ШТУРМ НЕБА ПО-УКРАЇНСЬКИ

БАГАТО ЩО ВРАЖАЄ в житті і творчому шляху ВІКТОРА МИХАЙЛОВИЧА. Скажімо, таке: ВДІК закінчив 1936-го, а дебютував в кіно, фільмом "Пригоди з піджаком Тарапуньки і Штепселя” ... у 1955-му, 46-літнім. Війна, повоєнне малокартиння і багато інших факторів. Вірив у себе. І в нього вірили - Олександр Довженко, до прикладу. Тільки як було втримати професійну форму без тривалої роботи?

Після "Піджака Тарапуньки" були "Шельменко-денщик”, “Олекса Довбуш”, супершлягер “За двома зайцями”, "Ключі від неба", “Непосиди”, "Веселі Жабокричі", "Снігове весілля"...

Одна із особливостей багатьох фільмів ВІКТОРА ІВАНОВА - наявність в них вертикалі.

До прикладу, простір фільму "ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ" вибудовано у такий спосіб, що його персонажі рухаються по діагональній площині Андріївського узвозу: знизу вгору і навпаки. Це сприймається як прагнення до підвищення соціального статусу, власного престижу. Свирид Голохвостий (Олег Борисов) збанкрутів, одначе ж почувається на ярмарці життя доволі упевнено. Воно так: ринкова стихія мінлива - сьогодні ти без копійки, а завтра, дивись, ти вже й на коні.

Одруження на дочці заможних київських міщан Проні Прокопівні (Маргарита Криницина) віщує переміни в житті хитромудрого цирюльника, та поки що перемагає народний колектив, котрий не купується на “приколи” носія суржикової мови (“суржик” тут є уособленням отого прагнення змінити свій статус, увійти в мову, яка не є для тебе природною). Народ-бо чує - де прагнення вертикалі є природнім, а де фальшивим.

А "Ключі від неба"? Дивакуватий солдат своїми вчинками ніби опускає себе долу, але ж закони його душевної організації покликують до небес... Як і людину з інших часів - Олексу Довбуша...

ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ БУВ РОМАНТИКОМ - СПРАВЖНІМ, НЕПІДРОБНИМ. Хоча ж ніби для таланту комедіографа це не дуже властиво. Одначе в режисерові це дивовижним чином уживалося...

Сергій ТРИМБАЧ