Українське кіно у Голлівуді
15.05.2015
14 травня, увечері (у Києві вже був ранок 15-го), завершився Перший фестиваль кращих українських фільмів у Голлівуді.
Нагадаю, ініціатором проведення такого фестивалю виступила американська компанія European Film Services Corporation, передусім її керівник, кінопродюсер Анатолій Фрадіс (одесит за походженням). Партнером компанії виступила Національна спілка кінематографістів України, в тому числі її Одеське відділення (у фестивальній програмі помітною була частка кращих стрічок, зроблених в Одесі).
Перегляди відбувалися в кінотеатрі Laemmle Music Hall у Беверлі Хілз (нагадаю, це таке собі місто в місті Лос-Анджелес). Щодня показувалося по три-чотири фільми. Це переважно українська кінокласика – «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, «Криниця для спраглих», «Білий птах з чорною ознакою», «Лебедине озеро. Зона» Юрія Іллєнка, «Камінний хрест» Леоніда Осики, «За двома зайцями» Віктора Іванова, «В бій ідуть тільки “старики”» Леоніда Бикова, «Польоти уві сні і наяву» Романа Балаяна, «Короткі зустрічі» Кіри Муратової.
З нових стрічок – «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» Михайла Іллєнка, призер 40 міжнародних кінофестивалів «Плем’я» Мирослава Слабошпицького, «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофіменко, «Лариса Кадочникова. Автопортрет» Л. Кадочникової і Дмитра Томашпольського.
Особливий акцент – на картинах одеських кінематографістів. Окрім фільму К. Муратової були ще «Беня Крик» (1927), «Весна на Зарічній вулиці» – колоризована версія знаменитого фільму Фелікса Миронера і Марлена Хуцієва, «Зелений фургон» (1959) Генріха Габая.
Програму останнього дня фестивалю закривали фільми «За двома зайцями» (респект оператору Вадиму Іллєнку, який пішов з життя 8 травня) та «Брати. Остання сповідь», дебют В.Трофіменко, одна із кращих картин останніх років.
Кілька вечірніх сеансів було віддано стрічкам, яких не було в основній фест-програмі. Йдеться про документальний альманах «Чорний зошит Майдану» (робота студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого під керівництвом Юрія Терещенка), трилер «Тіні незабутих предків» Любомира Левицького (одну із ролей зіграв Дмитро Ступка) та мелодрама Дмитра Сана «Час, коли я писала вірші».
Дмитро Ступка і Євгеній Женін
Найбільшу кількість глядачів зібрала студентська картина про події Майдану – що й не дивно: і робота якісна, і події, що досі викликають інтерес. До речі, було неважко переконатись: російська та українська діаспори перебувають, головним чином, під сильним інформаційним гнітом російських ЗМІ, передусім телевізійних. Чи робить щось на противагу Україна – годі запитувати. Що казати, навіть поставити підпис віце-прем’єра і міністра культури України В’ячеслава Кириленка під привітанням фестивалю виявилося для наших чиновників непосильним завданнячком. Спасибі, що приїхав до Лос-Анджелеса генеральний консул у Сан-Франциско Сергій Альошин, взявши участь у кількох фест-акціях.
Сергій Тримбач, Лариса Кадочникова, Михайло Іллєнко
На легендарній Universal Studios
У цьому контексті фестиваль українського кіно в Голівуді узагалі виглядає дивом. Перед поїздкою до Лос-Анджелеса мені довелося взяти участь у нараді в Мінкультури щодо влаштування зарубіжних центрів української культури. Коли прозвучало раптом, що такі центри почнуть створювати через два-три роки один із керівників зарубіжного центру в Києві, що сидів біля мене, аж підскочив у кріслі: «Які три роки?? Це треба було зробити вже давно… Куди іще тягнути?» Одначе важко сумніватися в тому, що тягнути будуть. Війна, бачите, те, се… Так на цій війні стріляють не тільки із гармат і автоматів! Кіно – найдешевший, найекономічніший і найефективніший засіб поширення інформації (суперпозитивної!!) про Україну. Ну коли ж ви, вражі діти, це зрозумієте?
Відтак, у Лос-Анджелесі довелося не раз чути про постійний інформаційний вакуум, про відсутність власне українського культурного продукту. Не сказати б, що його чекають. Тут потрібна послідовна програма дій. Фестиваль у Голівуді – це лише перший, ще доволі скромний, крок, а далі би добре підключити і державу, її ресурси, її можливості.
У фестивалі брала участь невелика українська делегація, до якої входили актриса Лариса Кадочникова (у програмі було одразу кілька фільмів за її участі), режисер Михайло Іллєнко, критик і журналіст Євгеній Женін (Одеса) та голова НСКУ Сергій Тримбач. Нас ознайомили з Голівудом, цим міфологізованим простором, у якому так багато символів і знаків, знайомих кожному любителеві кіно.
Лариса Кадочникова на вулицях Беверлі Хілз
У горах Голівудських
Мрії здійснюються: Лариса Кадочникова з Оскаром
Із зустрічей окремо виділю побачення із колишніми киянками, актрисами Катериною Крупенниковою і Галиною Логіновою. Остання, до речі, недавно зіграла роль актриси німого кіно Алли Назимової у фільмі «Німе життя» Влада Козлова і – склалося враження – знає все і про свою героїню, і про той славетний період в історії кіно.
Сергій Тримбач