f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

13 ЛЮТОГО 1948-го, ЧОРНА П’ЯТНИЦЯ.

13.02.2022

Sergiy Trymbach

НСКУ, Українська кіноакадемія

Того дня відбувся похорон генія кіно, СЕРГІЯ ЕЙЗЕНШТЕЙНА (1898-1948). Він боявся того дня у тижні, по п’ятницях намагався навіть не виходити з дому…

Постановник «Броненосца «Потемкин», «Александра Невского», «Ивана Грозного» помер від сердечного нападу у ніч з 10 на 11 лютого 1948 року, він працював над статтею «Цветовое кино». У нього було від народження серце аномально малих розмірів. Відтак інфаркти - передостанній трапився з ним під час танцю з актрисою Вірою Марецькою.

А от мозок - мозок був незвичайно великий. Олександр Довженко говорив: «Якби я знав стільки, стільки Серьожа Ейзенштейн, я би напевно помер». Сам Ейзен говорив: «Из всех режиссеров я самый умный, а Довженко самый талантливый». Із спогадів Васілія Катаняна:

«Эйзенштейн боялся сглаза, верил в приметы, ничего не начинал в понедельник и пуще всего страшился черной пятницы, стараясь в этот день ничего не затевать серьезного, не выходить из дому. И действительно, хоронили его в черную пятницу 13 февраля 1949 года. Я тогда на это обратил внимание. …

Как-то зашел разговор — когда умер Немирович-Данченко? Никто из нас не помнил. А Сергей Михайлович уверенно сказал: «25 апреля 1943 года»! Мы удивились — откуда такая точность? «Очень просто. Я из Алма-Аты, снимая «Грозного», послал ему телеграмму с просьбой разрешить Ирине Гошевой приехать на пробу. Получаю ответ с категорическим отказом. У меня срывались съемки, и я в сердцах воскликнул: «Чтоб он сдох, проклятый старик!» А утром радио передает, что он и впрямь умер… Это так меня потрясло, что я запомнил дату».

Эйзенштейн был суеверен и, рассказывая про случай с Немировичем, заметил, что это было похоже на проклятье. «А проклятья возвращаются, как бумеранг». Люсю Ильюшенко — жену Сергея Юткевича, красивую танцовщицу — он считал ведьмой. Они дружили, но когда она однажды, обидевшись за Юткевича, полушутя прокляла Сергея Михайловича, тот схватил грипп. Он испугался и позвонил ей в Ленинград, где она гастролировала, умоляя поскорее «снять проклятье, ибо у меня высокая температура и заложило нос». «То-то же!» — удовлетворенно сказала «ведьма», сняла проклятье, и к утру температура упала».

Як відомо, Сталін заборонив другу серію фільму Ейзенштейна «Иван Грозный» - надто вже та далека історія нагадувала часи сталінщини. Офіційно - на доопрацювання. Перша серія була схвалена і нагороджена Сталінською премією - звична для «вождя всіх народів» гойдалка. Мала бути ще й третя серія - нібито «про триумф русских над Западом» (ну, ніби на замовлення сьогоднішньої російської пропагандистської машини). Щоби з того вийшло - хто знає?

В.Катанян: «Вторая серия «Ивана Грозного» была запрещена, но он повез нас на «Мосфильм» и там в каком-то далеком зальчике показал картину. Впечатление было ошеломляющее. Расходясь по заснеженной улице, мы шепотом(!) говорили: «Как же он мог снять такое, на что рассчитывал? Ведь Скуратов — это Берия. А эти казни — 37-й год… Так все недвусмысленно». Мы жили при этом и знали о многом еще до доклада Хрущева».

https://csdfmuseum.ru/.../392-%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0...

https://www.facebook.com/sergiy.trymbach