МАРЛЕН МАРТИНОВИЧ. У день народження Олександра Довженка, пригадався ще один великий режисер - Марлен Хуцієв.
11.09.2021
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Марлен Мартинович був тим, кого називають живим класиком ("Весна на Зарічній вулиці", "Два Федори", зняті в Одесі, "Застава Ильича", "Июльский дождь", "Бесконечность" та ін.) – класик, і живий, можна доторкнутись, вступити в бесіду. Одначе ж повна відстороненість від кліше, власних образів і образків. І разом з тим оповідки про минуле – давнє й близьке – з нього витікали щедрими історіями. І запитаннями теж.
«Сережа,- звертався до мене,- чего твой Довженко так не любил моего учителя, Игоря Андреевича? Рыжим евреем называл…». Хуцієв знав про мою особливу любов до Довженка і через десятиліття намагався розібратися з його ставленням до їхнього спільного (з Параджановим, Аловим і Наумовим…) учителем Ігорем Савченком… Іноді я відповідав так: "И вы, и я когда-нибудь получим возможность побеседовать с Довженко - вот и проясним его нелюбовь к Савченко...".
У 1959 році письменник Віктор Некрасов написав знамениту тоді статтю в журналі "Искусство кино", де протиставив фільм "Поема про море" (поставлений Юлією Солнцевою за сценарієм Довженка, уже після його смерті) і картину Хуцієва "Два Федори". Некрасов чомусь не згадував Солнцеву, а говорив про фільм як Довженків витвір, як зразок фальшивої патетики, замішаної на неправдиво-пафосному показі життя. А Хуцієв - реаліст, який уміє бачити життя точно, графічно, правдиво... Українські письменники запідозрили нову атаку на Довженка і кинулися його захищати... Хуцієв в ту дискусію не втручався.
Хуцієв часто згадував Олександра Валентиновича Горського. Саме завдяки йому, тодішньому директору Одеської кіностудії, Хуцієв і Фелікс Миронер змогли дебютувати "Весною на Зарічній вулиці". Горському, який по війні керував Київською кіностудією, симпатизував і Довженко. Якось я запитав Хуцієва: "Вы знаете у судьбе дочери Горского, Алле?- Да. Ее убили...- в його очах засвітився живий біль.
Це одне із моїх щасть у житті – знайомство з Марленом Мартиновичем, попри те, що бачив його доволі нечасто.
Остання зустріч з ним подарувала… вірш. «Сережа, – урочисто звернувся до мене, – я сочинил про тебя стихотворение. – Боже, неужели? – Да, только ты извини – очень короткое. Но зато оно на украинском языке. – И где оно? – Да вот: «Ось бач – іде Тримбач!» Каково? – От вас это как орден!»
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach
Весна на Заречной улице
https://www.youtube.com/watch?v=v4-HNGJRSbs
«Искусство кино» о режиссерах: Марлен Хуциев