Герой
19.11.2016
Дмитро Десятерик, «День»
8 вересня 2016 року довелося взяти участь у круглому столі в кінотеатрі «Жовтень» «Українське кіно в пошуках національної ідентичності», присвяченому проблемам національного кінематографу. Серед іншого, багато говорили про героя цього кіно. Яким він має бути, як має впливати на глядачів, у якій епосі діяти, чи є актор, здатний його переконливо зіграти, чи треба впроваджувати спеціальну підтримку фільмам певного типу тощо.
Власне, саме під час цієї далеко не нової дискусії я знайшов цілком ствердну відповідь: такий герой у нас уже є. Нічого не треба вигадувати.
Приклад, можна сказати, перед очима. Достатньо уважніше придивитися до робіт таких геть несхожих, але безумовно українських режисерів, як Мирослав Слабошпицький, Сергій Лозниця і Кіра Муратова.
У знаменитому «Племені» Слабошпицького молодий хлопець приїздить до інтернату для глухонімих, опиняється в наскрізь криміналізованому середовищі вихованців, спочатку кориться його неписаним, але жорстоким законам і навіть робить певну кар’єру в злочинній ієрархії, але потім повстає, обравши почуття замість обов’язку перед подільниками.
Протагоністом у «Майдані» Лозниці є Майдан як такий, тобто спільнота містян, що вийшли боротися за свої права, геть не видатних, пересічних громадян, які просто на наших очах, долаючи рутину виснажливого стояння на зимовій площі, відкидаючи не тільки владу, а й бездарних вождів опозиції, виростають у політичну націю.
Персонажі фільмів Муратової часто ексцентричні, але завжди і на все мають свій погляд, тримаються своїх переконань і здатні інколи на цілковито дикі вчинки, виходячи в першу чергу з власного вибору.
Оце і є наш національний кіногерой. Не козачий отаман, не гетьман, не чергова реінкарнація Хмельницького/Бандери/Мазепи, не бранець історичного міфу. Це сучасна, впізнавана залом, звичайна людина — але не хрестоматійна «маленька людина» одвічного російського дискурсу — ні, це особистість, що має сміливість кидати виклик життєвим або суспільним обставинам, набагато могутнішим від неї, природжений анархіст, що не дасть сісти собі на голову, забрати в себе щось дійсно важливе, в першу чергу — свободу.
Отакий він, наш герой. Мені подобається.
Дмитро Десятерик, «День», 14 вересня 2016 року, №164