Відкритий лист Михайла Іллєнка
22.04.2015
Подаємо відповідь кінорежисера Михайла Іллєнка на статтю Сергія Васильєва «Вітчизняні кінофестивалі – з підтримкою і без...»
Не хочеться знову повертатися до питання, що є для мене болючим. Я вже написав заяву про вихід з НСКУ у зв’язку із звинуваченнями в корупції. Не дочекавшись відповіді, я знайшов на сайті НСКУ нові дослідження (13.04.15, автор Сергій Васильєв) про мої корупційні зв’язки. Тепер в єдиному контексті звучать ще й зв’язки родинні.
Моя заява залишається в силі.
Що до підозр: мої корупційні зв’язки поки що не призвели до фінансування другої половини фільму «Толока». Здається, і цього року не знайдеться грошей. Вже 22 місяці я шукаю спосіб завершити роботу над екранізацією твору Тарас Шевченка – першою за всі роки незалежності. Поки що безрезультатно, незважаючи на мої родинні зв’язки і на Постанову Верховної Ради України про завершення фільму за рахунок бюджетного фінансування. Постанові вже скоро рік. Моїм родинним зв’язкам скоро 67 років.
Взагалі, не знаю, що мені робити з родинними зв’язками. Хочу спитати поради у Сергія Васильєва: прізвище змінити? зробити пластичну операцію? зректися привселюдно рідні? загубити документи? Почну з посвідчення НСКУ.
Що до корупційної «Відкритої Ночі»… З 1998 року фестиваль щороку фінансово підтримується Міністерством Культури або відповідними керівними органами кіно. Це завжди викликало здивування:
– А на «Відкритій Ночі» Депардьє буде?
– Не буде.
– А для чого ж вам тоді гроші?
Цього року на формування бюджету фестивалю додатково лягла тінь моїх родинних зв’язків. Позаяк родинних зв’язків мені не позбутися, найкращим рішенням буде відмовитися від проведення фестивалю. Я думаю над цим, бо сімнадцять років поспіль вирішувати купу проблем і наражатися на звинувачення заради одної ночі – це обтяжливо. Хоча, як на мене – це вища форма любовних стосунків. Я, дійсно, закоханий в українське кіно («Відкрита Ніч», здається, єдиний в Україні не міжнародний, а зовсім навпаки – національний кінофестиваль). Можливо, постійне фінансування фестивалю з державних і недержавних джерел слід пошукати в його впертій актуальності? Надто сьогодні, коли ми всі, нарешті, кинулися рятувати українське кіно.
Довідка для автора статті: цього року до ночі додається ще й два дні гостьового європейського кіно. Втім, конкурсна програма залишається за нашими фільмами: одна ніч, але наша! Все чекаю, чи помітить хтось з критиків соціальну функцію фестивалю, адже «Відкрита ніч» вже не вперше відбувається синхронно і одночасно з Києвом на різних екранах в різних містах і селах України. Останній фестиваль зібрав глядачів перед екранами на двадцяти трьох майданчиках, включно з майданчиком у Варшаві. Це унікальна риса «Відкритої Ночі» – фестиваль на гастролях. Якщо «Відкриту Ніч» не зупинить чергова компанія, цього року ми плануємо збільшити кількість майданчиків.
Все це традиційно ігнорується. На видноті залишаються тези про корупцію і родинні зв’язки. Шкода, що Спілка надає свій інформаційний простір, навіть не коментуючи розбіжності між фактами і припущеннями.
Звичайно, мені будуть пояснювати, що я занадто драматизую теоретичні дослідження кінознавця у галузі історії українського кіно, але на фоні цих досліджень і пошуків істини, для мене відбувається процес поступового відключення систем життєзабезпечення фільму «Толока» – паралельний монтаж. Фактично, до повного відключення залишилося два місяці. Якщо до липня фінансування не буде поновлено, літо 2015 року буде втрачене, а з ним – останній шанс завершити фільм. Тому і не можу залишатися лабораторно-спокійним.
Чи саме там ми шукаємо корупцію? Для мене вона вже давно - у схемах боротьби з українським національним кіно. Чи з’являться коли-небудь відповідні дослідження?
Кінорежисер Михайло Іллєнко