«Іноходець»
31.07.2015
Кияни і одесити згадують актора і барда Володимира Висоцького.
Олександр Чепалов, «День»
Нині в київській галереї «Висоцький» на Воздвиженці представлено експозицію «Володимир Висоцький і Одеська кіностудія». Сама галерея і кав’ярня «Таганка» виникли рік тому, в роковини смерті популярного барда і актора радянських часів. Володимир Семенович пішов з життя 25 липня 1980 року. З того часу минуло 35 років. Напередодні цієї сумної дати в Палаці офіцерів Київський театр поезії і пісні представив публіці прем'єру вистави за піснями і віршами улюбленого поета «Іноходець», поставлену Ігорем Славинським.
– Сьогодні ми відкриваємо для себе нового Висоцького: сучасного, гострого, епатажного, зухвалого. Саме за ці пісні і вірші його так боялися тодішні урядовці і ненавиділи радянські письменники. Ми прочитали вірші, заспівали пісні і здивувалися – це не просто актуально, це суперактуально за сутністю і як все у Висоцького – геніально за формою і змістом, – вважає І. Славинський. – Ми добре знаємо і любимо Висоцького-філософа, який шукав відповіді на найважливіші питання буття; Высоцкого-громадянина, душа якого невпинно уболівала за Батьківщину; Висоцького-романтика, який умів любити всією душею, серцем, і до останнього подиху.
У виставі-концерті «Іноходець» візьмуть участь музиканти: Борис Бєльський (гітара), Костянтин Стрельченко (баян), Михайло Кримов (бас-гітара) і актори – Серафима Горєлова, Дмитро Макляков, Борис Георгієвський та Тимур Бобровський.
Якби хтось сказав, що в Києві можна доторкнутися до завіси з легендарної вистави «Гамлет», де грав В.Висоцький, напевно не повірив би. Але вона, фрагмент унікального атрибуту театрального мистецтва, витвір уродженця Одеси, художника Давида Боровського. Зв'язана з товстої вовняної пряжі, ця унікальна завіса, рухома в усіх площинах, могла, ніби щітка, змітати все що перебуває на сцені, служити троном для короля або місцем, де переховувалися герої вистави. І робити багато що інше, що до Боровського не зміг придумати жоден із сценографів.
«Гамлет», поставлений Юрієм Любимовим (він пережив Висоцького на 34 роки), став доленосним для актора. Більше того, це і є головною виставою в творчому житті всієї «старої» Таганки. Вважається, що Висоцького ховали в костюмі Гамлета. Це так, хоча театрального костюма в традиційному сенсі у його героя і не було – светр та джинси. І ще гітара.
«Гамлета» Любимова-Висоцького пам'ятаю, ніби дивився його вчора. Вистава починалася задовго до третього дзвінка. В глибині сцени, опершись спиною на цегельну кладку, сидів Висоцький, тихо наспівуючи щось своє. Глядачі замовкали, прагнучи розчути його слова. Прологом слугував текст Пастернака «Гул затих. Я вышел на подмостки…», який Висоцький перетворював на баладу з гітарним акомпанементом.
Гамлет у джинсах і з гітарою – символ акторської творчості В.Висоцького, а Жеглов у фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» режисера С. Говорухіна – кульмінація його кінематографічних ролей. Прем'єра відбулася в листопаді 1979 р. і зробила Висоцького не просто популярним актором, а кумиром мільйонів. Приказка, що «злодій повинен сидіти у в'язниці», додає вислову цього персонажа характер вічно актуального афоризму. А те, що багато епізодів фільму знімали в «Одесі-мамі», додає йому достовірності.
До речі, Висоцький в Одесі знімався ще в чотирьох фільмах. Найпопулярніший із них «Вертикаль» того ж С. Говорухіна, випущений 1967-го. Але якщо Жеглову Висоцького режисер уже не дав заспівати, боячись, що це пошкодить достовірності образу, то у «Вертикалі» серед інших звучала знаменита «Пісня про друга»… Ще були «Короткі зустрічі» Кіри Муратової, непомітно пройшла стрічка «Білий вибух» і цікава робота Г. Юнгвальд-Хилькевича «Небезпечні гастролі», де партнеркою В.Висоцького була Ольга Аросєва. Отже «Володимир Висоцький і Одеська кіностудія» – тема цікава і дуже ємнісна.
Організатори виставки в Києві постаралися розширити уявлення екскурсантів про техніку зйомки півстолітньої давнини. Тут такі ж камери, софіти і «журавлі» для мікрофонів, які були багато років тому. А історія Одеської кіностудії має більш ніж сторічну давність, і це одна з головних сторінок українського кінолітопису, до якого ввійшов такий всенародно улюблений актор як Володимир Висоцький, чиє ім'я залишається в пам'яті різних поколінь глядачів.
На фото – Максим Камінський виконує роль Жеглова-Висоцького у відтвореному київськими ентузіастами павільйоні Одеської кіностудії (фото автора)
Олександр Чепалов, «День», 25 липня 2015 року