У Шевченківському комітеті… бунт
13.01.2016
Борис Олійник написав лист до Президента про готовність піти у відставку.
Тетяна Поліщук, «День»
В редакцію газети «День» голова Комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка, академік НАН України Борис Олійник направив відкритого листа де повідомив, що готовий скласти з себе високу місію і разом із ним «Комітет у повному складі завершить свої повноваження після закінчення процедури визначення та вручення Національної премії 2016 року».
Нагадаємо, наша газета писала про претендентів і твори, які номінуються цьогоріч на найвищу творчу відзнаку нашої країни (спочатку було 60 осіб, причому у номінації «Література» змагалися аж 28 письменників і поетів)! 22 грудня, після засідання Комітету і таємного голосування, до третього туру допустили лише 18 осіб. До речі, номінацію «Театральне мистецтво» взагалі викреслили зі списку! Саме після того засідання чимало було незадоволених екс-номінатів, які опинилися «за бортом»…
У листі Борис Ілліч пише: «За п’ять років роботи нинішнього складу Шевченківського комітету лауреатами Премії стали понад 20 митців, серед яких відомі письменники і поети, літературознавці та мистецтвознавці; оперні співаки, художники, майстри театральної сцени. Вони репрезентують різні творчі покоління, мистецькі течії і школи, відрізняються своїми естетичними вподобаннями, представляють майже всі регіони нашої великої країни. Попри різні позиції в оцінюванні творів, дискусії, навіть намагання тиску на Комітет, які були, на жаль, не дуже етичними, критику – об’єктивну чи суб’єктивну, яка не раз лунала на адресу Голови та членів Шевченківського комітету за їхні рішення при визначенні лауреатів Національної премії, нам не соромно за наших обранців. Працювали і працюємо ми за різних обставин та дотримуємося демократичних засад, терпимості, не втрачаючи здорового глузду….
Із засобів масової інформації нам стало відомо про створення робочої групи з питань Національної премії, і про написання нових Положень. Вважаємо за потрібне оприлюднити згадувані проекти для якомога широкого громадського обговорення. Ми маємо певний досвід і свої напрацювання щодо вдосконалення роботи як Комітету, так і самої Національної премії, і готові з цього приводу висловити власні міркування.
У той же час, хочемо нагади, що статутні засади Нобелівської премії, якій вже понад 100 років, не зазнали жодних змін з моменту її заснування, і це не заважає авторитету та всесвітньому визнанню поважної відзнаки. Сподіваємося, що заявлене реформування Шевченківської премії, якою пошановане не одне покоління видатних українців, не зруйнує її, а сприятиме зміцненню авторитету головної культурно-мистецької нагороди України як визначної традиції, що складає підвалини нашої державності».
Лист до Президента П.Порошенка підписали всі члени Комітету. «День» попросив прокоментувати ситуацію.
Богдан КОЗАК, член Комітету, народний артист України, академік Академії мистецтв України:
– Зараз розробляється нове положення про Шевченківський комітет, як нам стало відомо. Тому ми вирішили закінчити каденцію і готові піти у відставку, але я вважаю, що ті, хто готує реформу, мають провести громадське обговорення з цього питання. Може опублікувати проект положення у ЗМІ, щоб всі розуміли про які новації йдеться. Тишком-нишком такі важливі питання не робляться, бо Шевченківська премія – найвища нагорода нашої держави, це бренд і міняти кожні 5-6-10 років, чи щось дописувати зовсім не солідно. У нас є теж свої пропозиції, але ніхто цим у Адміністрації Президента, де готують реформу з нами не консультується. Логічно обговорити відкрито це питання, щоб потім не міняти, а зробити таким, як на кшталт положення про Нобелевську премію. Я думаю, що номінація «Література» повинна зазнати реорганізації, бо зараз в одному списку змагаються прозаїки і поети, а це неправильно. Це зовсім різні жанри. При чому цьогоріч взагалі подали аж 28 претендентів. Ну куди таке годиться? Потім таке питання: до третього туру допущено 7 номінацій (18 осіб), а премій всього п‘ять. То навіщо подавати сім номінацій? Треба визначитись у конкретних речах. Питань багато… Кожного року свої проблеми: то грошей немає у держави, то не тих нагородили (на думку тих, хто не отримав премію). Шевченківська премія повинна мати престиж. Всі члени Комітету одностайно вирішили – закінчити цю каденцію і скласти свої повноваження, а можна зробити ротацію членів, але це повинно обумовлюватись у положенні, або хай приходить нова молода генерація – будь ласка, ми за свої «крісла» не тримаємося. Впевнений – зміни потрібні, щоб не було нарікань на членів Комітету, але все потрібно робити не кулуарно, а відкрито.
Євген САВЧУК, член Комітету, диригент, художній керівник Національної капели України «Думка», академік Академії мистецтв України:
– Я не перший раз являюсь членом Комітету і впевнений, що 100% претендентів ніколи не будуть задоволені. Хочу підкреслити, що нинішній склад високопрофесійний і треба добре в Адміністрації Президента подумати кого призначати новим головою і членами Комітету. Хай відбудуться зміни складу, але це не панацея, бо були і будуть творчі особистості, які вважають себе геніями, щорічно подають заявки, а коли не отримають нагороди, то починають писати у різні інстанції, або особисто членам Комітету говорять чимало «теплих слів». Скажу про колег, з якими пропрацював багато років. Всі лауреати з номінацій «Музичне мистецтво» і «Концертно-виконавське мистецтво», які стали переможцями, дійсно були кращі з кращих! А композитори Мирослав Скорик та Євген Станкович, оперна співачка Марія Стеф’юк, головний диригент Національного симфонічного оркестру України Володимир Сіренко – високопрофесійні люди, і дай Боже, щоб нова команда працювала краще за нас.
Ганна ВЕСЕЛОВСЬКА, театрознавець, доктор мистецтвознавства, професор:
– Питання реформування Національної премії ім. Т. Г. Шевченка є безумовно нагальним, оскільки принципово змінилася і продовжується змінюватися країна, а механізми присудження вищої нагороди роками залишаються тими самими. Однак, мова має йти не про звичайну ротацію членів комітету, оскільки така ротація відбувалася повсякчасно. Людей можна змінювати на більш або на менш компромісних, зангажованих і т.д., але важливо убезпечити присудження від людського фактору, що торуватиме шлях необ’єктивності.
Мене особисто більше непокоїть процес висунення претендентів на премію: цим зараз займаються виключно творчі спілки та ще деякі організації, як то Міністерство культури. Приміром цього року Спілка письменників подала 20 кандидатур літераторів, що засвідчує відсутність певного експертного відбору перед висуненням претендентів. Відсутність професійного експертного середовища, яке б унеможливлювало подання творчих робіт низького рівня – це перша проблема, яка, на мою думку вимагає розв’язання. Бо ж інколи, за певними напрямками перед Комітетом постає проблема неможливості справжнього вибору.
Інший аспект – це обмежене коло організацій, які мають право висувати претендентів. Наприклад, громадські організації, що відіграють сьогодні значну роль у суспільному й культурному житті країни, позбавлені такої можливості. Словом, зміни на часі, але вони мають відповідати суспільним запитам сьогодення, а не чиїмсь амбіціям.
Тетяна Поліщук, «День», 12 січня 2016 року