Андрій Халпахчі про «Маріуполіс» і Український стенд Європейського кіноринку
09.02.2016
14 лютого 2016 року у паралельній програмі 66-го Берлінського МКФ «Panorama Dokumente» відбудеться світова прем’єра документальної стрічки «Маріуполіс» («Mariupolis») литовського режисера Мантаса Кведаравічюса.
Фільм, у якому йдеться про Маріупль і його мешканців, що живуть поруч із війною, було створено у ко-продукції Литви, Німеччини, Франції та України.
Цього року на Європейському кіноринку (European Film Market) в рамках 66-го Берлінського МКФ з 11 по 19 лютого 2015 року діятиме Український національний стенд Ukrainian Film Corner, організований Державним агентством України з питань кіно та Київським МКФ «Молодість».
А втім, як виявилося, презентаційних матеріалів стрічки «Маріуполіс» на ньому представлено не буде. Про таке повідомила український продюсер «Маріуполіса» Анна Паленчук, описавши відсутність підтримки стрічки з боку організаторів української присутності на Берлінале.
На закиди Анни Паленчук відповів генеральний директор Київського МКФ «Молодість» Андрій Халпахчі.
Подаємо його допис у Фейсбук.
Редакція сайту НСКУ
Щодо організації національного стенду на Берлінському кінофестивалі…
Світова практика організації національних павільйонів у Каннах та національних стендів у Берліні є досить різною, залежно від країни і її економічного та кінематографічного рівня розвитку. Але так чи інакше вони мають спільні риси. Головним чином вони створюються за державної підтримки та фінансової участі продюсерів, а також дистриб’юторів. Не перший рік це питання виникає і в Україні, у зв’язку з чим постає важливе питання щодо існування інституту продюсерів в нашій країні. Складається враження, що завдання українських дистриб’юторів заробити грошей в процесі кіновиробництва, тому питання реалізації фільму їх не цікавить. Будь-який кінофестиваль є саме тією ланкою, яка прокладає шлях від кіновиробника до глядача, і саме тому справжній кінопродюсер повинен знайти бюджет як для участі у кінофестивалі так і для рекламної компанії та просування свого фільму. Проте, вітчизняні продюсери звикли грати роль нахлібників.
Що стосується фільму «Маріуполіс» (Литва, Німеччина, Франція, Україна), що демонструється в паралельній, але дуже важливій секції Берлінського фестивалю «Panorama Dokumente» литовського режисера Мантаса Кведаравічюса: його основний творчий та продюсерський склад запрошено Берлінським фестивалем. Український міноритарний продюсер Анна Паленчук безумовно має їхати на Берлінський фестиваль і займатися промоцією цього фільму. Справжній продюсер в такій ситуації знаходить власні кошти чи спонсорів і таким чином вирішує це питання. Замість цього, за три дні до початку фестивалю, Анна телефонує на кінофестиваль «Молодість» і в ультимативній формі вимагає оплатити їй переліт та проживання в Берліні, посилаючись на те, що Державне агентство України з питань кіно виділяє кошти кінофестивалю «Молодість» для організації українського стенду на Європейському кіноринку. Анна Паленчук, як продюсер, який неодноразово отримував державне фінансування для виробництва своїх фільмів, чудово знає, що використання державних грошей є регламентованим і не може бути вирішеним в останню мить.
Андрій Халпахчі, 8 лютого 2016 року