Кристалізація талантів
12.10.2015
12 вересня 2015 року в столичному Будинку кіно нагородили призерів XXIV фестивалю «Кришталеві джерела».
Світлана Соколова, CultUA
Цей міжнародний дитячий, молодіжний фестиваль аудіовізуальних мистецтв (кіно, телебачення, радіомовлення, фото) проводить різноманітні конкурси творчості серед заявлених у назві вікових категорій учасників, а також серед студентів і професійних митців (творчість, адресована дітям).
Андрій Ящишин, перший заступник голови Державного агентства України з питань кіно, зачитав вітання фестивалю від голови Державного агентства України з питань кіно Пилипа Іллєнка. В ньому зазначено, що фестиваль – чудова нагода підтримати прагнення талановитої молоді дивитися в майбутнє та вільно висловлювати свої думки. «І організатори, і учасники фестивалю одержують величезну наснагу, – сказав Андрій Ящишин. – Сподіваюсь, що тісніша співпраця наша в майбутньому матиме позитивні наслідки».
На закритті фестивалю присутні подивилися два фільми-лауреати: «Когда закончится вода» та «Чумочка».
«Я спеціально поставила поруч ліричний етюд і екцентричну комедію. Критерії, по яких ми вибирали фільм, – це абсолютна органічність виконання, вміння створити ліричну інтонацію, – сказала Президент фестивалю заслужений діяч мистецтв України кінознавець Оксана Мусієнко. – Візьмемо роботу Єгора Джулая «Когда закончится вода» (студія «Перший крок», Євпаторія). Надзвичайно тонко все зроблено – оця атмосфера занурення в туман, в ліричну інтонацію, все це надає правдивість стосунків головних персонажів. До речі, знімалося це у чарівному кварталі, де відновлені старовинні будівлі, в яких жили люди, які представляли різні народи й релігії (караїмський квартал), що теж надало особливого шарму фільму. Адже це зараз просто квартал-музей!
Дуже важлива органічна поведінка на екрані. В тих виконавців ролей, яких нагородили, вони на екрані надзвичайно правдиві. В них дуже органічний жест та інтонація».
Стосовно всієї програми, відома кінознавець зауважила, що щодо деяких фільмів в неї було враження, що це фільми з планети Марс. Тобто, є певна байдужість до актуальних суспільних подій. Президент фестивалю закликала молодих кінематографістів тримати руку на пульсі. Також їй здалося що найбільше проколів – у драматургії. Наприклад, починається фільм з однієї теми, про яку автор потім забуває і починає іншу. Оксана Мусієнко висловила побажання, щоб драматурги, письменники давали міні-лекції, які б допомагали молодим талантам в практичній роботі.
Президент оголосила переможців. Дипломи лауреатів отримали наступні роботи та їхні творці. За кращу режисуру – вже згаданий фільм «Когда закончится вода». За кращу операторську роботу – студент-оператор фільму про відомого єврейського художника «Мій тато – Пінхас Фішель» Роман Віленський (Київський національний університет культури і мистецтв). За кращу екранізацію – студія «Ракурс» (Верхньодніпровськ), фільм «Чумочка».
«Ракурс» також отримав лауреатство за краще прочитання української класики, вони дуже вдало зробили фрагмент з «Лісової пісні» (фільм «Мавка»).
За краще виконання дитячої ролі відзначена Настя Нечипоренко, студія «Маяк», Дніпропетровськ.
На фестивалі відбирали і кращих фотографів.
«Мені дуже сподобалася робота Озерової Юлії із Тернопільської фотостудії «Ікс-позиція», – каже голова Національної спілки фотохудожників України Едуард Странадко, який оцінював роботи. – Вона соняшник помістила в банку. Але такі кольори глибокі, українські, і назва «Філософія храму» не могла залишити мене байдужим і було вирішено присудити їй гран-прі.
Кожен рік фотографічна частина конкурсу стає кращою. Діти розміщали роботи на сайті спілки фотохудожників, де є дорослі майстри. Так ми зробили конкуренцію між маститими фотохудожниками і молоддю та дітьми, що стимулює також і маститих».
Микола Гриценко, журналіст, письменник: «Коли я був представником Національної ради з питань телебачення й радіомовлення в Сумській області, я переконав цей орган, що йому доречно бути причетним до цього фестивалю. На жаль, Нацрада зараз відійшла від нього, а тоді ввійшла офіційним засновником і багато років була організуючим началом.
«Кришталеві джерела» – це феномен, фестиваль – ровесник Незалежності, який пережив періоди, коли було й багато бажаючих його підтримати, й таких, коли він самовиживав. Але не помирав ніколи! Тому що є кістяк фестивалю, який серцем підтримує конкурс».
Світлана Соколова, CultUA, 15 вересня 2015 року