Заборони, пільги і Святий Грааль для української продакшн-індустрії
08.04.2015
Президент підписав закон, який забороняє частину російських фільмів та серіалів. Що потрібно зробити, щоб їхнє місце в українському ефірі зайняли якісні українські фільми?
Галина Петренко, «Телекритика»
2 квітня Президент Петро Порошенко підписав закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України», який забороняє частину російських фільмів та серіалів. Але для того, щоб на зміну пропагандистському російському кіно дійсно прийшло якісне українське, треба ще попрацювати.
Бувають такі закони, які критикує влада. Бувають такі, які критикує бізнес. А цей закон критикували всі. Ще до його підписання про документ говорили, що він потребує поправок і доопрацювань. Зокрема, через те, що він лишає шпарини у трактуванні того, який продукт слід вважати російським - як би дивно це не звучало стосовно цього документу.
Ще одне важливе питання, без вирішення якого рухатися далі неможливо - це визначення того, який кіносеріальний продукт відносити до національного і, відповідно, підтримувати пільгами, державним фінансуванням та ефірними квотами. Зараз цьому питанню велику увагу приділяє Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, яка проводить відповідні консультації з керівниками телеканалів та великих продакшн-студій і обіцяє незабаром бути готовою перенести це обговорення в публічну площину.
Нагадаємо, що наразі закон «Про кінематографію» визначає національний фільм як такий, що «створений суб'єктами кінематографії України, виробництво якого здійснено в Україні та авторське право чи право власності на який повністю або частково належить суб'єктам кінематографії України, а також основна (базова) версія мовної частини звукового ряду якого створена українською мовою». Натомість багато хто з учасників ринку вважає мову фільму не найкращим критерієм і пропонує орієнтуватися на наявність українців у авторському складі фільму та серед його технічного персоналу або на Україну як місце зйомок. Природно, що плюси та мінуси є у кожного з цих критеріїв, тому питання є дискусійним і вартим пильної уваги.
І, нарешті, згадаємо про найголовніше: про гроші. Як відомо, держава шукає кошти на підтримку національного кіновиробництва і запропонувала (у вигляді законопроекту № 1359 і законопроекту, який розробляє Держкіно) декілька варіантів відповідного збору: з лотерей і з учасників ринку. У той же час телеканали і продакшни шукають фінансові можливості для покращення умов своєї роботи і просять державу про пільги. Зокрема, вони пропонують:
- відшкодовувати ПДВ для українського і європейського виробництва фільмів і серіалів та відкоригувати цю пільгу таким чином, щоб вона стосувалася всіх операцій на будь-якому етапі виробничого процесу;
- звільнити від податку на доходи фізичних осіб витрати на проїзд, проживання, харчування тощо, безпосередньо пов'язані з участю фізичних осіб у зйомці фільмів;
- тимчасово звільнити від оподаткування прибуток від виконання робіт та послуг, пов'язаних із виробництвом фільмів та серіалів, а також передачі та відчуження прав на них;
- повертати за рахунок державних коштів частину витрат на зйомку фільмів, здійснених на території України іноземними інвесторами, тощо.
Ураховуючи досвід минулого року, коли учасники ринку зверталися до Міністерства фінансів із проханням надати окремі пільги і отримали відмову, цього року вони просять розглядати пільги в пакеті з законопроектом про збір на підтримку національного кіновиробництва. Переговори з Міністерством культури з цього приводу тривали протягом березня і поки що закінчилися нічим: ні збору, ні пільг. Віце-прем'єр-міністр - міністр культури В'ячеслав Кириленко зазначив, що наразі усі варіанти збору відхилені, тому що «містять елементи волюнтаризму і нерівноправності, плюс існує опір з боку продюсерів і телеканалів». За його словами, він має до кінця весни представити парламенту консолідоване бачення та компромісний варіант підтримки українського кіно. Можливо, саме зараз міністру і не до цього, ураховуючи інформаційну кампанію проти нього, яка розгорілася у тому ж таки березні. Але це не значить, що так буде завжди.
Наостанок хочеться навести висловлювання директора з продажу в СНД і Балтії компанії Freemantle Media Анне Кірсіпуу відносно того, що наразі є критичним для розвитку вітчизняної кіносеріальної індустрії. Під час свого виступу на Format Show Spring Edition, організованого компанією Film.ua, вона сказала: «Українській продакшн-індустрії має сенс замислитися про технологію виробництва серіалів. Тому що ті цифри, за які ви досі їх виробляли - це час розкоші, який уже минув. Цілком можливо, не поступившись якістю, знизити бюджет, просто модернізуючи свою технологію виробництва». Можливо, ось той Святий Грааль, що може допомогти українській продакшн-індустрії заповнити своєю продукцією ринок, який частково звільнила заборона російських фільмів та серіалів?
Галина Петренко, «Телекритика», 6 квітня 2015 року