ПІШОВ З ЖИТТЯ ТАРАС ДУДКО, ЛІКАР, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, НЕБІЖ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА
09.01.2021
Сергій ТРИМБАЧ
НСКУ, Українська кіноакадемія
Страшна новина, хоча їй уже 5 днів: у Москві помер ТАРАС МИКОЛАЙОВИЧ ДУДКО (6.04. 1940, Київ - 3.01. 2021, Москва).
Упродовж останнього року хворів, на зв’язок не виходив.
По суті справи порвалась остання жива родинна нитка, що єднала нас з Олександром Довженком. Тарас Дудко народився в родині Довженкової сестри Поліни (Параскеви) Петрівни Дудко-Довженко і її чоловіка Миколи Дудка.
Олександр Довженко з племінниками. Ліворуч Тарас, праворуч Олександр Дудки.
Творча зустріч з Тарасом Дудко
https://www.youtube.com/watch?v=GfkpahoeZ7k
І мати, й батько були лікарями, за їхнім прикладом обидва їх сини стали медиками. Старшого сина назвали на честь дядька, Олександром (1.05. 1936 - 2.04. 2015), молодшого (за підказкою Олександра Петровича) Тарасом. І Олександр, і Тарас по закінченні інституту жили і працювали в Москві…
Про родину оповім пізніше, їхня історія напрочуд цікава. ТАРАС МИКОЛАЙОВИЧ ДУДКО був лікарем-психіатром, наркологом, доктором медичних наук. Окрім медичної (закінчив Київський медінститут, 1963), мав ще й філософську освіту (відповідний ф-т Київ. університету, 1968). Від 2004 працював директором московського Інституту реабілітації ННУ наркології.
Доволі часто навідувався до Києва. А у Москві очолював нині заборонене російською владою Об’єднання українців Росії. Поглядів свої на політику Путіна і російської влади не приховував.
Лідер української організації у РФ: Єдина держава у світі, яка тисне на українців, це Росія
ТАРАС ДУДКО був одним із фундаторів і видавців альманаху «Провісник», в якому друкувалися матеріали, присвячені Олександру Довженку. На жаль, в останні роки видання припинило своє існування…
Я зустрічався багато разів з Тарасом Миколайовичем - у Києві, Сосниці, у Москві. Надзвичайна приязнь поєднувала його з Ролланом Сергієнком - режисером і учнем Довженка, який жив і працював в Москві і який пішов з життя зовсім недавно.
Пригадалася сьогодні поїздка у підмосковне Передєлкіно (як відомо, там здебільшого дачі письменників) до однієї з учениць Довженкових. Та головне, ми з Тарасом Миколайовичем подивились на колишню дачу Олександра Довженка (там, до речі, навіть вулиця його імені є). Після смерті режисера (1956) Юлія Солнцева, вдова, продала дачу. ДУДКО переживав втрату цього живого куточка, пов’язаного з Довженком, казав мені про плани у якийсь спосіб викупити ту дачну ділянку.
Одначе ж куди там? Гроші там ходили неміряні. Поїхали ми у Передєлкіно, оскільки стало відомо, що Довженкова дача стала власністю знаменитого художника, скульптора Зураба Церетелі. Він, власне, був господарем колишньої (теж колишньої) дачі Наді Леже, вдови знаменитого французького художника, садиби, яка знаходиться навпроти. Тепер він прикупив ще одну - для свого онука… Це був початок “нульового» десятиліття. Все обнулялось, буквально все.
Ми побачили Довженкову дачу уже при останніх її схлипах. Потужні машини все руйнували, «до основанья, а затем…». Затем мали вибудувати будову зовсім інших розмірів і стилю.
Я з болем дивився на одразу посіріле обличчя ТАРАСА МИКОЛАЙОВИЧА, на спалені болем очі. Тут він бував у дитинстві, то була часточка світу його славетного дядька. Тепер її нищили бульдозерами.
Небіж був схожим на Довженка - особливо у профіль. Отоді, в Передєлкіно, я зауважив це чи не вперше.
Тепер немає і самого ТАРАСА ДУДКА. Невимовно гірко, страшенно сумно. Тепер вони усі там, на небесах. Колись Довженко, у Щоденнику, перераховував усіх братів і сестер: Ларіон, Сергій, Грицько, Іван, один безіменний, нехрещеним немовлям умер, Оврам, Андрій, Килина, Параска, Мотря, Галька -усього одинадцять: померлих. Дорослого стану дістались тільки двоє - Олександр і Параскева, вона ж Поліна, матінка ТАРАСА і ОЛЕКСАНДРА ДУДКІВ.
Там вони усі, вже всі там. Царство Небесне і Пам’ять Вічна! А сьогодні ще й сльози услід…