Ольга Ямборко «Талант і гра»: у середовищі рідного. Книга Лариси Брюховецької та Вікторії Котенок
23.08.2021
3 червня у Будинку кіно відбулась презентація книги Лариси Брюховецької та Вікторії Котенок «Талант і гра. Українські актори театру і кіно». Подія, як і сама книга, стала символічною присвятою до 80-річного ювілею Івана Миколайчука – кіномитця, якого майже хрестоматійно називають «Душею українського поетичного кіно». Ця обставина, а також особливий талант Миколайчука формувати довкола себе середовище однодумців, метафоричним камертоном відлунюють на сторінках книги та на її презентації у Будинку кіно.
«Талант і гра» вимальовує читачеві 28 акторських портретів, що поєднані у двох авторських розділах – «Немеркнучі зірки» Лариси Брюховецької та «Популярні й активні» Вікторії Котенок. Крім того, композицію видання доповнює третій – бібліографічний розділ – «Книги про українських акторів, представлених у «Талант і гра».
Передусім варто зазначити, що навіть незаглибленого у вітчизняне кіно-театральне життя читача, це видання не залишить байдужим завдяки хисту оповідачок, котрі у форматі документального жанру представили низку есеїв, прочитання яких перетворюється на захопливу подорож галереєю, де серед героїв – знайомі, багатьом з дитинства, актори.
Стилістика есеїв вирізняється плинністю мови, вітальністю слова, глибокою симпатією авторів до своїх візаві та воднораз критичною оцінкою їхнього творчого доробку. При цьому, авторки уникають одноманітності і варіюють манеру своїх нарисів.
Так, публіцистичного «ефекту присутності» окремим розповідям надають вклинені у їх канву інтерв’ю з акторами, чимало текстів вирізняються поділом на вузлові «житійні» сюжети. Актори у книзі – рідні, по суті, тут бачимо зріз поколінь українського екрану та сцени, хоч і не в буквально хронологічній послідовності. Усі вони – частина українського суспільства, у т.ч. наші сучасники, яким судилось пережити той же соціальний побут і каталізми своєї історичної доби, з яких походить і в яких живе їхній глядач.
Єдиною умовністю, лінією розмежування між нами як глядачами та ними як акторами є екран або сцена. Власне, Ларисі Брюховецькій та Вікторії Котенок вдалось цю умовність подолати й відкрити характери, індивідуальну сторону українських «ловців снів».
Так, Лариса Брюховецька як журналістка і кінознавчиня з чималим досвідом, знанням цього середовища зсередини, змогла розкрити тонкощі – незаяложені сторони, без перебільшення, славнозвісних, зіркових творчих натур. Приміром, у розмові авторки з Федором Стригуном, довідуємось про «Кінолайчука» – своєрідний штрих до портрета Івана Миколайчука, побратимство на екрані та поза ним, про по-новому усвідомлену, зовсім непатетичну й натхненну атмосферу творення українських кіношедеврів від їх учасниці Антоніни Лефтій тощо. З цих текстів будь-який читач легко може скласти живий образ кожного з героїв «Таланту і гри», відчути магію особистості – від її чи його почуття гумору, манери вести бесіду до усвідомлення себе в професії, світогляду.
Книга адресована для широкого читача. Поряд з цим, «Талант і гра» уже стала бібліографічною рідкістю, оскільки її видання стало можливим завдяки підтримці КМДА, книга розповсюджується виключно у мережі столичних бібліотек.