f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Тверезими і п’яними очима

18.02.2017

Сергій Тримбач, Берлін, спеціально для сайту НСКУ

Як відомо, у боксі чемпіони визначаються за різними версіями. От і в кіно щось подібне – є світові чемпіони за версією Берлінського фестивалю, є за Каннською і Венеціанською. Найпрестижніші кінофоруми пропонують різні системи координат і таким чином створюється певна стереоскопічна картина екранної культури в цілому.

Берлін упродовж багатьох років збирає колекцію фільмів, автори яких прагнуть вивчити картину людського світу, різнобарв’я соціумів і світоглядних установок. Картина та, зазвичай, доволі невтішна

Сьогодні, в суботу, 18 лютого 2017 року, Берлінале завершує свою роботу – традиційним врученням «ведмедів» – Золотого і срібних. Поки що – так мені видається – фільм «По той бік надії» фінського режисера Акі Каурісмякі має найбільші шанси на перемогу. Чому? Бо автору вдається віднайти у своїх співвітчизниках не просто добрі почуття, а запас життєвих сил, який багатьом нині режисерам видається вичерпаним (і тому не тратьте, куме, сили, паняйте на дно). При цьому Каурісмякі дивиться на життя цілком тверезими очима (хоча й стверджував одного разу в інтерв’ю, що половину своїх стрічок зняв у п’яному стані; у будь-якому разі не плутаймо стан фізіологічний та естетичний). Він бачить лайдакуватість фінів, їх неготовність до випробувань, їх незібраність – та багато чого можна пред’явити любим фінським хлопцям і дівчатам. Та бачите, виходить, що є головне – у душах фінів є те, що не вмирає: братська любов до ближніх, готовність співчувати, прийти на допомогу.

У нас так – або псевдопатріотичне замилування самими собою (вах-х! які ж ми, українці, чудесні на нашій найліпшій землі і з нашими найкрасивішими дівчатами і жінками), або посипання глави попелом і розчісування меншовартісних наростів. Ні, винятки трапляються, звичайно (скажімо, недавно воскреслий фільм початку 1990-х «Цвітіння кульбаби» Олександра Ігнатуші), одначе спокійного, сказати б, осмислення самих себе не вистачає.

Показаний останнім у конкурсі Берлінале фільм румунського режисера Келіна Петера Нетцера «Ana, mon Amour» виявився на диво сильним і так само постає в ряд претендентів на ведмеже «золото». Усе починається з романтичних любовних почуттів, а далі автор скрупульозно досліджує перебіг життя Ани (Діана Каваліотті) і Тома (Мірчо Постелніку). Як це прийнято у режисерів румунської Нової хвилі, чимало фізіологічного – стосунки чоловіка й жінки, перебіг хворобливих нападів і т.п. показуються що називається в натурі. Те, що колись, у ХІХ столітті, називали «фізіологічним нарисом».

Звичайно ж, чільні персонажі стрічки хочуть знати про себе щось більше фізичної поверхності стосунків й відтак постає психоаналітик і власне серія психоаналітичних студій (однією з них і завершується фільм). Глибоко й безстрашно, картину дивишся з великим інтересом... Людське суспільство, румунського штибу, прозирається через аналітичні лінзи. Не всім вочевидь сподобається, одначе таке кіно робиться не для того, щоби бути компліментарним дзеркальцем.

Так що у журі є з чого обирати. Чекаємо сьогоднішнього вечора.

На фото: кадр із фільму «Ana, mon Amour» 

Сергій Тримбач

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05

ОРЕНДА ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ ПЕРЕЛІК ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ

10 грудня, вівторок, Червоний зал ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ Посольство Аргентини в Україні представляє Художній фільм «ПІДПІЛЬНЕ ДИТИНСТВО»