"ЭТО ВЫЛАЗКА ПРОТИВ НАШЕЙ ПАРТИИ..."
24.08.2022
Сергій ТРИМБАЧ
НСКУ, Українська кіноакадемія
Сталін про Довженка і його кіноповість "Україна в огні": вывел, понимаешь, советского работника - "глупца, бездельника, дурака", а ведь его партия поставила. Партия!
Одна із ознак тоталітарного устрою: вожді страшенно ображаються за поставлені ними кадри, коли, не доведи Господь хтось їх критикує. . Бо це ж вони ті кадри розставляють, а помилятися вожді, вони ж носії божественного начала, не можуть. Не можуть - і все тут! Вам не здається, пані і панове, що нині і в Україні щось подібне трапляється - ну, принаймні, іноді.
Наприкінці 1943-го Сталін (ето Путін тада) ознайомився з кіноповістю Олександра Довженка "Україна в огні". До того її читали Нікіта Хрущов та інші руководящіє товаріщі, письменники - і всі хвалили: тре' друкувати, треба кіно робити.
А от вождю не сподобалось. У лютому 1944-го, посеред війни (!), він зібрав "експертне середовище" - членів Політбюро, з Хрущовим (тодішнім керівником України) включно, ідеологів та деяких українських письменників: Павла Тичину, Максима Рильського, Миколу Бажана, Олександра Корнійчука. Сталін не полюбляв довгих монологів, а тут розійшовся.
Зрозуміла річ, Довженка вождь піймав на проявах українського націоналізму - тільки Україну і українців і бачить, а інших щось не дуже. Ленінізм, от се безсмертне вчення, теж якось не дуже шанує.
Так і є: “Сценарий «Украина в огне» – это попытка ревизовать ленинизм, это вылазка против нашей партии, против Советской власти, против колхозного крестьянства, против нашей национальной политики. Книга отражает враждебную идеологию у автора. Враждебные выпады пересыпаны по всей книге. Это не ошибка у автора (…) это просто враждебная вылазка, имеющая своей целью проревизировать ленинизм».
Та найбільше, мабуть, Сталін образився не за ленінізм і не за колхозноє крєстьянство, яке він не любив, особливо ж українське. Образився він за руководящих совєтських работніков. "Вы послушайте,- не вгавав вождь,- как автором представлены в его книге советские люди. Он вывел тип советского работника - председателя сельсовета со сплошь отрицательными свойствами, вывел глупца, лентяя, бездельника. Причем этого бездельника, дурака, по словам автора, партия поставила.
А вот,- продолжал Сталин,- другой тип, выведенный автором, тип советского человека - командира, который бросает раненых и людей, спасая себя на грузовой машине.
Здесь он выступает прямо против советских людей".
З логікою у вождя і навчителя, як завжди повний порядок: виступаєш проти цивільного чи військового начальника - значить виступаєш проти всіх людей: адже командіри вони "плоть от плоті народной".
Не знаю, як ви, пані і панове, а я розумію образи Сталіна. Бо він ті кадри лічно, можна сказати, лєлєял, хОліл і пєстовал, а якийсь режисьор, подумать тільки, бумагомарака, дозволяє собі побачити у тих "кадрах" дурнів. Дурень то дурень, але ж його партія поставила! Раз так - дурневі тому стояти довго. Хіба що вже зовсім щось ідіотичне витворить...
Думаю, всі пригадують знамениту байку про те, як по війні тодішній цековський куратор Союза пісатєлєй СССР Полікарпов напросився до Сталіна на аудієнцію і виклав свої знання про "подлую сущность" пісателєй - врагі почті всє, хоть і скритиє, п'яніци і дебошири...
За байкою, Сталін послухав-послухав, а потім вийняв із зубів люльку і стукнув нею Полікарпова по лобі: "Нету у меня для тебя других писателей, нету".
Так і у сьогоднішньої влади: які єсть руководящіє товаріщі - такіє і єсть, другіх нє нашлось. Що, дурень? Дик ви що, не знаєте? На керівній роботі люди ростуть над собою - та так швидко, що вам, обнаковенним людішкам, і не снилося навіть...