f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

НАС ПОЛИШАЄ ДУША СТАНІСЛАВА МАЛГАНОВА

25.01.2021

Правління НСКУ з глибоким сумом повідомляє про те, що на 86 році життя помер кіноактор, член нашої Спілки Станіслав Малганов.

Сергій ТРИМБАЧ

НСКУ, Українська кіноакадемія

https://www.facebook.com/sergiy.trymbach

Помер Станіслав Давидович Малганов (15.04. 1935, Київ - 25.01. 2021, Київ) - український актор, народний артист України (2019). Народився в сім’ї учителя, якого було репресовано. То ж дитинство була складним, одначе випробування, схоже, тільки загартували душу цієї людини, зорієнтувавши її на пошук доброго і прекрасного: у людства в цілому і в кожній людині зокрема. «Від нього,- дивувався екс-президент Світового конгресу українців Аскольд Лозинський,- за 25 років я не почув чогось поганого про інших не тому, що всі, з котрими він спілкувався, такі добрі, але тому, що Славко завжди знаходить щось позитивне…».

По закінченні Інституту (нині університет) театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого Станіслав Малганов працює на кіностудії імені О.Довженка, знявся у багатьох фільмах провідних українских кінорежисерів. Зазвичай це були ролі другого плану, що не надто бентежило артиста: важить не об’єм твоєї присутності на екрані, важить ступінь проникнення в сутність персонажа, уміння за короткий час вигранити його духовний профіль, власне людський вимір.

МАЛГАНОВУ здебільшого пропонували ролі породистих, сказати б, чоловіків, із виразною харизмою мужа і воїна. Про це свідчать ролі у фільмах «Гадюка» (1965), «Загибель ескадри» (1965), «Вулиця тринадцяти тополь» (1969), «Не було б щастя…» (1983), «Казка про гучний барабан» (1987), «Циганка Аза» (1987), «Розпад» (1990), «Особиста зброя» (1991), «Заручники страху» (1993), «Святе сімейство» (1997), «А життя триває» (2006) та ін.

Серед найпам’ятніших робіт МАЛГАНОВА - персонажі фільмів Олеся Янчука “Атентат: Осіннє вбивство в Мюнхені“ та «Нескорений”. Остання із зіграних актором ролей - суддя у фільмі Янчука “Таємний щоденник Симона Петлюри”, суддя, який і провадить весь суд над убивцею Петлюри. Роль справді стереоскопічна, багата на нюанси, по-справжньому майстерна.

Багатогранною особистістю був і сам Станіслав Давидович. Як чудово читав він вірші, особливо ж улюбленого Василя Симоненка! Узагалі він був, що називається, хранителем пам’яті - його оповіді і оповідки, його пам’ятливість незрідка просто вражали. Те, що увійшло у книгу, створену Малгановим з письменницею Ольгою Страшенко («На перехресті двох муз: діалоги в Пущі-Водиці», 2005) вмістило лишень дещицю із тієї пам’яті, із життя, яке почалося в середині 1930-х, а нині щойно дісталося проміжного, так хочеться в це вірити, буттєвого фінішу. Далі буде, але вже за рокованою межею…

Прощайте, пане Станіславе! Спасибі за високий труд душі, за огром почуттів, думок, поривань. І нехай знов і знов озиваються в пам’яті Симоненкові рядки (а вірші його Малганов читав найчастіше):

Я не вірю, що дід із могили воскресне,

але вірю, що ні — він увесь не умре.

Його думи нехитрі додумають внуки,

і з очей ще віки пломенітимуть в них

його пристрасть і гнів,його радощі й муки,

що, вмираючи, він передав для живих.

На фото: Остання роль. Станіслав Малганов у ролі Судді у фільмі "Таємний щоденник Симона Петлюри", 2018.