НАШЕ ПОЗДОРОВЛЕННЯ!!!
16.04.2019
РОМАН БАЛАЯН НАРОДИВСЯ! НАТХНЕННЯ І ДОБРОЇ РОБОТИ, ДОРОГИЙ РОМАНЕ!
Хороша новина - наступної суботи, 20 квітня, напередодні Вербної неділі, стартують зйомки нового фільму РОМАНа БАЛАЯНА. Знаменитий режисер знову в"їде на благословенну кінематографічну землю...
І так упродовж 50 ЛІТ. Саме так - ВЖЕ ПІВСТОЛІТТЯ РОМАН ЗНІМАЄ КІНО. У 1969-му у Верховині (кол. Жаб"є, де знімалися "Тіні забутих предків") БАЛАЯН зняв свою дипломну стрічку "ЗЛОДІЙ" (за мотивами новели Марка Черемшини). Фільм, позначений впливами Українського міфопоетичного кіно. Впливами, які надалі майже не простежуються у творчості режисера. Справді, ніби інший матеріал, інші мотиви. Одначе ж що єднає - магічне уміння відтворювати стереоскопію життя: і її видиму частину, і підводну.
Отже, ЮВІЛЕЙ, півстоліття в кіно! 20 квітня буде розбита ще одна обрядова тарілка. РОМАН БАЛАЯН ВХОДИТЬ У ВОДИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ свого творчого життя. КОРАБЕЛЬ ПЛИВЕ!
Сергій ТРИМБАЧ
НСКУ, Українська кіноакадемія
Пам'яті матері Романа Балаяна після фільму "Польоти уві сні і наяву" і в подяку за такого(!) сина /триптих/
1 Благословенні імена вірменських ніжних матерів... Сипіл Зіжмаканий мре папір в конвульсіях випрямлянь. Для чого ми на землі?- Це знає лише трава. Жасминова шаль гори трима материнський лик. І жмаканий жухне лист неврощеного життя. Мільйон журавлів тому вірменський поет писав: "О,Боже, прости мені я матері бачив плач..." * Невипростане крило, як лампа впритул ,пече- і пише стебло рядок до матері крізь пруги. Вірменська гірка печаль. Кривавиться Карабах- і криє життя жахне медовий персидський спів. Жасминова шаль гори завішує дальній рев, лиш приглухом грохотять по виярках валуни. 2 По виярках валуни і школа в чужім краю, і шпали замшілі десь в загуслих туманах слів. І босе стоїть хлопча в коротких смішних штанцях- і пасок чомусь на них жіночий навоперіз. І ширить зусиллям син Призвуженості повік, аби розвернулась гра і вирвавсь веселий біг фіалками факелів уздовж молодих стежок по мрячній росі стерні під велосипедний дзвін. Коли нас життя шмага, ми скулюємось, як плід, що матір його несе у лоні своїм святім. І всі на землі стоги це, може, застиглий біль і туж материнських лон про захист дітей від стріл. 3 Це знає лише трава, затиснута в кулаці, як гострий всевишній клич невипростаних злітань. І зорі, в глибинах тьми- лиш сіль материнських сліз. Та сонячна благодать: щодня- материнський лик. *Петрос Дурян, "Каяття" 5.02.2018
Станіслав Чернілевський
поет і режисер