 132». Власне 2 фільми з цього альманаху («Кров» та «Мужицький ангел» - Авт.), це фільми з проекту «Моє дитинство» над яким я працюю вже не один рік. Фільми зняті за оповіданнями грузинського письменника Нодара Думбадзе та українського Степана Васильченка.
Ян говорить пані Ірина, це історії про дорослішання. «Цікавість фільмів у тому, що вони знімалися мовою оригіналу - українською та грузинською, знімалися в Україні та в Грузії. Щоб зберегти національний смак і колорит кожної місцевості ми вирішили що мають грати не професійні виконавці, оскільки головні герої - діти. Ці два фільми («Кров», «Мужицький ангел» - Авт.) мають вже багату аудиторію, але це перший прокатний показ і можливість вийти на широкого глядача, зокрема не тільки в Києві», - додала вона.
Наразі режисер працює над третьою частиною трилогії - «Мій університет», за мотивами оповідання італійського письменника Ніно Палумбо, яку вже почали знімати в Італії.
«Це був сміливий вчинок, з огляду на теперішню ситуаці,. – говорить режисер Ірина Правило. - Це перший досвід знімання фільмів такого рівня в Італії. Для нас це був виклик - знайти людей, які живуть історією, акторів, які зіграють ролі і т.д. Але мені подобаються ці клопоти, бо всі люди працюють за покликом серця. Для мене «Вільні» - це можливість вийти на глядача та анонсувати вихід трилогії «Моє дитинство», яку ми плануємо скоріше всього на осінь».
Після представлення «Альманаху №1» у кінотеатрі «Київ», він продовжить свій шлях у столичних кінотеатрах «Флоренція», «Лейпциг», «Магнум». А також поїде містами України – Вінниця, Харків, Одеса, Хмельницький і Львів. Також стрічки молодих українських режисерів планують показати в Перемишлі в Польщі.
— Ідея показу цих фільмів у кінотеатрах виникла в наших головах давно, — сказав «Дню» режисер, президент студії «ВІАТЕЛ» Василь Вітер. — І завдяки нашому дистриб’ютору «Каскад Україна» нам вдалося втілити її в життя. Найголовніше завдання, яке постає перед нами — зрозуміти для себе наскільки наша робота потрібна українському глядачу. А тут форма проста - глядач має оцінити українське кіно купівлею квитка. Зараз не така проблема фінансів як проблема контенту — проблема пріоритету тем, що передовсім необхідно показувати. Яких героїв сформувати, адже героїв мусить бути багато як і стилів, напрямків та жанрів. Самих історій в Україні — безліч, всі вони оригінальні, з них треба робити фільми, телесеріали, але це має бути довгострокова політика. В основі цього, звісно, має бути попит і цікавість до українського кінематографа. Я відчуваю, що запит наразі є та найголовніше, що є руки, є розум і є душа, які робитимуть наше кіно.
Наталія Марченко, «День», 2 березня 2015 року