f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Сергій Тримбач про КіноЛістапад у Мінську

08.11.2015

6 листопада у столиці Білорусі відкрився 22-й міжнародний кінофестиваль «Лістапад».

Його слоганом став вираз «Асолода для вачэй / Насолода для очей». На відкритті у кінотеатрі «Москва» лунали французькі мелодії та вшановували зірку французького кіно Фанні Ардан. Справа в тому, що в одній із конкурсних програм присутня її друга режисерська робота «Нав’язливі ритми». А потім показали стрічку ще одного француза, Гійома Ніклу, «Долина кохання», з Ізабель Юппер та Жераром Депардьє.

Вітали й журі, яких одразу кілька. На чолі головного конкурсу – відомий російський кінорежисер Вадим Абдрашитов (йому вручили приз від Президента Білорусі). Головою журі конкурсу «Молодість на марші» (перші та другі режисерські роботи) є мексиканський продюсер Крістіна Веласко. Національний конкурс судить журі на чолі з білоруським кінознавцем Ігорем Авдєєвим. Є ще програма національних кіношкіл (журі керує італійка Хайді Гронауер), документального кіно (патроном журі тут грузинський режисер Арчіл Хетагурі). І нарешті Міжнародне журі кінопреси очолює голова НСКУ Сергій Тримбач.

Фестиваль триватиме упродовж тижня, його закриття відбудеться 13 листопада.

Короткий коментар Сергія Тримбача:

– Наше пресове журі присудить призи за підсумками знайомства з двома фестивальними програмами – головним конкурсом, де 12 повнометражних стрічок, більшість яких уже засвічено і навіть відзначено на інших кінофорумах, і «Молодість на марші». Навантаження чимале, а ще ж хочеться подивитися хоч пару картин із ретроспективи шедеврів японського кіно (до 120-річчя компанії «Сьотику»), з програми «Тільки для кіноманів» (справді колекція гурманських стрічок), Арт-мейнстрім та інші.

Та й білоруську національну програму хочеться побачити, а в ній, що приємно, чимало картин. Як сказав мені програмний директор «Лістапада» Ігор Сукманов, на очах народжується нове покоління білоруських режисерів, прикметною особливістю яких є робота у позацензурному полі. Йдеться, наскільки я зрозумів, і про цензуру масової аудиторії. Молоді знімають незрідка без якогось фінансування, на своїй техніці, доволі скромній, одначе ж достатній, аби зняти реалії сучасного життя, його «структуру кристалу».

На жаль, з України один лиш фільм – «Жива ватра» Остапа Костюка – у конкурсі документального кіно. Побажаймо йому успіху!

Одна з найцікавіших для мене програм – «Кіно про кіно». В ній вдалося побачити стрічку «Від Калігарі до Гітлера: німецьке кіно в епоху мас» німецького режисера Рудзігера Зухсланда. Зроблена за мотивами знаменитої книги Зігфріда Кракауера, в якій досліджено, як через кіно німецьке суспільство 1920-х – початку 1930-х років трансформувалося у тоталітарну систему. В Україні варто показати цей фільм. Передусім тому, що є деякі цілком очевидні римування з тим, що відбувалося в Німеччині і що зринає у нас. Реформування водночас з різким погіршенням соціального стану мільйонів українців не може не привести до сплеску активності крайніх політичних угрупувань. Системні зміни не можуть відбуватися стихійно, бажано, аби і влада була системною. Тільки ж системними були і Рузвельт, і Гітлер... Як і що має діяти за таких обставин мистецтво, кіно зокрема?

Власна інформація НСКУ

26 травня, неділя, Червоний за ФІЛЬМИ-ПРИЗЕРИ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ

25 травня, субота-неділя, Синій зал ХХІІІ МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ФІЛЬМІВ, ТЕЛЕВІЗІЙНИХ І РАДІОПРОГРАМ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА "ЗОЛОТЕ КУРЧА"

24 травня, п’ятниця, Синій зал НОСТАЛЬГІЧНІ ПОРТРЕТИ НЕЗАБУТНІХ