РІК ТОМУ МИ БОРОЛИСЯ ЗА СВОЮ ГОЛОВУ. НАМ ВСЕ ОДНО ПРИРОБИЛИ ЧУЖУ...
25.11.2020
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
На фото (листопад 2019-го) ми з актрисою ІРМОЮ ВІТОВСЬКОЮ-ВАНЦОЮ на протестному пікеті з приводу свавільних, безпардонних дій влади, яка грубо смикнула стоп-кран і фактичній переможниці конкурсу на посаду голови Держкіно України ЮЛІЇ СИНЬКЕВИЧ показали на двері.
Так, ми тоді протестували, листи підписували, під яким стояли підписи найвидатніших наших кіномитців. З"ясувалось й без того очевидне: владі усі наші протести до відомого усім місця (там їм ще припече, але пізніше).
Головою Держкіно призначили людину, для якої кінематограф є територією не любові, а чимось чужинським, іноді навіть ворожим. А тут ще один вірус синхронно коронувався - з роду татаро-монгольського іга. І пішло-поїхало. Ситуацію вдалося трохи виправити, а то вже було відчуття, що наш кінематографічний потяг пішов під укіс.
Живемо, уже вкотре, "на нашій - не своїй землі". Знову злії, лукавії люди прагнуть приспати Україну, передусім тих українців, які є її душею, її незрадливим таланом...
А все починається з того, що нам саджають-приробляють чужу голову. Гаспидське плем"я!