ПЕРЕВІРЕНО - МІНИ Є. БУЛИ, Є, БУДУТЬ Кінооператору СЕРГІЮ ЛИСЕЦЬКОМУ - 95!
15.02.2021
Дорогий Сергію Панасовичу, з Днем народження! 95 літ Ваші очі спостерігають за цим мінливим світом, намагаючись застабілізувати його пластичні виміри... Вкупі зі звуками і шумами, звичайно. Не випадково ж Ви зняли картину, яка є операторським шедевром - фільм-оперу "Наймичка" (1964, реж. Ірина Молостова, Василь Лапокниш). Дивовижна за красою кадру, в якому відчуття фактури українського пейзажу поєднано з умовністю пластики оперного світу.
А пізніше Ви самі, як режисер, поставили музичну стрічку "Прелюдія долі", прототипом героя якого став геній співу Анатолій Солов'яненко. Є у Вашому активі і ще музичні фільми... Краса справжня поєднує пластику звуку і зображення, Ви це відчуваєте, як мало хто в кінематографі...
І "Наймичка", і "Ми - двоє чоловіків" (1962, реж. Юрій Лисенко) тривалий час перебували під забороною (в обох випадках причиною був виїзд одного з учасників роботи над фільмами за кордон). А все ж обидві стрічки воскресли і відтепер вони у скарбниці українського кіно.
У лютому 2014-го в Будинку кіно показали "Наймичку"... Ущерть заповнений зал по закінченні показу встав і зустрів СЕРГІЯ ПАНАСОВИЧА громовою 5-хвилинно овацією! Є справедливість на світі, є!!
В дитинстві дивився фільм, так само знятий Вашою, Сергію Панасовичу, камерою - "Перевірено - мін немає" (1965, реж. Ю.Лисенко). Про роботу саперів під час війни... От згадалось, і подумалось: робота митця і полягає у розмінуванні тих зарядів, які ховаться під твердю життя. Ви їх стільки розмінували... Хоч траплялось - ті заряди і вибухали, так близько.
Одне із покликань СЕРГІЯ ЛИСЕЦЬКОГО - педагогіка. В Україні - одна із кращих шкіл операторського мистецтва. Заслуга Лисецького у цьому - одна з першостатейних. Хоча він-то сам не вважає стан справ в операторстві таким уже блискучим, як і в самій підготовці кадрів для кінематографії...
Неспокійний Ви, товкущий чоловік, Сергію Панасовичу. І спілчанин який! Президент Гільдії операторів, між іншим. Вирішуючи часом непрості питання - завжди озираємось на ЛИСЕЦЬКОГО. І він говорить - його виступи завжди зважено-неспішні, в них справді прозирає мудрість цілого століття...
Сьогодні вітав Сергія Панасовича.
Кажу: Ну, наступна зупинка - сто років. Там уже подивимось, на яку дорогу станете - вибір буде.
Відповідь: - Це вже ви без мене будете дивитись... -
Ніц, дорогий. Тільки з вами, тільки так і обов'язково з вами.
Фото Юрія Гармаша